Суть свідомості

Істотна відмінність людини як виду від тварин полягає в її здатності міркувати та мислити абстрактно, розмірковувати про своє минуле, критично оцінюючи його, думати про майбутнє, розробляючи та реалізовуючи намічені нею неї плани і програми.

Свідомість є вищим рівнем відображення людиною дійсності, якщо психіку розглядають із матеріалістичних позицій. З точки зору ідеалістичної позиції свідомість є власне людською формою психічного начала буття. В історії психологічної науки свідомість вважається складною проблемою, яку до цього часу не вдалося вирішити до кінця ні з матеріалістичної, ні з ідеалістичної позицій.

Проте, незалежно від філософських позицій дослідників свідомості, з нею неминуче пов'язували так звану рефлексивну здатність, тобто готовність свідомості до пізнання інших психічних явищ і самої себе. Володіння людиною такою здатністю є підставою для існування й розвитку психологічних наук, бо без неї цей клас феноменів був би закритий для пізнання.

Психологічна характеристика свідомості людини включає:

• відчуття себе суб'єктом пізнання;

• здатність мисленнєво уявляти існуючу й уявну дійсність;

• контролювати власні психічні та поведінкові стани, управляти ними;

• здатність бачити й сприймати у формі образів навколишню дійсність.

Відчувати себе суб'єктом пізнання означає, що людина усвідомлює себе відокремленим від решти світу індивідом, готовим і спроможним до вивчення і пізнання цього світу, тобто до набуття більш-менш достовірних знань про нього. Людина усвідомлює ці знання як феномени, відмінні від об'єктів, до яких вони відносяться, може сформулювати ці знання, виразивши їх у словах, поняттях, різноманітній символіці, передати іншій людині та майбутнім поколінням, зберігати, відтворювати, працювати із знаннями як із особливим об'єктом.

Мисленнєва уява і уявлення дійсності - друга важлива психологічна характеристика свідомості.

Свідомість тісно пов'язана з мовленням і без нього у вищих своїх формах не існує. Свідоме відображення характеризується низкою специфічних властивостей. Це, перш за все, усвідомлення уявлюваного або усвідомлюваного, тобто його словесно-понятійна означеність, наділена певним сенсом; у свідомості відтворюється не все і не випадкові, а лише основні, головні, істотні характеристики предметів, подій, явищ, тобто те, що характерний саме для них і відрізняє від інших, інколи зовні схожих на них предметів і явищ.

Особливістю людської свідомості також є її здатність до комунікації, тобто передачі іншим людям того, що усвідомлює людина за допомогою мови та інших мовних систем.

Отже, свідомість - це вища, властивіша лише людині і пов'язана з мовленням функція мозку, що полягає в:

(1). Узагальненому, оцінювальному й цілеспрямованому

відображенні.

(2). Конструктивно-творчому перетворенні дійсності.

(3). У попередній мисленнєвій побудові дій та передбаченні їх результатів.

(4). У розумному регулюванні та самоконтролюванні поведінки людини.

Разом із свідомими формами відображення і діяльності для людини характерні й такі, які знаходяться начеб-то за «порогом» свідомості. Ця окрема проблема вимагає спеціального розгляду.

2.