Висновки

1. Під екологічною оцінкою в загальному випадку слід розуміти процес систематичного аналізу й оцінки екологічних наслідків намічуваної діяльності, консультацій із зацікавленими сторо­нами, а також облік результатів цього аналізу у плануванні, проектуванні і здійсненні даної діяльності.

2. Екологічна експертиза в Україні — вид науково-практичної ді­яльності спеціально уповноважених державних органів, еколо- го-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунту­ється на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, спрямована на підготування висновків про від­повідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки.

3. Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й еколо­гічної ситуації на окремих територіях та об'єктах.

4. Завданнями екологічної експертизи є визначення ступеня екологічного ризику та безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності, організація комплексної, науково мотивованої оцінки об'єктів, встановлення відповідності об'єктів експер­тизи вимогам екологічного законодавства, санітарних, буді­вельних норм і правил, оцінка впливу діяльності об'єктів на стан навколишнього середовища, здоров'я людей та якість природних ресурсів, оцінка ефективності й достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей, підготовка об'єктивних висновків.

5. Принципами екологічної експертизи є обов'язковість прове­дення та виконання, гарантування безпеки для життя і здоров'я населення, збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки, наукова обгрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентив- ність, гласність, державне регулювання, законність.

6. В Україні здійснюється державна, відомча, наукова та гро­мадська екологічні експертизи.

7. Процедура екологічної експертизи складається з таких етапів: збір інформації, розгляд матеріалів на комісії, оцінку матеріа­лів експертизи і складання висновку.

8. Основи методології проведення наукової екологічної експер­тизи полягають в детальному розгляді економічних показників ефективності об'єкта, складових ризику його впровадження, врахування та виконання загальних правил і законів, певних об­межуючих факторів поведінки в навколишньому середовищі.

9. Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. В ухваленні рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи висновки державної екологіч­ної експертизи враховуються нарівні з іншими видами держа­вних експертиз. Висновки громадської екологічної експертизи носять рекомендаційний характер.

Необхідно пам'ятати, що:

1. Екологічна експертиза — незалежне дослідження проектно­планового характеру з оцінкою ймовірних результатів здійс­нення проекту і його альтернатив на базі модельних натур­них пророблень. Експерти несуть повну юридичну відповіда­льність за представлені висновки експертизи. Експертна оцінка — судження фахівця про пропонований проект, засно­ване на його досвіді без глибокого пророблення питання, та модельно-натурного дослідження. В цьому випадку експерт юридично не відповідає за свої висновки і фактично не може нести відповідальності, тому що експертна оцінка відно­ситься до судження, а не до дослідження.

2. На відміну від експертних оцінок, при експертизі посилання робиться не на думку того чи іншого чи колективу особи, а на об’єктивні результати дослідження. У зв'язку з цим повтор­на експертиза повинна проводитися лише в тих випадках, ко­ли судово доведена помилка в роботі експертної групи. Якщо такої помилки немає, то органи, що приймають рішення, або повністю погоджуються з висновками експертизи, або беруть на себе всю повноту фінансової, моральної і юридичної (аж до карної) відповідальності за рішення, що йде врозріз з висновками експертизи.

3. Наукова екологічна експертиза проектів і господарських починань — особлива форма діяльності, що вимагає самостій­ного юридичного статусу і професійних навичок, а, отже, і навчання колективів. Їх повна госпрозрахункова самостій­ність, як і юридична незалежність, обов’язкові.

Для успішності експертизи до складу експертного колективу повинні входити широко освічені, мислячі, висококультурні фахівці.

4. На експертизу, з досвіду розвинутих країн світу, виділяється до 5% від загальних капіталовкладень, передбачуваних на здій­снення проекту. Її проводить невелика група незалежних ви­сококваліфікованих фахівців використовуючи математичні і натурні моделі, спеціальні полігони і ін. Їм допомагають кон­сультанти.

5. Під час екологічної експертизи варто звернтати увагу на необхідність відповідності не тільки виробництва, а й вироб­леного продукту його призначенню, потребам населення, традиціям, культурі, ступеню забезпеченості регіону.

6. Прив’язка об’єкту екологічної експертизи до місцевості повинна бути співвіднесена з зусиллями (і витратами) по відтворенню середовища — відновленню і підтримці природно-ресурсного потенціалу конкретної території, регіону, біосфери в ціло­му. Необхідне соціально-економічне порівняння витрат приро­дно-ресурсного потенціалу з витратами на його відновлення.

