Ідея соціального організму у скарбниці філософсько-теоретичної спадщини

Спроби філософського пояснення організменого розвитку другої природи робилися неодноразово. Перші згадки про суспільний організм як форму існування людини зустрічаємо ще в давньоіндійських Ведах (близько 3,5 тис.

Пізніше ця ідея була підтримана Платоном, Арістотелем, Гоббсом, Контом, Спенсером, Марксом, Енгельсом, Леніним, Дюркгеймом та багатьма іншими філософами. У світовій соціології склався цілий напрямок, що одержав назву органічної школи. Із сучасних дослідників її підтримують М. Моісєєв, А. Аганбегян, Р. Абдєєв, М. Арчер, П. Штомпка, В. Андрущенко, В. Воловик, В. Воронкова, М. Михальченко, М. Мокляк, В. Пилипенко, В. Піддубний, І. Черненко, В. Шаповалов та багато інших.

Ми поки що свідомо не розмежовуємо поняття "соціальний організм", "суспільний організм", "духовний організм", "етносоціальній організм", "логічний організм", "соборний організм", "церковний організм", "державний організм", "народно-державний організм", "інституціональний організм", "культурологічний організм", "культурно-історичний організм", "колективний організм", "етнічний організм", "формаційний організм" та інші аналогічні його визначення, хоча вкладаємо в кожне з них свій специфічний зміст. Ця обставина є, в свою чергу, ще одним фактом, що підтверджує актуальність проведення філософського дослідження.

Наша дослідницька позиція полягає в тому, що ми бачимо органічну єдність соціального світу і визнаємо його іманентний зв'язок з першою природою і Космосом.

Іншими словами, ми згодні з М. Моісєєвим у тому, що в "синергетичній мішанині", якою уявляється світовий процес самоорганізації універсуму, існує жорстка тенденція формування своєрідного автопілоту, що охороняє суперсистему планетарного розуму і її фрагменти від спонтанного руйнування. І ця специфічна функція авторегулятора в еволюційному розвитку універсуму належить ноосфері, провідну роль в якій грає людська особистість [Див.: 155, 196-202.].

Наш аналіз показує, що ідея соціального організму якраз і виникла для відображення в логічній формі специфічного планетарного явища, а саме: саморозгортання соціального життя або розумної живої речовини, що співіснує поряд зі звичним білково-нуклеїновим життям або простою живою речовиною. На практиці виходить так, що у вигляді сімейства фізичних організмів спочатку перед нами розкрилася матеріальна сторона Всесвіту, а тепер у сімействі соціальних організмів проступає образ її духовної складової.

Звідси випливає наполегливе прагнення дослідників, використовуючи засіб аналогій, накласти закономірності живого виду планетарної речовини на розумну живу речовину. Саме з цієї причини історія її саморозгортання, як відомо, тісно переплітається з поняттям "фізичний організм". Даний зв'язок може бути представлений в такому вигляді: у Платона він є метафорою, у Арістотеля - аналогією, у Г. Спенсера - паралелізмом, у Лілієнфельда - абсолютною тотожністю.

На практиці суть проблеми полягає в тому, щоб дану ідею перетворити в філософську концепцію саморозгортання соціальної реальності як відносно самостійного геологічного процесу. Генетично соціальна дійсність виникає з розвитку біосфери, має самостійне буття в ноосфері і закономірно переходить в електромагнітосферу як елемент вже космічного середовища. Це засіб, яким перед нами розгортається явище ноокосмогенези, яка включає в себе три рівні: Переджиття, Життя і Наджиття.

Сьогодні приступати до дослідження проблем суспільного життя без аналізу причин глобальної кризи, що невпинно розбурхується, некоректно. Не применшуючи ролі суб'єктивного чинника (особистостей, партій, громадських рухів) в саморозгортанні соціального світу, треба бачити й те, що тут визначальне значення має спонтанний прояв такого чинника суспільного розвитку як розум людини. Ми не зрозуміли або не сприйняли серйозно попередження Гегеля про те, «що якщо тільки дух народу піднімається на більш високий рівень, всі моменти державного устрою, пов'язані з попередніми рівнями його розвитку, втрачають свою усталеність, вони повинні занепасти, і не існує сили, здатної їх утримати» [51, 379]. При цьому стало ясно, що у нас повністю відсутнє бачення космологічного характеру або глибини змін, що відбуваються і почуття тривалості перехідного періоду.

