Суть публічного правонаступництва
Процедуру набуття (передання) адміністративних повноважень від одних суб'єктів публічної адміністрації до інших пропонується іменувати «публічним правонаступництво» (позапроцесуальним, адміністративним правонаступництвом).
Разом із тим правонаступництво, щоправда процесуальне, здійснюється у адміністративному процесуальному законодавстві. Так, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього тією самою мірою, якою вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.
Однак слід наголосити, що правонаступництво, передбачене ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, обмежується адміністративним процесом, і його правила не можуть застосовуватися у випадку припинення суб’єкта публічної адміністрації чи його адміністративних повноважень.
Процесуальне правонаступництво опосередковано закріплюється й в інших статтях Кодексу адміністративного судочинства України. Так.
ч.ч. 1, 2 ст. 22 цього Кодексу передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:
1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);
2) відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду;
3) після відкриття провадження у справі з’ясувалося, що справа територіально підсудна іншому суду;
4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу;
6) однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду.
Суд передає адміністративну справу на розгляд іншому адміністративному суду, що найбільш територіально наближений до цього суду. У разі ліквідації адміністративного суду справи, що перебували в його провадженні, невідкладно передаються до суду, до підсудності якого віднесено розгляд таких справ.
Суть публічного правонаступництва полягає в такому:
1) публічне правонаступництво обумовлюється наявністю відносин «держава - людина», які утворюються через формалізованих (фіктивних) виконавців державної влади - державні органи й посадових осіб, уповноважених суб'єктів. Правозобов'язання держави розподіляються між її органами, і саме вони здійснюють державну волю, завдан- ня та функції. Так само і людина здійснює свої публічні та інші права, свободи й інтереси перед державою через державних представників. Тож слід усвідомити, що людина, опосередковано перебуваючи у публічно-правових відносинах із державою, безпосередньо звертається до її представників-фікцій - органів і посадових осіб; ці органи й посадові особи виконують роль своєрідного посередника між державою й людиною. Однак їх вибуття із публічно-правових відносин «держава - людина» в жодному разі не означає, що ці відносини й спільні правозобов'язання держави і людини припиняються. Обов'язково у правовідносинах між державою і людиною має з'явитися інший формалізований суб'єкт, який перебирає функції, повноваження, завдання попереднього представника держави;
2) визначальними для обґрунтування змісту й процедури право- наступництва слід визнати положення Конституції України (ст.ст. 3, 16, 22), зокрема про відповідальність держави перед людиною за свою діяльність, а також щодо того, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави;
3) критерієм визначення публічного правонаступника пропонується вважати правовий статус суб'єкта публічної адміністрації (цільовий, організаційно-структурний компонент, компетенція), який припиняється одним й набувається іншим суб'єктом публічної адміністрації.
Однак правовий статус одного суб'єкта може розподілятися між іншими суб'єктами публічної адміністрації. У такому разі наставатиме множинне публічне правонаступництво, а конкретний правонаступник визначатиметься за набутим компонентом (цільовий, організаційно-структурний компонент, компетенція). Зрештою, слід наголосити, що зміст правового статусу суб'єкта публічної адміністрації, до якого нами віднесені цільовий, організаційно-структурний компонент, компетенція, утворюють: а) публічні функції (функції державного управління, регулювання), інші види адміністративної діяльності суб'єкта публічної адміністрації (надання адміністративних послуг, укладання та виконання адміністративних договорів, застосування заходів адміністративного примусу); б) повноваження; в) мета; г) завдання.Тому говорити про правонаступництво обґрунтовано буде у разі пе- редання від одного суб'єкта до іншого функцій (інших видів адміністративної діяльності), повноважень, завдань;
4) виправданим видається виділяти два способи здійснення публічного правонаступництва: а) у межах адміністративної процедури; б) під час розгляду та вирішення адміністративної справи в адміністративному судочинстві;
5) у правовідносинах публічного правонаступництва об'єктивно присутні такі учасники: а) попередник - посадова (службова особа), колективне утворення без статусу юридичної особи (відділ реєстрації, постійна комісія ради), орган державної влади, орган місцевого самоврядування, які припинили своє існування чи позбулися всіх або частини повноважень (функцій, завдань); б) правонаступник - посадова (службова особа), колективне утворення без статусу юридичної особи, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, який перейняв всі або частину повноважень (функцій, завдань); в) суб'єкт публічної адміністрації[298], уповноважений на ухвалення адміністративного акту про припинення попередника (його повноважень або їх частини), визначення правонаступника та здійснення процедури правонаступ- ництва; г) ліквідаційний орган - суб'єкт, уповноважений на організацію та безпосереднє здійснення процедури правонаступництва;
6) перераховані щойно чотири учасники публічного правонаступництва можуть набувати статусу учасника адміністративного процесу - сторони, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, свідка. Так, попередник і правонаступник можуть набувати повноважень сторони, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; суб'єкт публічної адміністрації, уповноважений на ухвалення адміністративного акту, ліквідаційний орган (його посадова особа) - повноважень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, свідка;
7) відповідальним суб'єктом за організацію та належне здійснення публічного правонаступництва є орган державної влади, інший уповноважений суб'єкт, котрий ухвалив рішення (адміністративний акт) про припинення конкретного суб'єкта публічної адміністрації.
