Висновки

1. Екологічний аудит традиційно розуміється як незалежна оцін­ка відповідності діяльності підприємства, що підлягає аудиту, екологічним вимогам з метою недопущення негативного впливу техногенної діяльності на навколишнє середовище (природні об'єкти) і населення.

2. Основна мета екологічного аудиту полягає в перевірці безпеки виробництва. Екоаудит реалізується як перевірка підприємств, що підпадають під дію законодавства про безпеку й охорону навколишнього середовища і проводиться для надання допо­моги владі щодо реалізації додаткових заходів для вивчення ри­зиків і створення безпеки.

3. Екологічна безпека особистості, суспільства і держави — це стан захищеності життєво-важливих інтересів особистості, суспіль­ства і держави в процесі взаємодії суспільства і природи від загроз з боку природних об’єктів, природні властивості яких змінені шляхом забруднення, засмічення, незабезпеченості природними ресурсами, обумовленої знищенням, псуванням, виснаженням при­родних об’єктів чи вивозом природних ресурсів за межі країни.

4. Вибір критеріїв щодо віднесення певних видів діяльності до підвищено небезпечних для навколишнього середовища і насе­лення, а отже і для встановлення обов’язковості екологічного аудиту підприємства може базуватися на результатах ана­лізу норм законодавства про безпеку, на встановленні гранич­них значень забруднюючих викидів, скидів.

5. Дані аудиторської перевірки користуються захистом від розголошення у випадку використання останніх державними органами та приватними організаціями у своїх цілях.

6. Доступ екологічного аудитора до інформації про стан навко­лишнього середовища і забруднення, про ступінь небезпеки підприємства для навколишнього середовища і населення визначається його правами.

7. В нових бухгалтерських балансах повинна бути представлена ін­формація з екологічних зобов’язань. Її відсутність знизить довіру інвесторів до фінансових рахунків (звітів) через підвищення ризику.

8. Законодавство, інвестори (банки), громадськість і всесвітня конкуренція сприяють представленню звітності з природо­охоронних заходів. Фінансове співтовариство використовує звіти, що містять екологічні показники, для оцінки майбут­нього обігу капіталівів і прийняття інвестиційних рішень, а також рішень з кредитування цих підприємств.

Необхідно пам'ятати, що:

1. Термін «аудит», запозичений з фінансового лексикону, означає перевірку рахунків.

2. Сучасний екологічний аудит — це не тільки перевірка стану під­приємства на предмет відповідності вимогам природоохоронного законодавства, але й основа для розробки комплексу заходів для запобігання його можливих порушень. У такий спосіб экоаудит перетворюється з ««рутинного інструмента» контролю за до­триманням закону в економіко-правовий інструмент стимулю­вання природоохоронної діяльності підприємства.

3. Розрізняють добровільний (voluntary) і обов’язковий (manda­tory) екологічний аудит. Ініціативна (добровільна) аудиторська перевірка проводиться винятково за рішенням самого еконо­мічного суб’єкта з питань, що цікавлять даний суб’єкт.

4. У залежності від того, хто проводить аудит — група ауди­торів з числа працівників підприємства чи незалежна команда аудиторів — відповідно розрізняють внутрішній і зовнішній екологічний аудит.

5. Загальні вимоги щодо процедури проведення екологічного аудиту встановлюються стандартами ISO серії 14000.

6. Дані аудиторської перевірки можуть перетворитися в дока­зи проти підприємства, якщо воно залишило без уваги резуль­тати аудита. Ігнорування даних перевірки може перетвори­ти незначне порушення при здійсненні природоохоронної дія­льності в порушення закону.

7. Екологічне законодавство, екологічне ліцензування можуть зо­бов’язати підприємство розкрити дані, виявлені під час ауди­торської перевірки. Екологічні норми дозволяють обкладати що­денним штрафом підприємство за порушення, що полягають в приховуванні інформації. Цей штраф є кумулятивним і вирахову­ється з моменту здійснення порушення до його виправлення.