7. Відновлення і підтримка природно-ресурсного потенціалу звичайно реалізуються методом створення геоеквівалентів (риборозплідні станції, створення зелених насаджень, утво­рення заповідників і ін.). Іноді матеріальні вкладення для ство­рення геоеквівалентів настільки великі, що роблять економіч­но безглуздим пропоноване починання.

8. Зміна властивостей середовища проживання і природно-ресу­рсного потенціалу впливає на майбутній розвиток соціально- економічного стану регіону. Хворі люди в екологічно несприя­тливій обстановці, що працюють в умовах деградації природ­ного фундаменту суспільного розвитку, створюють напру­жену обстановку в суспільстві. Поліпшення може бути лише на базі реанімації всього комплексу інтегрального ресурсу — природно-ресурсного потенціалу з врахуванням середовища життєдіяльності людини, комплексу трудових ресурсів з поліпшенням соціальних умов і відновлення матеріальних ре­сурсів — основного капіталу.

9. Стратегічно й тактично поліпшення ситуації починається з трудових ресурсів. Їхня якість пов'язана зі ступенем повно­цінності та сприятливості середовища життєдіяльності. Оцінка проекту, таким чином, залежить від того, наскільки він може стабілізувати це середовище в регіоні і наскільки до­дасть благ для людей — починаючи від звичайних споживчих благ і закінчуючи позитивною морально-психологічною обста­новкою.

10. Експертиза повинна будуватися на основі прогнозу регіональної і глобальної зміни стану природних ресурсів і навколишнього середовища.

11. Транскордонне перенесення забруднень, наприклад, стало питанням державної політики, загальний вплив на біосферу — питанням міжнародних відносин.

Питання для обговорення

1. Який вид науково-практичної діяльності називається екологі­чною експертизою?

2. Яку мету переслідує екологічна експертиза?

3. Що є об'єктами екологічної експертизи?

4. Які є форми екологічної експертизи? Охарактеризувати їх.

5. Хто проводить державну екологічну експертизу?

6. Які умови та підстави для проведення державної екологічної експертизи?

7. Хто фінансує проведення екологічної експертизи? В які строки вона проводиться?

8. Якою є специфіка проведення екологічної експертизи в еконо­мічно розвинених країнах?

9. Назвати та пояснити основні закони і правила екологічної експертизи.

10. Правило міри перетворення природних систем.

11. Закон сукцесійного уповільнення.

12. Принцип «старого автомобіля».

13. Обмежуючі фактори в екологічній експертизі.

14. Показники ефективності, економічні складові в екологічній експертизі.

15. Екологічна, соціальна та аварійна ціна об'єкту.

16. Екологічний та соціальний ризик.

17. Основні права та обов'язки експерти екологічної експертизи.

18. Назвати основні напрямки розвитку та вдосконалення еколо­гічної експертизи в Україні.

Рекомендовані теми для написання рефератів

1.

2. Значення екологічної експертизи в поліпшенні екологічної ситуації в Україні.

3. Державне регулювання та управління в царині екологічної екс­пертизи.

4. Еколого-економічні підстави обов’язкового запровадження екологічної експертизи в Україні.

Література для поглибленого вивчення теми

1. Кораблева А. И., Чесанов Л. Г., Долгова Г. И. Экологическая экс­пертиза и экологическая инспекция.- Дн-ск, Полиграфист, 2002. — 220с.

2. Экологическая экспертиза и экологическая инспекция /Под. ред. А. Г. Шэпаря. — Дн-ск, Полиграфист,2002. — 220с.

3. Ретеюма А.В. Вторжение в природную среду: оценка воздейст­вия. — М.,1983.

4. Основы эколого-географической экспертизы. Под ред. Н. П. Дья­конова. — М.: МГУ, 1992.

5. Дорогунцов С. І., Коценко К. Ф., Аблова О. К. Екологія: навч.-ме- тод.посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 1999. — 152с.

6. Реймерс Н. Ф. Экология. — М.: Рос.мол.,1994. — 307с.

7. Михайловский Г. Е., Пучков А. Н., Малицкий С. В. Экологическое нормирование как концептуальная база экологической экс­пертизы. — М.,1997. — 117с.

8. Закон України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р.

9. Васильев С. А. Экологическая экспертиза: десять лет прак­тики //Экологический вестник Москвы.-1998. — № 9.

10. Ли Н. Экологическая экспертиза. Учебное руководство. /Пер. с английского под ред. С. М. Говорушко. — М.: Экопрос, 1995.

11. Общественная экологическая экспертиза: вчера, сегодня, завтра/Хотулева М.В., Заика Е. А., Молчанова Я. П. и др. — М.: Социально-экологический Союз, 1998.