Головні функції релігії

Релігія є невід’ємним елементом суспільного життя, важ­ливим чинником суспільних відносин, її місце і роль у соціа­льній системі визначають і функції релігії в суспільному житті.

Функції релігії - способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи, особистість.

Функції релігії тісно пов’язані зі структурою релігії, кожен елемент якої визначає їх специфіку, дають змогу глибше, всебі- чніше пізнати її особливості, вплив на соціум. Вони виявляють себе явно чи приховано (латентне), постійно чи тільки на пев­них етапах історії, виражаючи можливості релігії та її роль у су­спільстві. Якщо функції релігії окреслюють і характеризують форми, способи, напрями, рівень впливу релігії в суспільстві, то роль релігії є наслідком реалізації релігією своїх функцій.

Релігія задовольняє різноманітні потреби людини, але жоден із соціальних феноменів не здатен замінити її. Саме це і визначає особливість її функцій, серед яких виділяються: ком­пенсаційна, терапевтична, втішальна, світоглядна, регулятив­на, комунікативна, інтегративна, дезінтегруюча, ідеологічна, політична, правова, культуроформуюча, легітимуюча. Це дає підстави стверджувати, що релігія є поліфункціональним фе­номеном. Кожна із функцій релігії є відображенням духовних потреб, інтересів індивідів, спільнот.

Компенсаційна функція. Вона є своєрідною реакцією на рі­зноманітні переживання людини, забезпечуючи процес розв’я­зання в трансцендентному вимірі життєво важливих супереч­ностей і проблем людського буття. Релігія психологічно компен­сує обмеженість, безсилля, залежність людей від об’єктивних умов існування, наповнює змістом сенс їхнього життя, впливає на ціннісні орієнтації, систему ідеалів, цілеспрямування.

Терапевтична, втішальна функції. Вони тісно пов’язані з компенсаційною, оскільки забезпечують зняття психологіч­ної напруги, відчуття невизначеності й тривоги на індивідуа­льному рівні, збереження внутрішньої рівноваги, душевного спокою, емоційного, соціального оптимізму.

Світоглядна функція - її особливість полягає у виробленні своєрідної сукупності поглядів, оцінювань, норм, установок, які визначають розуміння людиною світу, орієнтують і регу­люють її поведінку.

Залежно від способів та аргументів, завдяки яким люди­на пояснює світ, її світогляд може бути філософським, міфоло­гічним або релігійним. Релігійний світогляд включає в систему “людина - світ” комплекс надприродних істот, зв'язків і від­носин, прагне пояснити події, явища земного буття впливом потойбічних, надприродних сил. Відповідно до цього він роз­глядає і смисл життя, усвідомлення якого додає людині сил у подоланні життєвих проблем, навіть і в сприйнятті смерті. Кожна релігія посвоєму тлумачить цю проблему, але всі ви­знають те, що земне життя людини є лише фрагментом її бут­тя, яке після смерті продовжується у потойбічному світі.

Регулятивна функція. Ця функція виявляється в регулю­ванні соціальних відносин, вчинків віруючих через систему заборон, табу, санкцій, стосуючись не лише їх поведінки в сус­пільстві, а й у сім'ї, інтимній сфері. З цієї точки зору релігія є ціннісно-орієнтаційною і нормативною системою. Водночас кожна релігія має свою систему цінностей, які ґрунтуються на особливостях її віровчення.

Важливу регулятивну роль відіграє нормативна система релігії, яка виявляється у вимогах, правилах, покликаних за­безпечити реалізацію релігійних цінностей. Норми містять у собі обов'язковість, спонукальність. Вони бувають позитив­ними, зобов'язуючи до дій, або негативними, забороняючи певні вчинки, стосунки. Стосуватися можуть усіх послідов­ників віровчення або конкретної групи (мирян, священнослу­жителів). З огляду на особливості реалізації виділяють куль­тові (визначають порядок культових обрядів, церемоній) та організаційно-функціональні норми (регулюють внутрішньоце- рковні, міжцерковні, міжконфесійні відносини, визначають структуру релігійних організацій, порядок виборів керівних органів, регламентують їх діяльність, а також стосунки між ві­руючими та священнослужителями тощо).

Комунікативна функція.

Інтегративна функція. Реалізація її сприяє забезпеченню стабільності в суспільстві. На думку французького філософа, соціолога Е. Дюркгейма, релігія діє в суспільстві як клей, допо­магаючи людям усвідомити свою моральну належність до соці­уму, самовизначитися в суспільстві, а внаслідок цього об’єдна­тися з близькими за поглядами, моральними установками, ві­руваннями людьми, разом з ними брати участь у культових це­ремоніях. Це сприяє утвердженню в суспільстві злагоди, солі­дарності, згуртованості, знижує конфліктність, натомість поси­лює суспільну рівновагу та гармонію суспільних відносин.

Різною мірою інтегративна функція виявляє себе на рівні суспільства, конфесій, а також окремих релігійних громад. Найпомітнішою вона є, коли система релігійних цінностей ві­дповідає фундаментальним потребам суспільства.

Дезінтегруюча функція. Суть її полягає в тому, що, об’єд­навшись на основі певного віровчення, культу, групи людей протиставляють себе іншим соціальним утворенням, в основі яких перебувають інші віросповідування. Це може бути дже­релом конфлікту між представниками різних віросповідань, конфесій. Часто такі конфлікти свідомо провокуються, оскі­льки вони сприяють зміцненню релігійних груп, посиленню авторитету їхніх лідерів.

Існують конфлікти і всередині релігійних об’єднань, на­приклад, між консерваторами і реформаторами. Нерідко вони стають передумовою церковних, конфесійних розколів, вини­кнення сектантських утворень.

Конфлікти, які відігравали дезінтегруючу роль, не обми­нули жодної із церков, конфесій. Найпомітнішими були роз­кол у християнстві, що призвів у 1054 р. до розділення його на православ’я і католицизм, реформація в католицизмі (XVI­XVII ст.), рух старообрядництва в Руській православній церкві (XVII ст.), перипетії, пов'язані з утворенням та функціонуван­ням греко-католицької церкви в Україні та ін.

Ідеологічна функція. Суть її полягає в тому, що релігія як форма суспільної свідомості є надбудовним явищем. Вона не здатна продукувати суспільні відносини, а лише відображати їх - виправдовувати, схвалювати чи осуджувати. Все це від­повідно позначається на свідомості мас і на їх участі в суспіль­но-політичних процесах. Під впливом релігії в суспільстві мо­жуть домінувати конформістські (примиренські) настрої або розгортатися соціально-політичні конфлікти.

Політична, правова функції. Значною мірою вони взає­мопов'язані, взаємозалежні з ідеологічною. Історія свідчить, що більшість церков не обминали актуальних суспільних про­блем, активно втручалися у їх вирішення. Нерідко церква пе­ребирає на себе управління суспільними, державними спра­вами (теократичні держави), в тому числі й законодавчі та ар­бітражні повноваження.

Культуроформуюча функція. Вона реалізується у впливі релігії на розвиток писемності, книгодрукування, малярства, музики, архітектури, збереження цінностей релігійної куль­тури; нагромадження і трансформацію культурного досвіду. Все це відчутно впливає на формування й розвиток естетич­них цінностей, на етичні традиції віруючих, суспільства.

Легітимуюча (від лат. legitimus - законний, узаконений) функція. Вона виявляється в узаконенні певних суспільних порядків, державних інститутів, політичних, правових відно­син, норм чи визнанні їх неправомірними.