Питання до самоперевірки

1. Пояснити суть процедури екологічного аудиту.

2. Назвати цілі, задачі, принципи екологічного аудиту.

3. Охарактеризувати екологічний облік і аудит як інструмент підвищення інвестиційної привабливості підприємства.

4. Довести необхідність та обгрунтувати доцільність прове­дення екологічного аудиту в системі управління навколишнім середовищем.

5. Назвати основи правового регулювання екологічного аудиту.

6. Охарактеризувати екологічний аудит як вид підприємниць­кої діяльності, як основна частина загального аудиту в сис­темі екологічного менеджменту і як організаційно-управлінсь­кий інструмент безпеки в екологічній сфері.

7. Охарактеризувати етапи становлення і направленість еко­логічного аудиту в Україні і за кордоном.

8. Назвати рівні проведення екологічного аудиту.

9. В чому відмінність добровільного і обов’язкового екологічного аудиту?

10. Правові основи і направленість екоаудиторської діяльності в Україні.

11. Які критерії обов’язковості екологічного аудиту підприємств, організацій і установ?

12. Назвати об'єкти та суб’єкти діяльності в сфері екологічного аудиту.

13. Як визначаються критерії оцінки підприємства, організації, установи для здоров’я населення?

14. В чому полягає вибір критеріїв для занесення видів діяльності до сфери підвищенної небезпеки?

15. Хто є учасниками аудиторської діяльності в екологічній сфері?

Рекомендовані теми для написання рефератів

1. Екологічний моніторинг та екологічний аудит як складові системи управління навколишнім середовищем.

2. Роль екологічного аудиту як організаційно-управлінського механізму в системі екологічної безпеки

3. Необхідність екологічного аудиту для створення екологічної безпеки в державі.

4. Етапи становлення і направленість екоаудиту в Україні і за кордоном.

5. Цілі та принципи, на яких базується практика екологічного аудиту.

6. Екоаудиторська діяльність в Україні: правові основи і направ­леність розвитку.

7.

8. Екологічний аудит як організаційно-управлінський інстру­мент національної безпеки держави в екологічній сфері.

Література для поглибленого вивчення теми

1. Білявський Г. О. Роль і перспективи розвитку екологічного ме­неджменту в АПК України //Натураліст. —1998. — № 2.

2. Лепечук П.І., Чупис А. В., Кашенко О. Л., Шершун Н. Х. Еконо­мічне регулювання охорони природи. — K.: Урожай,1994.

3. Модернізація виробництва: системно-екологічний підхід. По­сібник з екологічного менеджменту / Шевчук В. Я., Сатал- кін Ю. М., Навроцький В. М. та ін. — K.: СИМВОЛ-Т,1997.

4. Галушкина Т П, Харичков С. К. Экологический менеджмент в Укра­ине: реалии и перспективы. — Одесса, Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований, НАН Украины.,1998.

5. Федоренко О. І. Екоменеджмент — важлива компонента сталого та еколого-безпечного розвитку України /Вісник ХІСП Сер. Еколо­гія, техногенна безпека і соціальний прогрес. — 2003. — Вип. 3(5).

6. Серов Г. П Экологический аудит. — М.: «Экзамен», 1999. — 448 с.

7. ДСТУ ISO 14001—97 Системи управління навколишнім середови­щем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування.

8. ДСТУ ISO 14004-97 Системи управління навколишнім середови­щем. Загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення.

9. ДСТУ ISO 14010-97Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи.

10. ДСТУ ISO 14012-97 Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології.

11. Закон України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» від 25 червня 1991р./ Відомості Верховної Ради УРСР, 1991. — № 41. — С. 546.

12. Положение об оценке воздействия на окружающую среду /При­ложение к приказу Госкомэкологии от 18 июля 1994 г. № 222.

13. Міжнародна конвенція по оцінці впливу на навколишнє сере­довище в транскордонному контексті, прийнята країнами європейської економічної комісії 25 лютого 1991р.