Наукові теорії походження релігії

Розвиток науки і культури, особливо поглиблення дослі­джень у галузі вивчення людини і суспільства, дали поштовх у розвитку релігієзнавства. Але його не обминули політичні пристрасті.

Наш огляд наукових концепцій походження релігії не може претендувати на цілковиту повноту. За останні півтора­ста років у цій галузі з’явилося стільки припущень, гіпотез, теорій і навіть просто вигадок та фантазій, що розгляду їх усіх треба було б присвятити кілька томів.

Отже, розглянемо найголовніше.

Англійський лінгвіст М. Мюллер (1830-1900), досліджу­ючи мови стародавніх народів, висунув припущення, що по­чатком релігії є міф про Сонце, знайдений ним у мовних па­м’ятках. Так була започаткована міфологічна теорія, що релігії стародавніх починалися з обожнювання життєдайного світи­ла. Хотів цього Мюллер, чи ні, але це було ударом по теологіч­ній концепції (а він сам свого часу поділяв думку про одкро­вення як джерело релігії), бо певною мірою заперечувалось надприродне походження релігії. На жаль, концепція Мюлле­ра мала хистку наукову основу, оскільки була неузгоджена з історією виробництва, за якою міфи про Сонце пов’язані з пе­реходом окремих племен до землеробства, а релігійні уяв­лення були в людей, які ще жили зі скотарства, полювання і збиральництва.

Наприкінці XIX- на поч. XX ст. набула поширення анімі­стична теорія, засновником якої був Е.Тайлор (1832-1917). Заперечуючи надприродне походження релігії, Тайлор вважав, що релігія почалася з віри в духів і в душу. Цю віру він назвав анімізмом (від лат. анішиз - душа, дух). На його думку, згодом анімізм був доповнений іншими релігійними уявленнями, пі­сля чого виникла ціла система релігійних уявлень і почуттів. Але численні дослідження первісної культури свідчать, що анімізм у чистому вигляді у жодних народів ніколи не існував, у багатьох первісних народів анімістичні ідеї були другоряд­ними в їх релігійному здобутку.

Послідовники Тайлора запропонували різні концепції виникнення анімістичних уявлень. Так, концепція Г.Спенсера (1820-1903) народилася з ідеї “двійника”, згідно з якою перві­сна людина бачила свого чи чужого двійника уві сні, у марен­нях, звідки й з'явилась думка про подвійну сутність людини. Г.Кунов (1862-1936) шукав виникнення анімістичних уяв­лень у прагненні первісної людини до самопізнання, у самоза­глибленні. Анімістична теорія дала поштовх високій оцінці нашого першобуття.

У процесі критики анімістичної теорії виникла ще одна концепція виникнення релігії - аніматизм, згідно з якою ані­містичному комплексові передувала ідея загального одухот­ворення речей, усієї природи. Вважалося, що кожна річ, кожне явище має “свого хазяїна”, “свій голос”. Це був примітивний пантеїзм. Цю концепцію активно розробляли видатні етног­рафи В.Г.Богораз (1865-1936) і Л.Я.Штеренберг (1861-1927). Таке явище, яке б одухотворювало всю природу шляхом по­рівняння всіх її речей і явищ з людиною, справді існувало, але воно аж ніяк ще не було релігією. Це явище дістало назву уосо­блення природи, яке ще не знало відокремлення духовного від матеріального і було рисою міфологічного світорозуміння, відмінного від релігійного. Але про це мова піде згодом.

З критики анімізму виросла також концепція преаніміз- му. Англійський вчений Р.Маретт (1866-1943) вважав, що анімізму передувала віра в силу, позбавлену індивідуальності і фізичних властивостей, яка не пов'язана з матеріальними ті­лами, але виявляється в них.

Французький психолог Л.Леві-Брюль (1857-1939) вису­нув ідею, нібито у первісних людей існувало дологічне мис­лення, глибоко відмінне від мислення сучасних людей. Воно й зумовило створення понять, які не вкладаються в звичайну схему розвитку людського мислення. Але існування дологіч- ного і, виходить, нелогічного мислення не пов'язується з твор­чою діяльністю людей у виробництві, а без неї не було б розви­тку первісного суспільства.

