Поява релігії

Поглянемо на найстародавніші сторінки історії людства. Найдавнішими відомими нам викопними предками людини були архантропи, кісткові залишки яких знайдено в Африці, Європі та Азії.

Не виявлено релігії і в наступного за віком нашого дале­кого предка - пітекантропа (мавполюдини), рештки якого ві­домі з 1891 р., коли вони були знайдені на о. Ява. Пітекантро­пи жили близько 1 млн років тому, у період раннього палеолі­ту. Зовнішнім виглядом вони багато в чому ще нагадували мавпу: мали довгі передні кінцівки, похиле чоло, масивну ни­жню щелепу. У них не було постійного житла, не користува­лися вони й вогнем. Але вже ходили на задніх кінцівках, ма­буть, володіли елементарною членороздільною мовою і виго­товляли найпростіші знаряддя праці. Ознак релігії у пітекант­ропів не виявлено.

Майже те саме можна сказати про синантропа (“китайсь­ку людину”), рештки якого знайдені в 1927 р. поблизу Пекіна. Хоча він краще, ніж пітекантроп, обробляв знаряддя праці з каменю, користувався вогнем і осіло жив у печерах, мав краще розвинену мову, про що свідчить будова нижньої щелепи. Він був молодший від пітекантропа на 200-300 тис. років.

Минуло ще кілька сотень тисяч років еволюції людини, і з'явився ще один наш далекий предок - неандерталець, кіст­кові рештки його знайдено в місцевості Неандерталь у Німеч­чині в 1856 р. Нині відкритих неандертальських стоянок налі­чується близько сотні, є вони і в нашій країні.

Природний добір і змінність у процесі пристосування до змін середовища існування робили свою добру справу - люд­ський організм удосконалювався. За фізичною будовою неан­дерталець уже більше схожий на сучасну людину: кремезний, середній на зріст, з трохи зігнутими в колінах ногами. Біль­шість дослідників датують існування неандертальців періодом, що лежить десь у межах 100-40 тис. років тому. Саме на цей період припадає велике зледеніння Європи, клімат якої на той час став дуже суворим. Неандертальці жили в печерах, носили одяг із звіриних шкур, могли добувати вогонь, між чоловіком і жінкою вже існував поділ праці. Колективне полювання на великих звірів потребувало спільних погоджених дій. Тому неандертальці жили згуртованіше, ніж їх попередники, і віль­но користувалися мовою. Формою організації суспільного життя на цьому етапі розвитку людини вже була кровно спо­ріднена орда.

Наші далекі предки залишили мало свідчень про те, що вони думали про навколишній світ. Мабуть, думок було не так уже й багато, то ж і свідчень про ці думки теж обмаль. Та й час минув немалий, він зробив своє. Але є одна річ, яка може бага­то розповісти про їхнє мислення. Це - поховання.

Ні “людина вміла”, ні пітекантропи, ні синантропи не хо­вали своїх померлих родичів. Їх трупи вони залишали на місці смерті чи викидали геть з печери, а може, з'їдали. І таке могло бути в голодні часи. Мабуть, саме тому до нас дійшло так мало їхніх решток. Що ж до неандертальців, то вони вже почали ховати своїх померлих чи загиблих родичів. Опублікування наслідків вивчення неандертальських поховань, відкритих у печерах Кіїк-Коба (Крим, 1924 р., Г.А.Бонч-Осмоловський) і Тешик-Таш (Узбекистан, 1938 р., О.П.Окладников) спричи­нили в 30-х, а потім у 50-х роках жваву дискусію.

На стоянці в печері Кіїк-Коба виявлено поховання доро­слої людини і дитини. Обоє були покладені на бік, із злегка зігнутими в колінах ногами. Яму для поховання свідомо ви­рили короткою, в ямі виявлено сліди вохри - тіла, очевидно, були пофарбовані.

У печері Тешик-Таш труп теж не був безладно кинутий. Це було поховання дитини. Навколо її черепа лежали парами роги козлів, які, очевидно, були предметом традиційного по­лювання людей цього племені.

У 1946-1948 рр. М.Є.Воєводський, а в 1949 р. А.Н.Рогачов була дослідили стоянку первісної людини на території Украї­ни. Там вони знайшли, серед іншого, статуетку жінки-матері - ознаку культу предків.

Видно, що в цих випадках неандертальці проявляли пев­не ставлення до самого факту смерті, до померлого, оскільки піклувались про нього так, як робили це за його життя. Мож­ливо, у них виникали якісь думки про надприродне у зв'язку з вражаючим їх фактом смерті родича. Можна припустити, що це одне зі свідчень невиразних уявлень про можливість існу­вання за межами реального буття.

Однак інші дослідники вважають, що ніяких релігійних уявлень у неандертальців не було. Свідомі поховання - це ознака появи певних санітарно-гігієнічних поглядів, які пот­ребували заходів для знешкодження трупа, чи ознака зросло­го авторитету в общині жінки-матері, що боронила свою дити­ну і після її смерті, не давала їй бути з'їденою чи викинутою. Отже, це питання дискусійне.

Більш-менш чіткими релігійними уявленнями відзнача­лася і кроманьйонська людина, останки якої знайдено ще в 1868 р. в печері Кро-Маньйон у Франції. Існування цієї люди­ни датується пізнім палеолітом, близько 40 тис. років тому. Вона дістала назву “homo sapiens” - “людина мисляча”. Крома­ньйонці застосовували вдосконалені засоби полювання, вмі­ли будувати землянки для житла, носили одяг. У них була вища форма суспільної організації праці - вони ж жили в кровно родинній общині, у них існував матріархат.

Недалеко від міста Іркутська у долині річки Білої, побли­зу села Мальта, О.П.Окладников на стоянці кроманьйонської людини знайшов поховання дитини. Поруч з рештками кістя­ка знайдено численні прикраси - намисто з кісток, браслети, скульптурне зображення пташки, пластинка з бивня мамон­та, жіноча статуетка з підкресленими рисами жінки-матері.

Цікаве поховання знайдено відомим археологом П.Й.Бо- рисковським поблизу м. Воронежа на річці Дон. Похована людина була зв'язана. Це, очевидно, зробили з метою “знеш­кодження” мерця, оскільки в людей уже існувало уявлення про можливість певної діяльності людини після смерті. Як і на ма­льтійській стоянці, тут знайдено численні жіночі статуетки культового призначення.

Беручи до уваги час існування цих та інших пам'яток кро­маньйонської культури, можна вважати, що цілком виразні релігійні уявлення виникли десь вже 50-30 тис. років тому. Ми вказуємо дві дати тому, що було б неприпустимим спро­щенням вважати виникнення релігії одномоментним актом. Очевидно, цей процес тривав близько 20 тис. років, він охо­пив останній період епохи розкладу первіснообщинного ладу і початковий період становлення класового суспільства.