РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ. ОСОБИСТІСТЬ І НАРОД

Роль особистості в історії надзвичайно велика, зокрема видатної особистості. Вона може впливати на перебіг історичних подій, зумовити їх прискорення чи уповільнення. Видатні особистості, як правило, згуртовують навколо себе на­род, запалюють його передовими ідеями, організують як суспільну творчу силу.

У соціально-політичній сфері роль особистості виявляється найбільш рель­єфно. Класова боротьба, міждержавні зіткнення, національні стосунки, револю­ційні події формують потребу в організації мас під єдиними гаслами, прапора­ми, ідеями. Цю функцію бере на себе політична партія чи громадський рух, які із своїх рядів висувають талановитих організаторів, керівників. Завдяки власним якостям вони виділяються з маси, посідають місце, що надає їм можливості виз­начати завдання, приймати рішення, активно діяти й вести за собою маси.

Роль особистості досить відчутна в матеріальній (економічній) сфері життє­діяльності. Матеріальні блага створює народ. Особистість організовує цей про­цес, ідеологічно забезпечує його, згуртовує маси. Відсутність економічно видат­ної особистості - суттєвий чинник нинішніх кризових явищ, хаосу в економіці нашої країни перехідного періоду до ринкових відносин.

Не менш важливу роль відіграє особистість у сфері культури, духовного життя суспільства. Особливо відчутна роль видатної особистості. Обдарованість та та­лант - досить рідкісний дар. Він не вміщується в межах загальноприйнятого, а від­криває нові горизонти, часто суперечить традиціям, започатковує нові форми та способи духовно-культурного творення. Разом з тим талант і його рідна сестра - геніальність зростають на плодовитому грунті народної творчості, з глибин народ­ної культури. Вони уособлюють народність, органічно поєднуються з нею, відтво­рюють її в індивідуальній творчості, розвивають, продовжують, захищають від су­перечливих зовнішніх впливів. Яскравим прикладом цьому є творчість поета, ху­дожника, філософа та громадсько-політичного діяча України !.Шевченка.

Роль особи в історії надзвичайно велика, проте у визначенні її значущості пот­рібно бути обережним, бо перебільшення її призводили до викривленого розуміння історичного процесу в теорії й до значних деформацій на практиці. Наслідки куль­ту особи Й.Сталіна, який було сформовано через абсолютизацію ролі особистості в історії, людству вже відомі. Загроза культу - ахіллесова п’ята видатної особистості. Культ вбиває особистість. Велич особистості надає народ, який підносить її до рів­ня вождя і йде за нею через терни крутими сходинками суспільного прогресу.

Всі соціально значущі дії в суспільстві здійснювалися народом під проводом ви­датних особистостей. Тому соціальна філософія відмежовується від дилеми «народ чи особистість?», не поділяє тези про «вирішальну роль народних мас в історії», а розглядає питання в іншій площині: і народ, і особистість (рядова, історична, ви­датна) є справжніми творцями історії, її суб’єктом, єдиною й неподільною рушій­ною силою суспільно-історичного прогресу. Народ складається з особистостей. Особистості виходять з народу і повертаються в народ. Тож чи є потреба підкрес­лювати його визначальну роль щодо особистості? Єдність народу - необхідна умо­ва історичної величі особистості, його розкол на протилежні групи (класи, верст­ви), що борються між собою, забезпечує лише тимчасове визнання.

Вождь-переможець однієї частини народу не може стати одвічним символом видатної особистості нації. Визнання досягається лише тоді, коли особистість стає виразником інтересів нації в цілому, народу, людства. Гарантом безсмертя видат­ної особистості є загальнолюдські пріоритети соціальної справедливості, добра, милосердя, гуманізму. В їх ствердженні, захисті, втіленні в життя особистість здо­буває загальне визнання, входить в історію, опоетизовується народною пам’яттю й живе доти, доки існує народ.