РЕГУЛЯТИВНІ МОЖЛИВОСТІ РЕЛІГІЇ

Історичними послідовниками тотемічної системи регулятивів функціонування та розвитку соціуму були два відносно самостійні і разом з тим глибоко пов’язані між собою механізми: релігія і мораль.

Феномен релігії є надзвичайно суперечливим. Його регулятивні можливості поширюються на всі сфери життєдіяльності людей. Проте це ще не означає, що релігійні механізми - всесильні. Сила Бога має межі. Наприклад, вона не може подолати Хаосу, хоч і обмежує його вплив на людей. Божу волю можна «обій­ти», як це зробив гомерівський Одіссей, коли висадив війська на Троянську зем­лю: він кинув перед собою щит і ступив на нього, бо боги говорили: того, хто першим ступить на Троянську землю, буде вбито.

Як соціокультурний феномен, релігія включає такі основні елементи: релігій­на свідомість; специфічні культові дії; релігійні заклади. Суб’єктом і об’єктом релігії є віруючі. Її служителі - духовенство - постають як особлива верства на­селення, що живе за специфічними законами, здійснює культові служби, слідкує за дотриманням релігійних норм та правил.

Релігійна свідомість базується на вірі, що реалізується в трьох основних формах: віра в реальне буття надприродних істот - богів (наприклад, християни вірять в Icyca Христа, мусульмани - в Аллаха і т.ін.); віра в існування надприродних зв’яз­ків між природними явищами (магія); віра в надприродні якості природних матері­альних предметів. Культові дії - особливий вид діяльності, що здійснюється «посе­редниками між людьми і богами» (шаманами, жерцями, священиками) - спрямо­вані передусім на згуртування мас навколб релігійної ідеї, виховання їх у дусі релі­гійних норм, традицій та звичаїв. Релігійні заклади - це установи, де здійснюються відповідні культові дії, ведеться підготовка служителів культу.

Релігія регламентує поведінку людини в суспільстві, колективі, сім’ї за допо­могою відповідних розпоряджень, зафіксованих в релігійних трактатах.У хрис­тиянстві - це Біблія. Її більшу частину становить «Старий завіт» (його вшанову­ють як християни, так і іудеї), меншу - «Новий завіт» (його визнає лише христи­янство). Біблія - надзвичайно цікавий феномен культури і водночас літературна пам’ятка, зібрання заповідей, молитов, уявлень про «кінець світу», соціальні катаклізми, походження людини тощо. Біблію писали різні автори протягом майже 1,5 тис. років у різних місцях з використанням часом суперечливого мате­ріалу. Саме тому в ній багато текстуальних невідповідностей. Проте загалом - це феномен культури, що містить народні звичаї, перекази притч, літературні тво­ри, ліричні та філософські поеми. У Біблії зафіксовано (звичайно, у релігійному трактуванні) загальнолюдські норми моралі.

Релігійна регуляція здійснюється шляхом дотримання людиною відповідних наказів, норм, заповідей, зафіксованих у релігійних текстах. За всім цим слідкує Бог, який все бачить і все чує. Праведне життя заохочується переселенням душі в Рай після смерті на Землі, гріховне - переміщенням в Пекло. Бог кожному від­дасть по заслугах. Але оскільки життя людини нерідко не вкладається у русло релігійних настанов, і вона вимушена порушувати їх (тобто грішити), релігійна регуляція передбачає спокуту - відкуп від гріха молитвою, грішми, добрими справами на користь церкви тощо.

Історично місце релігії в системі регулятивних механізмів змінювалося. Її роль то посилювалася, то занепадала, вірніше, відходила на другий план. Виникнен­ня релігії датується кам’яним віком (40-50 тис. років тому). На різних стадіях первіснородового устрою релігія єднала зусилля з міфологічними формами сві­домості та мораллю. Доба феодалізму є повністю релігійною. Капіталістичне суспільство створює умови для реформаційних релігійних рухів. «Соціалізм» радянського зразка відокремив її від держави, вигнав зі шкіл та загальнокуль­турних закладів, заборонив культові дії поза межами релігійних закладів. І все ж релігія не вмерла. Вона не тільки вистояла й зберегла себе у складних соціаль­них катаклізмах, а й посилила регулятивно-виховну роль у суспільстві. Сьогодні практично кожен четвертий житель планети - віруюча особа. Релігія регулює різноманітні сфери внутрішнього життя, виходить на міждержавний рівень, по­єднує зусилля з мораллю та політикою. У 43 країнах світу ті чи інші форми релі­гійності визнані державними. Серед них у 17 віросповідують іслам, 14 - католи­цизм, 4 - лютеранство.

Як регулятивний механізм релігія є явищем суперечливим. Не можна дати однозначну оцінку її. В лоні релігії розвивались наука й мистецтво. Разом з тим релігія переслідувала й нищила всякого роду вільнодумство, єресі, гноїла в ка­тівнях інквізиції видатних мислителів, діячів науки та культури.

Така суперечливість не є випадковою. Вона грунтується на суперечливості головної ідеї релігії - ідеї Бога. Бога не можна побачити чи почути, бо дається (являється) він не кожному. Його не можна обгрунтувати теоретично, про що блискуче писав І.Кант. В нього можна тільки вірити. Саме в вірі він і відкрива­ється людині в тих образах (і їх регулятивних настановах), які створюють їй її власна уява і відповідна підготовча робота духовенства. Голландський філософ Б.Спіноза побачив Бога у вигляді Природи; для Г.Гегеля Бог постав як абсо­лютна Ідея; П.Тейяр де Шарден розумів Бога як «пункт Омега», і цей перелік можна продовжити. Ідея Бога багатогранна і тому суперечлива. Вона виконує регулятивну функцію, яка стосується лише віруючих. Регулятивні можливості релігії фундаментальні, але не безмежні.