<<
>>

ІДЕЯ ПРОГРЕС В ІСТОРІЇ

Питання цивілізованості має просторово-часовий вимір, тобто історичний харак­тер. Те, що вважалося вершиною цивілізаційного злету людства в минулому, не обов’язково збереже цю якість до наших днів.

Зміст загальноцивілізаційних засад ро­звитку людства підлягає історичному виміру. У цьому плані повернення в лоно циві­лізації є входженням у сьогодення світової історії, а не поверненням назад, як закли­кав Платон, до «золотого віку». У соціальній філософії ця теза розкривається через ідею соціального прогресу - безперервного і дедалі зростаючого вдосконалення жит­тя, розвитку людини. Ідея прогресу здавна будоражила уми кращих представників мислячої еліти. Наприклад, античні мислителі Левкіпп і Демокріт розглядали цю ідею в контексті науки й освіти, розвитку техніки та виробництва. Цікаві думки щодо цього висловлювали також Епікур і Лукрецій, які глибоко вірили в прогрес, благоговіли перед освітою і науками, закликали до втілення наукових знань в практику.

Нова хвиля обгрунтувань ідеї прогресу пов’язана з добою становлення буржуаз­ного способу виробництва. Ці обгрунтування базувалися, з одного боку, на запере­ченні зашкарублих феодальних форм організації життя, традиційних, абсолютизова­них середньовічною схоластикою знань і життєвих настанов, з другого - на факті реального розквіту науки і техніки, освіти й виховання, культури та моралі, впровад­ження їх у виробництво, різкого підвищення на цій основі якості життя людини.

Філософський «прапор прогресу» підняв англійський філософ Ф.Бекон. Го­ловну увагу він звертав на прогрес науки і техніки, зростаюче панування людини над природою. Ф.Бекон розробив детальну класифікацію наук, дав типологію наукових похибок людського розуму, обгрунтував засади емпіричного методу, розмежував галузі науки і релігії’, симпатизував заповзятливим людям, а голов­не, з оптимізмом вдивлявся в майбутнє, прагнув до нього, вбачав у ньому більш високий етап розвитку людської цивілізації’.

Цікаві думки щодо майбутнього суспільства як більш прогресивного порівняно з сучасним є і в працях ранніх соціалістів-утопістів Т.Мора і Т.Кампанелли, фран­цузьких матеріалістів XVIIIct. Д.Дідро і К.Гельвеція, основоположників утопічно­го соціалізму К.Сен-Сімона, Ш.Фур’є таР.Оуена. Першу теоретично обгрунтовану концепцію прогресу висунув французький філософ-просвітитель, економіст і дер­жавний діяч А.Тюрго (1727-1781).

У праці «Роздуми про створення і розподіл багатства» (1766) А.Тюрго обгрунтову­вав принцип вільного підприємництва, підкреслював роль власності в соціальній ди­ференціації людей, цінував людський розум, моральні та творчі якості. Вперше в соці­альній філософії він чітко сформулював тезу про прогрес як загальний закон історії: «Маса людського роду... - писав А.Тюрго, - завжди прямує, хоч і повільними кроками, до все більшої досконалості» (Тюрго А. Избранные философские произведения. - M., 1937. - С.52). В основі прогресу, як і суспільного життя, за А.Тюрго, є людський розум.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме ІДЕЯ ПРОГРЕС В ІСТОРІЇ:

  1. 1.СЕНС ІСТОРІЇ. ЄДНІСТЬ ТА БАГАТОГРАННІСТЬ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ
  2. ІДЕЯ СПРАВЕДЛИВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ М.ДРАГОМАНОВА
  3. Ідея соціального організму у скарбниці філософсько-теоретичної спадщини
  4. ПРОГРЕС ЯК ЕВОЛЮЦІЯ РОЗУМУ, КУЛЬТУРИ, ДУХОВНОСТІ людини
  5. НЕНАСИЛЬНИЦЬКИЙ ПРОГРЕС ЯК ІДЕАЛ І РЕАЛЬНІСТЬ
  6. СУПЕРЕЧЛИВИЙ ХАРАКТЕР СУСПІЛЬНОГО ПРОГРЕСУ. ПРОГРЕС ЯК ЕВОЛЮЦІЯ ЖОРСТОКОСТІ (В.ЕНГЕЛЬГАРДТ)
  7. СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС ТА ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
  8. ПРОГРЕС І РЕГРЕС. ОСНОВНІ СТАДІЇ РЕГРЕСУ: ЗАСТІЙ, КОНСЕРВАТИЗМ, РЕАКЦІЯ, РЕСТАВРАЦІЯ, ЗАНЕПАД
  9. Прогрес і регрес у розвитку суспільства
  10. А.САХАРОВ: РОЗДУМИ ПРО ПРОГРЕС, МИРНЕ СПІВІСНУВАННЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ СВОБОДУ
  11. Технократизм як світоглядно-ідеологічне забезпечення науково-технічного прогресу перехідного суспільства
  12. К.ЯСПЕРС ПРО СЕНС І ПРИЗНАЧЕННЯ ІСТОРІЇ
  13. ФРАНКФУРТСЬКА ШКОЛА ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ (М.ХОРКХАЙМЕР, Т.АДОРНО)
  14. «КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ» (Ф.ФУКУЯМА) І СУЧАСНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС
  15. HEOTOMICTCbKA КОНЦЕПЦІЯ СЕНСУ ІСТОРІЇ: ВІД ФОМИ AKBIHCbKOro ДО М.МЮЛЛЕРА
  16. РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ. ОСОБИСТІСТЬ І НАРОД