ФРАНКФУРТСЬКА ШКОЛА ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ (М.ХОРКХАЙМЕР, Т.АДОРНО)

Фактичним запереченням марксистської концепції історичного матеріалізму є теоретичні доробки авторів, об’єднаних в так звану Франкфуртську школу соціальної філософії, в межах якої концепцію історії започаткували такі відомі теоретики, як М.Хоркхаймер (1895-1973), Т.Адорно (1903-1969) і Г.Маркузе (1898-1979).

У спільній праці М.Хоркхаймера і Т.Адорно «Діалектика просвіти» («Dia- Iektik der Anfklerung») (1948) історію подано в дусі ніцшеанської волі до влади як процесу утвердження панування. Всесвітня історія, розмірковують автори, має три етапи. Перший характеризується пануванням сліпих природних сил над людиною. Це царство хаосу і варварства, необгрунтованих пристрастей і неус- відомлених інстинктів. Другий період всесвітньої історії збігається з історією західної цивілізації. Він характеризується відокремленістю і протистоянням суб’єкта й об’єкта - людини і природи. Людина намагається одноосібно панува­ти в природі і над природою. Реалізація цього прагнення, по суті, приковує лю­дину до природи, робить її рабом останньої. Третій період - це маніпулятивне суспільство, тобто система, всі життєві процеси і взаємозв’язки якої підпоряд­ковані єдиній волі і спільній меті соціальної еволюції.

Франкфуртські філософи проголошують себе спадкоємцями і єдиновірними інтерпретаторами марксистського соціально-філософського вчення. Проте, на­голошуючи на аутентичному тлумаченні марксизму, вони фактично відкидають історичний матеріалізм як загальну теорію історичного процесу, заперечують евристичні можливості його застосування до аналізу сучасних соціально-еконо­мічних систем, пов’язують з ним ті історичні похибки, що мали місце (соціаліс­тична революція, диктатура, війна тощо). За їхньою оцінкою, матеріалістичне розуміння історії означає не що інше, як зневаження і пряме нищення гуманного характеру великих ідей людства - істини, свободи, справедливості, гуманності, прогресу. «Коли філософія історії перемістила гуманні ідеї як рушійні сили в саму історію, - пишуть М.Хоркхаймер і Т.Адорно, -...вони (ідеї. - Авт.) втратили притаманну їм незлобливість. Історія з приводу того, що ці ідеї завжди посрам­ляли себе, коли економіка, тобто могутність, була не з ними, є насмішкою над всім слабким, тому ті, хто іронізував подібним чином, супроти волі ототожню­ють себе з пригнобленням, якому хотіли покласти кінець».