У разі неможливості або ускладненості визначення публічного правонаступника саме у органа державної влади, іншого уповноваженого суб'єкта, котрий ухвалив рішення (адміністративний акт) про припинення, виникає обов'язок цим самим адміністративним актом визначити публічного правонаступника, який перебирає на себе повноваження суб'єкта, існування якого припинено. У адміністративних справах, відкритих адміністративними судами за позовами до суб'єкта, існування якого припинено органом державної влади, іншим уповноваженим суб'єктом, котрий ухвалив рішення (адміністративний акт) про припинення, суд має залучати таких суб'єктів (суб'єктів, які ухвалили рішення про припинення) до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ч. 2 ст. 53 КАС України). Участь в адміністративній справі суб'єктів, які ухвалили рішення про припинення, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, гарантуватиме можливість здійснення судової процедури публічного правонаступництва, а відтак - забезпеченість здійснення фізичними (юридичними) особами їх прав, свобод, інтересів у правовідносинах із суб'єктом, існування якого припинено;8) публічне правонаступництво може здійснюватися як внаслідок імперативних приписів законодавства, так і внаслідок владного волевиявлення уповноваженого суб'єкта у формі адміністративного акту. Зі змісту таких актів можна судити про здійснення правонаступництва та правонаступників;
9) процедуру публічного правонаступництва доцільно передбачити спеціальними законами, котрі визначають статус та особливості функціонування конкретного суб'єкта публічної адміністрації - наприклад, законами України «Про Регламент Верховної Ради України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про державну службу» тощо;
10) слід розрізняти такі види публічного правонаступництва: а) правонаступництво органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, фондів публічного права, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових, службових осіб; б) внутрішнє, зовнішнє; в) одиничне, множинне; г) абсолютне (повне), часткове (вибіркове);
11) абсолютне публічне правонаступництво виникає у разі припинення або реорганізації суб'єкта публічної адміністрації, компетенція якого повністю передається його правонаступнику, натомість часткове (вибіркове) публічне правонаступництво виникає внаслідок передан- ня лише частини компетенції;
12) публічне правонаступництво є однією із підстав здійснення процесуального правонаступництва, передбаченого ст.
55 КАС України;13) публічне правонаступництво здійснюється з таких підстав: а) пе- редання усієї або частини адміністративної компетенції суб'єкта публічної адміністрації; б) припинення або реорганізації суб'єкта публічної адміністрації, внаслідок звільнення з посади, скорочення посади, злиття, приєднання, поділу або перетворення. Припинення суб'єкта публічної адміністрації може здійснюватися одним із способів: а) припинення суб'єкта наказним способом через ухвалення відповідного адміністративного акту; б) припинення суб'єкта внаслідок досягнення мети, задля якої він був утворений; в) припинення суб'єкта з підстав, передбачених законодавством;
14) у разі виникнення публічного правонаступництва усі матеріально-правові зобов'язання суб'єкта-попередника передаються до суб'єк- та-правонаступника, який, відповідно, надалі має ці зобов'язання виконувати (продовжувати виконувати) перед фізичними (юридичними) особами.
Отже, публічне правонаступництво - це повне або часткове пере- дання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта публічної адміністрації до іншого суб'єкта або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ в існуючі адміністративно-правові відносини нового суб'єкта публічної адміністрації на місце суб'єкта, котрий або припинив своє існування, або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.
6.4.2.
Еще по теме Суть публічного правонаступництва:
- Види публічного правонаступництва
- Процедури здійснення публічного правонаступництва
- Публічне правонаступництво
- Публічне право та його суть
- Суть та зміст публічного інтересу
- § 1. Публічна влада, публічний інтерес, публічне адміністрування
- Суть свідомості
- Суть влади
- Суть категорії «суб'єктивні публічні права»
- Суть, практичне значення та ознаки адміністративно-правових відносин
- Суть та призначення адміністративного права
- Суть та значення адміністративного акта
- Суть психіки з різних філософських позицій
- Суть першої та другої сигнальних систем
- Суть та види джерел адміністративного права
- Витоки і суть бюрократії та бюрократизму як соціальних явищ
- Суть та значення нормативних актів публічної адміністрації
- Публічне майно загального користування
- Форми прояву публічного адміністрування