Висновки

1. Вартість як цінність є підсумком синтезу результатів і витрат, що виражає єдність всіх відтворюваних і невідтво- рюваних ресурсів, зокрема природних ресурсів і екологічних умов.

2. Екологізація економіки, зумовлена науково-технічним прогре­сом та його результатами, супроводжується переміщенням центру економічного аналізу з витрат та проміжних резуль­татів на кінцеві результати економічної діяльності і далі на прогнозовані тенденції розвитку.

3. Збалансованість економічних і екологічних потенціалів потрібна не тільки природним комплексам і середовищу мешкання лю­дей, але і самому господарству. Вона має не тільки природоохо­ронне і гігієнічне значення, але і пряме економічне: рівноважне поєднання виробничих і екологічних процесів; не стільки при­мушує до обмеження вхідних потужностей, скільки пропо­нує додатковий економічний інструмент контролю ефек­тивності.

4. Методичні труднощі визначення збитку призводять до того, що він практично майже не застосовується в системі уза­гальнюючих показників господарської діяльності. Але цей по­казник вже враховують при проектуванні, процедурі ОВНС і оцінці ефективності природозахисних заходів. Екологізація економіки вимагає обов’язкового обліку такого збитку і при економічному плануванні.

5. Нормативи плати за емісію забруднювачів в межах встанов­лених лімітів визначаються на підставі регіональних витрат на запобігання і компенсацію збитку, що наноситься забруд­ненням. Нормативи плати за понадлімітне забруднення пови­нні встановлюватися за величинами збитків і стягуватися в багатократному розмірі з джерел, що завдають їх.

6. Система платежів, оподаткування і стимулювання повинна бути організована так, щоб природокористувачам було вигід­нішим змінювати технологію, освоювати менш природоміст- кі процеси, ніж платити податки і штрафи.

7. Екологізація економіки вимагає повної відмови від штучної провокації нових потреб і строгого узгодження пропозиції з попитом під екологічним і медико-біологічним контролем.

8. Зближення рівнів споживання на душу населення можливе за рахунок значного зниження масштабів економіки розвинених країн і помірного стрічного руху економіки країн, що розвива­ються. Відмова від такої стратегії приведе тільки до поси­лення економічної і соціальної нерівності, руйнування екосфе­ри і колапсу людства.

Необхідно пам'ятати, що:

9. Еколого-економічна система — це інтеграція економіки і при­роди, що є взаємозв’язаним і взаємообумовленим функціону­ванням суспільного виробництва і протіканням природних процесів в біосфері.

10. Кругообіги обох підсистем ЕЕС утворюють разом свого роду технобіогеохімічний кругообіг, а всю ЕЕСможна позначити як технобіогеоценоз.

11. Пост-витрати, навіть якщо вони зроблені повно і своєчасно, завжди набагато більші попередніх витрат. Якщо збиток не нейтралізовано пост-витратами, то втрати суспільства продовжують рости, оскільки екологічний збиток, заподія­ний людьми, ніколи сам по собі не сходить нанівець, і тим са­мим зростає борг людей перед нащадками і природою.

12. Гранично допустима концентрація (ГДК) —найбільша концен­трація речовин в середовищі і джерелах біологічного спожи­вання, яка при дії на організм не створює впливу на здоров'я і не викликає негативних ефектів. Розрізняють ГДК середньо­добові (ГДКсд), максимальноразові (ГДКмр), робочих зон (ГДКрз), ГДК для рослин, тварин і людини. В даний час встано­влені ГДК декількох тисяч індивідуальних речовин у різних се­редовищах і для різних реципієнтів. ГДК не є міжнародним стандартом і можуть дещо розрізнятись в різних країнах, що залежить від методів визначення і специфікації.

13.

• невичерпних ресурсів не існує;

• скінченність природних ресурсів залежить від рівня їх відновлюваності;

• ніяка дослідницька або господарська діяльність не може кваліфікуватися як відтворювання ресурсів;

• масштабна експлуатація ресурсів може зберігатися лише відносно короткий час, обмежений глобальною екологічною кризою.

• дармових, безкоштовних природних ресурсів не буває;

• закони природи виключають право власності на ресурси екосфери;

• будь-який відновлюваний ресурс повинен бути відтворе­ний як в кількісному, так і в якісному відношенні;

• капітал, витрачений на невідновлювані ресурси, пови­нен трансформуватися в рівновеликий фінансовий або інший капітал, що належить державі і спрямований на відтворювання відновлюваних природних ресурсів

Питання для обговорення

1. Які основні складові екологізації економіки? Що, на вашу дум­ку, є провідним чинником екологизациі?

2. До яких наслідків може привести облік екологічних чинників в провідних показниках світової і національної макроекономіки?

3. Які головні критерії співставлення природних і виробничих потенціалів та територіального екологічного нормування?

4. У чому полягають головні підходи і прийоми оцінки економіч­ного збитку, що наноситься господарською діяльністю, при­родним системам і здоров'ю людей?

5. Які основні методологічні відмінності підходів до оцінки необхід­них витрат на охорону природи і навколишнього середовища?

6. Що таке попередні витрати і пост-витрати?

7. Охарактеризуйте структуру платності природокористу­вання і вкажіть на відмінності між платнею за природні ресурси і платнею за забруднення навколишнього середовища.

8. Які структурні зміни в економіці пов'язані з її екологізацією?

9. Сформулюйте і прокоментуйте основні принципи екологічної ресурсологиі.

10. Викажіть ваше ставлення до необхідності зміни структури потреб людей у зв'язку з екологізацією економіки.

Рекомендовані теми для написання рефератів

1.

2. Госпрозрахунковий механізм природокористування (на при­кладі конкретного підприємства).

3. Соціальна ефективність здійснення природозахисних заходів міста чи району проживання.

4. Санітарно-гігієнічні показники міста чи району проживання як критерії стану його навколишнього природного середовища.

5. Технобіогеохімічний колообіг та вчення Вернадського про біо­геохімічний колообіг речовин.

Література для поглибленого вивчення теми

1. Колотило В. П. Екологія і економіка. — К: Лібра, 2007. — 658 с.

2. Малик Ю. О., Мартиняк О. Р., Юрим М. Ф. Основи екології та природокористування. — Львів: «Львівська політехніка»,

2002. — 186с.

3. Ігнатенко М. Т., Макєєв В. О. Екологія, економіка, природокори­стування. Навч. посіб. — Херсон: Айлант, 2002. — 288с.

4. Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология: Учебник для вузов. — М.: ЮНИТИ, 1998.

5. Мельник Л. Г. Екологічна економіка: Підручник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2002.

6. Глухов В. В., Лисочкина Т. В., Некрасова Т. П. Экономические основы экологии. — СПб.: Специальная литература, 1997.

7. Биков А. А, Мурзин Н. В. Проблема анализа безопасности чело­века, общества и природы. — СПб.: Наука,1997.

8. Дрейер О. К, Лось В. А. Экология и устойчивое развитие. — М.: УРАО,1997.

9. Данилов-Данилян В. И., Горшков В. Г., Арский Ю. М., Лосев К. С. Окружающая среда между прошлым ибудущим: Мир и Россия. — М.: ВИНИТИ,1994.

10. Медоуз Д. Х., Медоуз Д. Л., Рандерс И. за пределами роста. — М.: Прогресс, Пангея,1994.

11. Симоненко О. Д. Сотворение техносферы.: проблемное осмыс­ление истории техники. — М.: SvR Аргус,1994.