Близькою до преанімізму є теорія французького соціоло­га Е.Дюркгейма (1858-1917), згідно з якою одвічним елемен­том релігії є культові обряди тотемізму, які й стали основою для створення різних релігій. Бог - це символ, у якому суспі­льство обожнює себе для зміцнення своєї влади, а тому все соціальне є релігійним. Релігія виникає разом із суспільством. Останній висновок не відповідає фактам історії: певний час суспільство було безрелігійним.

Преанімістичні теорії, критикуючи вразливі місця аніміс­тичної теорії, не допомагали з'ясувати питання виникнення релігії, а навпаки, були кроком назад порівняно з анімізмом.

Наукове пояснення походження релігії намагається дати магічна теорія, яку запропонував Д.Фрезер (1854-1941), автор відомого твору “Золота гілка”. Духовний розвиток людства він розглядав як процес, що проходить три стадії: магію, релігію, науку. Основою первісної релігії є магія, у них є спільна риса - вони обидві мають впливати на волю якихось надприродних сил. Людина спочатку намагається боротися за свій добробут за допомогою магічних засобів, а переконавшись у їх неспромож­ності, вдається до релігії. Релігія виходить з магічних обрядів. Але згодом людина бачить і безсилля релігії в цій справі, і тоді вона винаходить науку. Виходить, що магія, релігія і наука од­накові за значенням, це - ланки єдиного ланцюга. Насправді ж це зовсім різні галузі мислення і діяльності людей.

На завершення розглянемо психологічну теорію, яка по­яснює появу релігії особливостями психологічної природи людини. Цю теорію започаткував автор теорії психоаналізу З.Фрейд (1856-1939). Релігія, за Фрейдом, є наслідком психі­чних переживань людини, яка перебувала в стресовій ситу­ації. Духовний світ первісної людини схожий із світорозумін­ням душевнохворого, релігія і нервова хвороба мають спільне, бо психічно хвора людина так само вірить у силу своїх ідей, як це робила первісна людина. У Фрейда психічне передує соціа­льному і цілком визначає його, а тому психологічне сприйнят­тя світу первісною людиною і зумовлює релігійне світорозу­міння. Але це далеко не так, бо не психологічні особливості цілком визначають ідеологічні процеси, а насамперед соціальні. Релігію Фрейд розцінює лише як явище індивідуального жит­тя людини, а останнє розглядає лише з біологічної точки зору. Насправді ж релігія є значно більшим, ніж те, чим її розуміє Фрейд, а людина є явищем не тільки природи, а й суспільства.

Окремо слід сказати про концепцію прамонотеїзму, яка більше могла б належати до теїстичних концепцій, але оскіль­ки вона виникла в наукових колах і детально трактує першо- початок релігії, згадаємо її саме тут. Католицький монах і етно­граф Е.Ленг (1841-1912) висунув версію, що люди споконві­ку визнавали існування Єдиного Бога. Ця віра виникла з роз­мірковування первісної людини над своєю творчою діяльнос- тью і зі спостережень над батьківською владою в людській ро­дині. Отже, Ленг пов'язує виникнення релігії з періодом роз­виненого патріархату, але історія свідчить, що це було раніше, за часів матріархату.

Однобічність і помилки розглянутих нами концепцій зо­всім не дають підстав до їх цілковитого засудження. Вони роз­крили грані складного процесу духовного розвитку людства. Пророблена дослідниками робота не була марною, вона звер­тає нашу увагу на хибність ігнорування матеріального життя суспільства. І, мабуть, головне, що ці дослідники зібрали дуже багато конкретних фактів, спостережень тих обставин життя народів, яких колись принизливо називали “відсталими”. Ці обставини вже вкрилися міцними нашаруваннями впливу європейської цивілізації, тому здобуті раніше факти і спосте­реження тепер допомагають нам уявити дитинство людства у його першовигляді. Саме на цих матеріалах побудоване сучас­не релігієзнавство. Разом з найновішими історичними дослі­дженнями в галузі археології, етнографії, мовознавства та інших наук вони утворили базу для подальшого вивчення про­цесу виникнення релігії.