Висновки до другого розділу

Філософія управління як молода наука проходить етап інтенсивного формування, незважаючи на різнорідність поглядів на її предмет, принципи і методи дослідження. Аналіз доводить, що найбільш позитивних результатів у справі формалізації її предмета досягли українські науковці.

До структури предмета філософії управління віднесено: а) онтологію управління, б) гносеологію управління, в) логіку управління, г) аксіологію управління, д) етику управління, є) методологію управління, ж) ідеологію управління, з) кадри управління і персонал організацій. Формалізовані провідні функції філософії управління. Серед них: світоглядна, гносеологічна, методологічна, прогностична, аксіологічна, діагностична, моделювання; освітянська, виховання.

На основі застосування інструментарію, що належить філософії управління, доведено, що управлінська діяльність є “діяльність над діяльністю”, тобто носить організаційний характер і є атрибутивною суспільною потребою. Її задоволення є загальновизнаною і обов’язковою у всіх сферах життєдіяльності людини. Нами доведено, що: по-перше, джерелом явищ і систем управління технічними, біологічними і соціальними системами є людина, а субстанцією - людська діяльність; по-друге, онтологічно три різновиди систем управління - це модифікація родового явища - організаційної взаємодії суб’єктів управління та їх продуктів, що мають оречевлену або суб’єктивовану у структурі особистості і об’єктивовану у зовнішньому середовищі форми; по-третє, функціонально вони обслуговуються одним і тим же потоком управлінської інформації, що циркулює у просторі соціальної взаємодії; по-четверте, системи управління мають одні і ті ж самі характеристики: світоглядні, ідеологічні, морфологічні,

функціональні і “знімаються” вони у системі саморегуляції диспозитиву - соціальному організмі планети, країни, конкретної системи. Видові відмінності кожної із систем управління “знімаються” відповідно диспозитивами технічного тіла, біологічного тіла або організму і соціального тіла.

Встановлено зв’язок між соціальним інститутом влади і системою управління. Підкреслена семантична природа управління. Визнано, що філософія здатна розкривати глибинні джерела управлінської діяльності, а саме: організаційну свідомість та її властивості. Подана характеристика її історичного сегменту, у якому накопичені знання про етапи саморозгортання соціального управління, а також розведені такі базові поняття як “самоорганізація”, “керівництво” і “управління”, зроблена оцінка багатовимірності підходів до вивчення феномена управління.

Доведено, що організаційний світогляд особистості є універсальним інструментом осягнення нового стану суспільного розвитку за принципом стійкої нерівноваги і здатний завдяки організаційній культурі змінити вектор розвитку за сприяння нелінійного мислення і інноваційної поведінки. Теоретично обґрунтовано три сталих стани для технічних, біологічних і соціальних систем: гомеостаз, гомеорез і гомеоклаз і визначено тяжіння кожного типу системи до свого сталого режиму.

На основі ідеологічного наративу проведено системний аналіз дискурсів управління технічними, біологічними і соціальними системами за чотирма параметрами, а саме: а) за категоріальним апаратом концепцій управління; б) за віддзеркаленням морфології систем управління; в) за характером функціонування і розвитку феномена управління; г) за притаманним специфічній сфері провідним світоглядом і ідеологією поведінки менеджерів.

Загальний висновок - негативний, оскільки, будучи продуктами діяльності людини, підсистеми мають власну логіку і ідеологію саморозгортання і не налаштовані на співпрацю, а протистоять одна одній. Водночас вони мають у структурі цілого - соціального організму планети - обслуговувати одна одну.

Для поглиблення аналізу видових підсистем управління сформовано комплекс провідних ідеологем, завдяки якому мають бути формалізовані головні їх ознаки з метою філософського узагальнення і систематизації їх властивостей за алгоритмом: всезагальне, загальне, особливе і одиничне.

До провідних ідеологем віднесені наступні установки: а) диспозитивом має бути організмена ідея буття управління, при культивуванні якої управління технічними, біологічними і соціальними системами буде розглядатися як органи цілісності - організму планети; б) когнітивний аналіз головних філософських категорій має включати визначення: генезису, природи, сутності, змісту, форм, організаційної свідомості, світогляду, культури і ідеології; в) морфологічний аналіз стану структур управління технічними, біологічними і соціальними системами; г) функціональний аналіз можливостей систем управління технічним, біологічним і соціальним розвитком; д) відношення до системи саморегуляції планетарного соціального організму; є) когнітивний аналіз теоретичного відтворення практики управління технічними, біологічними і соціальними системами.

Для застосування цих семантичних фільтрів ми створили універсальну аналітичну матрицю і через неї далі маємо “пропустити” наявний теоретичний матеріал, що віддзеркалює управління технічними, біологічними і соціальними системами. Тільки за таких умов у нас з’явиться можливість порівняти їх між собою у горизонтальній площині, тобто за однорідними складовими організаційного процесу. Це надзвичайно великий обсяг аналітичної роботи, і тому кожному з трьох видів управління буде присвячено у дослідженні окремий розділ.