«КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ» (Ф.ФУКУЯМА) І СУЧАСНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС

Таку ж орієнтацію, хоч і в дещо своєрідній формі, обгрунтовує професор філософії США Френсіс Фукуяма. Влітку 1989р. в журналі «Нешнл інтерест» він публікує статтю «Кінець історії», що була перекладена у багатьох країнах світу і дістала широкі відгуки.

«Кінець історії» Ф.Фукуяма вбачає в тому, що людство врешті-решт знайшло кінцеву, розумну форму суспільства і держави, яке знайшло своє втілення у розвинених країнах світу. Загальнолюдським ідеалом, за Ф.Фукуямою, є ліберальні ідеї і погляди, об’єднані в своєрідну ідеологію, в межах якої вирішені всі суперечності й задоволені людські потреби. У теоретичному плані людству нема чого шукати. Лібералізм пропонує кінцеву раціональну форму суспільства. Вона не має альтернативи, історія завершилася, людству залишається лише поширювати цю ідеологію на всі інші країни, регіони і створити вселюдську державу - ліберальну демократію в політичній сфері.

Як підкреслює Ф.Фукуяма, ідею «кінця історії» він запозичив у Г.Гегеля, в творах якого безпосередньо йдеться про те, що в певний момент історія досягає кульмінації, знаходить кінцеву форму розумної організації. Другим своїм попередником Ф.Фукуяма вважає російсько-французького філософа Олександра Кожева, третім - відомого німецького соціолога М.Вебера. Саме ці теоретики, на думку Ф.Фукуя- ми, узагальнили еволюцію ліберальних пошуків і запропонували людству програму подолання соціальних конфліктів, суперечностей та створення соціально упорядкованого, врівноваженого суспільства, найвищою цінністю якого є особистість.

З якими ж конкретними ідеями лібералізму Ф.Фукуяма пов’язує «кінець історії»? Як підкреслює Ю.Замошнін (див.: Замошиии Ю. А. «Конец истории», идеологизм и реализм// Bonp. философии. - 1990. - Ns3), у політичній сфері йдеться насамперед про вільні вибори всіх інститутів влади, створення системи стримування і противаг, про правову державу, рівність громадян перед законом, визнання права кожного користуватися основними свободами (свобода слова, зборів, створення асоціацій і партій), а також про толерантність щодо інакомислення й захист прав меншин.

В економічній сфері головною ідеєю лібералізму є ідея вільних індивідуального і групового підприємництва, ринку й конкуренції, що дозволяють людині реалізувати свою ініціативу і самостійність не лише в економічному житті, айв усіх сферах його суспільних відносин. У соціальній сфері ліберали обстоюють ідею рівності можливостей кожного члена суспільства, незалежно від того, до якої соціальної групи чи класу він належить, на якому щаблі соціальної піраміди стоїть, але неодмінно відповідно до його витрачених зусиль, рівня працелюбства, підприємливості, діловитості, рішучості й інших якостей. Головною ж об’єднавчою ідеєю лібералізму, як цілісної ідеології «кінця історії», є ідея самоцінності індивіда - його автономії та свободи, права і можливості самому визначити життєві цілі, вибирати напрями діяльності, особистої відповідальності за результати діяльності, свій добробут і суспільний статус.

Загальнолюдський зміст зазначених ідей, підкреслює Ф.Фукуяма, викристалізовувався в полеміці з двома головними соціально-політичними течіями - фашизмом і комунізмом. Перша наголошувала на можливості подолання відчуження засобами сильної держави і вихованням нової людини на ідеях національної винятковості, друга - шляхом соціальної революції і диктатури пролетаріату.

23* Сучасна соціальна філософія

Перша була розтрощена світовою війною і Нюрнберзьким процесом, друга - крахом політики перебудови, започаткованої М.Горбачовим у 1985р. Сьогоденну загрозу лібералізму становлять релігія і націоналізм. Ф.Фукуяма не виключає можливості формування принципово нових ідеологічних доктрин. Грунтуючись на узагальненому досвіді історії двох останніх століть, вчений доходить висновку про кінцеву визначеність фундаментальних принципів соціально-політичної організації, раціональну обгрунтованість лібералізму, плідність і евристичність його ідей у загальноцивілізаційному контексті.

Обстоюючи лібералізм як ідеологію оптимальної визначеності форм суспільства і держави, Ф.Фукуяма висловлює не захоплення теоретичною знахідкою, а розчарування плином соціального процесу постісторичного буття людства.

«Кінець історії сумний, - підкреслює філософ. - Боротьба за визнання, готовність ризикувати життям заради чисто абстрактних цілей, ідеологічна боротьба, що потребує відваги, уяви та ідеалізму, - замість усього цього - економічний розрахунок, нескінченні технічні проблеми, турбота про екологію й задоволення витончених запитів споживача. В постісторичний період немає ні мистецтва, ні філософії, є лише музей людської історії, що старанно оберігається» (Замошнин Ю.А. Конец истории). Все це наводить людей на песимістичні роздуми про майбутнє, які, може, й примусять історію взяти ще один, новий старт, завершує свою статтю Ф.Фукуяма.

Орієнтації теоретика щодо «кінця історії», як бачимо, суперечливі. Підкреслюючи значення ліберальних ідей для побудови оптимальних форм суспільної організації, Ф.Фукуяма не виключає можливості нового повороту історії. Що ж стосується реального історичного процесу, то його суперечливий хід - розпад системи соціалістичної співдружності, крах «реального соціалізму» в країнах Східної і Центральної Європи, міжнаціональні війни у різних регіонах світу, нагромадження технічного й військового потенціалу, зростання загрози виживанню людства - дає для цього всі підстави. Пошук оптимальних ідей організації суспільного життя триває. Під кінець ХХст. з усією гостротою постала проблема виживання людства, що зумовлює новий виток теоретичних досліджень, загальне завдання яких, на наш погляд, полягає у визначенні горизонтів нового цивілізаційного повороту.

<< | >>

↑

Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме «КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ» (Ф.ФУКУЯМА) І СУЧАСНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС:

- Логика - Общая философия - Социальная философия -