Перші спроби наукового пояснення походження релігії

Спроба знайти земні витоки релігії сягають у далеку давни­ну. Ще в V ст. до н. е. Критій (бл. 460 - 403 до н.е.) висловив думку про те, що релігія є вигадкою законодавців. Він був засновником політико-державної гіпотези виникнення релігії.

Ефектного і гострого вигляду ця гіпотеза набула у гумані­стів та енциклопедистів XVΠ-XVΠI ст. Відомі атеїсти тієї епо­хи Жан Мельє (1664-1729), Франсуа Вольтер (1694-1778), Жан-Жак Руссо (1712-1778), ціла плеяда матеріалістів XVII­XVIII ст. у Франції вважали релігію продуктом ошуканства, вигадки, невігластва, наслідком свідомої нечесної змови для досягнення певних інтересів чи загального суспільного спо­кою.

Стародавньому світові належить ще одна концепція ви­никнення релігії, яка дістала назву євгемеризму. Її автор, ста­родавній філософ Євгемер (бл. 340 - 260 до н.е.) вчив, що релі­гія бере початок із шанування і обожнення найстаро-давніших царів.

У стародавньому світі народилася натуралістична конце­пція походження релігії.

Ще софіст Продікт (бл. 470 до н.е. - р. см. невід.) вбачав джерело релігії в шануванні хліба, вина, Місяця, річок тощо як корисних і потрібних людині речей. Ця точка зору ґрунтуєть­ся на тому, що все духовне, в тому числі й релігія, виникло в процесі розвитку матеріального світу як похідне від нього. Релігія є наслідком відображення світу в свідомості людей, ві­дображення взаємовідносин людей й природи і між собою, ві­дображення перекручене, фантастичне.

Безумовно, таке широке розуміння процесу виникнення релігії виникло не відразу. Окремі мислителі, більшою чи мен­шою мірою поділяючи таку матеріалістичну у своїй суті точку зору на світ, вихопили якусь часточку, якийсь бік цього про­цесу, лише один момент розвитку суспільної свідомості, бо вони ще не розуміли матеріалістичного характеру історії сус­пільства.

З числа таких мислителів насамперед назвемо Епікура (324 - 270 до н.е.), який висловив думку про те, що світ вічний і нескінченний, а отже, не міг бути створений богами. Учень Епікура Лукрецій Кар (бл. 96 - 55 до н.е.), розвиваючи думки вчителя в поемі “Про природу речей”, писав, що люди створи­ли уявлення про богів зі своїх спостережень природи, що жах людей перед могутніми силами природи штовхає їх споруджу­вати богам капища. Ще один учень Епікура Петроній (р. нар. невід. - 66) є автором відомого афоризму: “Перших богів на землі створив страх”. Цю думку висловив ще засновник мате­ріалістичної лінії в філософії Демокрит (460 - 361). За часів Демокрита побутувала думка, що релігію винайшли стародавні єгиптяни, які зробили це через страх перед грізними силами природи, а від них її запозичили інші люди. Про це також пи­сав відомий історик стародавнього світу Діодор Сицілійський (бл. 90 - 21 до н.е.), а також відомий своїм відвертим атеїзмом стародавній письменник із сирійського міста Самосата Лукі- ан (бл. 120 - після 180). Можна було б назвати ще чимало інших імен.

Натуралістична концепція походження релігії знайшла своє відображення в численних працях як матеріалістів, так і нематеріалістів у подальшому розвитку релігієзнавства. Тут треба згадати Давида Юма (1711 - 1776) і його “Природну істо­рію релігії”, Томаса Гоббса (1588 - 1679), Г.Гегеля (1770 - 1831), його учня Д.Штрауса (1808 - 1874), Ф.Ніцше (1844 - 1900), Л.Фейєрбаха (1804 - 1872), Ф.Енгельса (1820 - 1895) та бага­тьох інших. Кожен з них зробив певний внесок у наукову тео­рію походження релігії, але вони здебільшого обмежувалися філософським аспектом цього питання, віддаючи данину ма­теріалістичному чи ідеалістичному її трактуванню, разом з тим прокладаючи шляхи для її наукового вирішення.

Завдання учасникам студентського історичного наукового гуртка

Підготуйте на засіданні гуртка обговорення теми: “Ста­родавні мислителі: Платон, Демокріт, Арістотель, Епікур про релігію”.