Глибока й системна криза суспільного розвитку охопила весь світ. Вона протікає в такій гострій формі, що деякі дослідники говорять навіть про антропологічну катастрофу. Було б помилкою, з наукової точки зору, вважати, що нинішнє соціальне потрясіння притаманне тільки колишньому СРСР, Чехословаччині, Югославії, Болгарії, Польщі та іншим країнам Східної Європи. Переломні явища спостерігаються в Китаї і Монголії. Специфічно криза проявляється у Франції, в Італії та Іспанії. Саме ці перші, ще глухі підземні поштовхи соціальної стихії багато в чому сприяли зміні політичних лідерів США, Великобританії і ФРН.

Безпорадність вітчизняної науки в даному питанні більш ніж відчутна. Відсутність цілісної концепції будівництва нової України красномовно говорить сама за себе. Національна наука не має її і через сім років після досягнення нашою державою незалежності.

Становлення України як самостійної держави з усією гостротою ставить питання про теоретичне обгрунтування її розвитку. Адже, ставши на шлях незалежності, Україна лише в найзагальніших рисах визначила, куди йти, і ще менше як це робити. Досі немає концептуального бачення саморозгортання соціального організму країни, не створено світоглядних основ суспільного розвитку, що вкрай негативно позначається на визначенні національної стратегії, на самій практиці розбудові держави, проведенні соціально-економічних реформ у суспільстві. Не визначившись з власним баченням шляхів розвитку, Україна не зможе вступити на шлях динамічних й ефективних соціально-економічних перетворень, які мали б цілісний характер. Такі реалії вже призвели до значних труднощів нинішнього перехідного в розвитку України, спровокували поглиблення кризових явищ у суспільстві, швидке зубожіння людей.

Аналіз показує, що пояснення біфуркаційного характеру сучасних суспільних процесів треба шукати у Всесвіті, видозміни якого є об'єктивною причиною, що викликає гігантське потрясіння культурно- історичного світу. Геологічний процес - це така тотальна реальність, в якій знімаються обидві названі вище тенденції в суспільному процесі. У ході цього процесу перебудовується сама підстава другої природи. Людство починає розвиватися на своїй власній основі. І завдання філософії - зрозуміти характер змін, що нині відбуваються, для того щоб виробити адекватний їм характер мислення і поведінки суб'єкту історичної чинності, перспективний для третього тисячоліття.

Ми ж сьогодні є не тільки свідками якісного зрушення в саморозгортанні Всесвіту, але і безпосередніми учасниками того, як універсум прокладає собі якісно інший шлях розвитку, що для нас повернеться новим типом цивілізації.

В оперативному плані треба призвести до філософської єдності все розмаїття понятійних форм, в яких проявляється ідея організменого устрою соціального світу.

У тактичному плані важливо розібратись у природі і змісті двох протилежних тенденцій сучасного етапу розвитку планетарного людства. Одна з них пов'язана з активізацією процесів становлення окремих країн як самостійних суб'єктів світового суспільного процесу. Інша ж тенденція полягає в тому, що маємо в наявності становлення планетарного людства як єдиного цілого. Єдність світового співтовариства вже навіть набуває фактичного оформлення у вигляді специфічних міжконтинентальних і континентальних конструкцій типу Організації Американських держав, Організації Африканської Єдності, Загальноєвропейського дому, Євразійського співтовариства, Північно - Американської зони вільної торгівлі та інших. Саме цією обставиною зумовлюється підвищення в сучасний період ролі колективних органів саморегулювання всіх сторін життя світового співтовариства - ООН, ЮНЕСКО, ЮНИСЕФ, Ради Безпеки, Європейського Економічного співтовариства, Римського клубу, Європарламента та інших. Безперечним фактом підсилення становлення континентальних, міжконтинентальних і планетарної форм організації життя людей є створення сьомого континенту - «Інтернета», Європейських і інших спеціалізованих інформаційних систем (GII, EII, NII, B-ISDN, ATM, SDN, ИТУР, TEL, BSFOOS), телевізійних (WRON), телексно - телеграфних і сотових телефонних мереж (DEST, SDMA), загальноєвропейської грошової одиниці - «євро», а також специфічних потоків «e-money» і багато іншого.

Для визначення ступеня складності обраної для аналізу проблеми важливо знати ступінь її розробки у філософській і науковій думці. Огляд наявної науково-філософської літератури показує, що проблема соціального організму, принаймні в радянській і вітчизняній, цілеспрямовано не досліджувалася. На неї існувало негласне табу. Її вивчення прирівнюється до вирішення проблеми вічного двигуна в механіці. У той же час ідея соціального організму давно хвилює розум людства, і все наше життя буквально пронизане нею.

1.2.