Висновки

1. Підтримка сталого розвитку вимагає створення системи управління природоохоронною діяльністю і екологічною безпе­кою на рівні світової спільноти, окремих країн, конкретних суб'єктів діяльності, тобто створення інтегрованої систе­ми управління навколишнім середовищем, яка повинна бути пов'язана з загальною структурою світового економічного простору і охоплювати в комплексі всі питання ланцюгу «нав­колишнє середовище -виробництво — суспільство».

2. Основною метою створення і впровадження системи управ­ління навколишнім середовищем на підприємствах є встанов­лення, регламентація та нагляд за дотриманням вимог щодо екологічних характеристик виконуваних видів діяльності, продукції та послуг.

3. Основними принципами управління навколишнім середовищем є визначення та задоволення потреб зацікавлених сторін (споживачів, жителів населеного пункту, в якому розміщена організація, місцевих органів влади), на які організація впливає своєю основною діяльністю та чинить екологічний вплив та прагнення до постійного вдосконалення.

4. Екологічна політика організації — це відображення стратегії організації щодо виконання основних принципів захисту навколишнього середовища, принципу постійного вдоскона­лення, спрямованості на задоволення інтересів зацікавлених сторін, виконання законодавчих і нормативних вимог.

5. Головним етапом розробки системи управління навколишнім середовищем є проведення первинного екологічного аналізу, який включає визначення та виділення найбільш суттєвих екологічних аспектів, визначення законодавчих та норматив­них вимог до впливу організації на навколишнє середовище, аналіз відповідності діяльності організації встановленим законодавчим та нормативним вимогам.

6. На базі розробленої екологічної політики організація повинна планувати свою екологічну діяльність, розробляти та вико­нувати програми заходів, спрямованих на покращення екологі­чних характеристик підприємства, запроваджуючи моні­торинг основних своїх впливів на навколишнє середовище та екологічний аудит системи управління навколишнім сере­довищем.

7. Переваги, які надає організації система управління навколиш­нім середовищем полягають в наступному: підвищення авто­ритету та репутації організації, досягнення відповідності критеріям та вимогам інвесторів, полегшення доступу на ринки капіталів, задоволення вимог, пов’язаних із сертифіка­цією продукції чи послуг, спрощення процесу отримання дозволів (ліцензій) стосовно діяльності, продукції чи послуг, удосконалення управління витратами, економія сировини, матеріалів та енергії, створення сприятливих умов для вирі­шення екологічних питань.

Необхідно пам'ятати, що:

1. Вимоги щодо створення та функціонування системи управ­ління навколишнім середовищем регламентуються міжнарод­ними стандартами !SO 14000, які широко визнані в світі і впроваджуються на підприємствах багатьох країн для забез­печення можливостей поліпшення екологічних характерис­тик своєї діяльності і отримання конкурентних переваг серед ділових партнерів.

2. Важливою ознакою системи управління навколишнім середо­вищем за міжнародними стандартами є те, що об'єктом управління стають не тільки природа, а все навколишнє се­редовище, яке являє собою комплекс динамічно змінюваних природних і штучно створених людиною об'єктів. Це вимагає не тільки захисту, але й цілеспрямованої підтримки та регу­лювання стану природного середовища, що забезпечує опти­мальні екологічні умови для людини та її оточення, оптимальні умови природокористування.

3. Об'єктами впливу та регулюваняя в системі управління навколишнім середовищем є:

• продукція, послуги, роботи, до яких ставляться вимоги екологічної безпеки;

• елементи природного середовища;

• природні ресурси;

• відходи виробництва і споживання;

• технологічні процеси виробництва;

• екологічні послуги;

• екологічна інформація;

• природні і техногенні впливові чинники;

• територіально-природні комплекси;

• екологічна освіта.

4. Впровадждення системи управління навколишнім середови­щем не передбачає створення додаткових технічних чи юри­дичних бар'єрів під час реалізації підприємством своєї продук­ції та укладання ділових зв'язів (контрактів) або зміну право­вих зобов'язань організації стосовно екологічної безпеки.

5. Система управління навколишнім середовищем може доброві­льно впроваджуватись організаціями будь-якої форми влас­ності, незалежно від видів і масштабів їх діяльності.

6. Система управління навколишнім середовищем є суттєво важливою для забезпечення спроможності організації визна­чити свої екологічні цілі та досягти їх, а також для забезпе­чення відповідності діяльності, продукції та послуг чинним національним та міжнародним стандартам.

7. Система управління навколишнім середовищем повинна впро­ваджуватись організаціями, які дбають про перспективи сво­го розвитку, поширення ринків збуту, підвищення конкурен- тноспроможності, інтегруванні у світовий і європейський економічний простір, про майбутнє своєї нації і держави.

Перш за все, це підприємства екологічно небезпечних регіонів України.

Питання до самоперевірки

1. Яка мета створення системи управління навколишнім, середо­вищем на підприємстві (в організації)?

2. Структура системи управління навколишнім середовищем.

3. Що таке екологічні аспекти в системі управління навколиш­нім середовищем?

4. Принципи створення системи управління навколишнього середовища.

5. Назвати переваги, що надає організації створення системи управління навколишнім, середовищем.

6. Планування екологічної діяльності в рамках створеної систе­ми управління, навколишнім середовищем.

7. Чи потрібен екологічний моніторинг в рамках функціонування системи управління навколишнім середовищем? Якщо так, то пояснити навіщо.

8. Довести необхідність та обгрунтувати доцільність прове­дення екологічного аудиту в системі управління навколишнім середовищем.

Рекомендовані теми для написання рефератів

1. Екологічні аспекти організації (будь-якої, але конкретної), їх взаємозв’язок та шляхи оптимізації.

2. Показники екологічності підприємства, їх вплив на економіч­ний стан.

3. Система управління наколишнім середовищем в рамках між­народних стандартів серії ISO.

4. Сталий розвиток та упраління навколишнім середовищем.

5. Екологічний моніторинг та екологічний аудит як складові системи управління навколишнім середовищем.

Література для поглибленого вивчення теми

1. Білявський Г. О. Роль і перспективи розвитку екологічного ме­неджменту в АПК України //Натураліст. — 1998. — № 2.

2. Лепечук П. І., Чупис А. В., Кашенко О. Л, Шершун Н. Х. Еконо­мічне регулювання охорони природи. — K.: Урожай,1994.

3. Модернізація виробництва: системно-екологічний підхід. Посі­бник з екологічного менеджменту / Шевчук В. Я., Сатал- кін Ю. М, Навроцький В. М. та ін. — К.: СИМВОЛ-Т,1997.

4. Галушкина Т. П, Харичков С. К. Экологический менеджмент в Украине: реалии и перспективы.. — Одесса, Институт проб­лем рынка и экономико-экологических исследований, НАН Украины,1998.

5. Федоренко О. І. Екоменеджмент — важлива компонента ста­лого та еколого-безпечного розвитку України / Вісник ХІСП. Сер. Екологія, техногенна безпека і соціальний прогрес. —

2003. —Вип.3(5).

6. ДСТУISO14001-97 Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування.

7. ДСТУ ISO 14004-97 Системи управління навколишнім середови­щем. Загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення.