Витоки і суть бюрократії та бюрократизму як соціальних явищ

Термін бюрократія походить від фр. bureau - контора і грец. κράτος - влада, й може означати або певний тип соціального управління, або певну форму соціально-політичної влади та відповідну правлячу еліту.

Бюрократія як поняття, котре протилежне демократії (що не зовсім точно), використовується в нашому політичному лексиконі майже виклю­чно в негативному, навіть лайливому значенні (відносно радянських часів синонім - партократія). Для цього є історичні причини, але насправді явище бюрократії є набагато складнішим, неоднозначним, утіленим у різ­них історичних типах.

Бюрократія притаманна не тільки державі, а й узагалі будь-яким ор­ганізаціям. Передумовою її існування є специфічна професійна управлін­ська діяльність, тобто необхідність засвоєння певних умінь і навичок, а також технічна неможливість безпосередньої демократії. Особливо по­ширились ці передумови в сучасному індустріальному та постіндустріаль- ному суспільстві, хоча бюрократія існувала і раніше, в традиційних суспі­льствах. Бюрократія приходить на зміну старим формам влади тому, що вона являє собою технічно довершеніший спосіб організації - настільки ж, наскільки машинне виробництво перевершує ручну працю. Типовій формі бюрократії притаманні такі риси:

• систематична мобілізація людських та матеріальних ресурсів для здійснення чітко визначених цілей і планів;

• використання професійно підготовлених кадрів, які обіймають неспадкоємні посади з визначеним колом повноважень і сферою діяльності;

• професійна спеціалізація й розподіл праці, що координується іє­рархією підпорядкування, підзвітною певній владі або клієнтурі.

За словами Р.

Із цією якістю пов’язані основні негативні риси бюрократичної управлінської структури: знеособлення, безвідповідальність, самодостат­ність і самовідтворення, підміна знання - авторитетом, ініціативи - традицією. Негативні риси бюрократії властиві її природі та є мовби про­довженням її позитивних функцій. Наприклад, постійна необхідність жорс­тко встановленого й передбачаючого сувору підзвітність порядку дій може породжувати тенденцію до інертності, тяганини, обмеження здатності реа­гувати на нові ініціативи. Необхідність дроблення обов’язків може призве­сти до виникнення проблем і труднощів у координації дій та відповідаль­ності за них. Занадто централізований контроль може створювати пробле­ми перешкод і «пробок» у діяльності й уповільнення реагування. Для пере­січного громадянина такі бюрократичні засоби управління перетворюють­ся у постійні проблеми незрозумілих формальностей, відписок і відмов. На професійному слензі технологічні прийоми бюрократії мають свої назви, напр.: «відскік» (повернення на доопрацювання), «пас у бік» (переадресу­вання завдання іншій особі), «карусель» (узгодження по колу), «підтяжка» і «підпірка» (обпертись на думку зверху і знизу), «міна» (передання спірно­го питання іншій особі), «офсайд» (уникнення відповідальності).