А.САХАРОВ: РОЗДУМИ ПРО ПРОГРЕС, МИРНЕ СПІВІСНУВАННЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ СВОБОДУ

Соціально-філософська теоретична спадщина А.Сахарова, лауреата Нобе­лівської премії миру, за обсягом невелика. За глибиною ж змісту, характером постановки питань і суттю сформульованих пропозицій вона підносить автора до рівня визначних мислителів ХХст.

Як фахівець і конструктор у галузі термоядерного синтезу, А.Сахаров володів безпосередніми даними щодо руйнівної сили того потенціалу, який має планета: термоядерний потенціал, свідчив учений, загрожує існуванню цивілізації. Війна не може розглядатися як продовження політики військовими засобами, вона є засо­бом всесвітнього самогубства.

Другою проблемою, перед якою стоїть цивілізація, на думку А.Сахарова, є за­гроза голоду, зокрема, у таких регіонах світу, як Індія, Індонезія, країни Латинсь­кої Америки і Африки. Відсутність техніко-економічних резервів, дійових кадрів і культурних навичок, соціальна відсталість та високий рівень народжуваності - все це систематично підточує харчовий баланс і погіршуватиме його в найближчі роки. Вчений пропонує взяти ситуацію під загальнолюдський контроль. Він закликає до милосердя, створення раціональних програм обмеження приросту населення, до до­помоги слаборозвинутим народам з боку індустріально міцних націй і держав.

А.Сахаров добре розумів роль інтелектуального забезпечення прогресу і тих руйнаційних імпульсів, що виходять з ідеологічно обмежених, однолінійних про­грам і настанов. Війна, злиденність і терор — безпосередні чинники руйнації свободи особистості і сенсу її життя.

Другий руйнаційний прогрес пов’язаний з системою освіти. Підпорядкуван­ня її державі, відокремлення від церкви, безкоштовність освіти має не лише по­зитивні, а й серйозні негативні наслідки: ці процеси призводять до надмірної уніфікації викладання програм, особливо з гуманітарних дисциплін (літерату­ра, історія, суспільствознавство, географія).

Третя загроза інтелектуальній свободі виходить з системи контролю за наро­джуваністю, біохімічного управління психічними процесами, радіоелектронно­го контролю психічних процесів. Зупинити прогрес науки і техніки неможливо, розмірковує вчений, але треба обмежити його негативний вплив на людину. Слід заборонити будь-яке використання новітніх досягнень науки і техніки для кон­тролю над поведінкою, духовним життям, почуттями та діями людей.

Застосування кібернетичних систем в усіх галузях виробництва, звичайно, підносить виробничий потенціал людини, підвищує його ефективність. Некон- трольоване нарощування кібернетичної могутності може обернутися, на думку А.Сахарова, своєрідною пасткою, коли машина «видасть поради», незбагненні з точки зору можливостей людського розуму. Цій загрозі інтелектуальній сво­боді треба запобігти.