Висновки

1. В умовах стрімких змін, що відбуваються у світі і вимагають від кожної країни самовизначення і проведення продуманої як внутрішньої, так і зовнішньої політики, особливого значення набуває розвиток міжнародного співробітництва, спрямова­ний на ліквідацію і попередження локальних, регіональних і глобальних екологічних проблем.

2. В ЄС іде позитивний процес гармонізації еклогічних політик країн-членів ЄС, що сприяє підвищенню дієвості та ефектив­ності екологічного управління на національному рівні.

3. Європейський Союз розглядає екологічну безпеку, яка є части­ною національної безпеки кожної держави, як важливу складову загальноєвропейської стабільності. Тому, охорона навколиш­нього середовища визначена пріоритетним напрямком спів­праці між Україною та Європейським Союзом.

4. Характер та рівень співробітництва Україна — ЄС, та зага­лом перспектива української євроінтеграції в галузі охорони навколишнього середовища, залежатимуть від внутрішніх трансформацій в Україні, від створення умов для стабільного економічного розвитку, фінансового забезпечення та узго­дження дій органів виконавчої влади.

5. Розв’язання сучасних екологічних проблем у межах однієї краї­ни тільки національними зусиллями вже неможливе; необхідно щоб аналогічні заходи вживалися й іншими країнами. Доціль­ність контролю екологічного впливу кожної з країн за її межами зумовлює необхідність створення та чіткого функці­онування міжнародного екологічного законодавства.

6. Важливим аспектом міжнародної екологічної комунікації, який вимагає прийняття міжнародних угод про жорсткий контроль є виробництво, експорт, реалізація і споживання продуктів харчування та товарів широкого вжитку.

7. Забруднення й руйнування довкілля не визнають державних меж, а тому і подолання цих згубних процесів можливе лише за умови об’єднання зусиль усього світового співтовариства та нових форм міжнародного екологічного співробітництва.

Необхідно пам'ятати, що:

1. Екологічна політика в ЄС почала формулюватись з 1973 р. Важливі стадії її розвитку пов'язані з прийняттям Єдиного європейського акта (1986р.) та Акта про політичний союз (Маастріхтська угода, 1992 р.).

2. Першими країнами, які стали на шлях розробки інтегрованої екологічної політики та управління, були Нідерланди (Націо­нальний план екологічної політики, 1989р., щорічні екологічні програми), та Великобританія (Інтегроване регулювання забруднення, яке передбачено в Законі про охорону довкілля, 1990 р.).

3. У1996 р. ЄС прийняло Директиву 96/61/ЕС, метою якої є інте­гроване відвертання та зменшення забруднення, спричинено­го виробничою діяльністю. В Директиві встановлюються обов’язкові загальні принципи екологічної виробничої діяльності.

4. Починаючи з 1994року в Україні було прийнято низку докуме­нтів, виконання яких повинно сприяти реалізації міжнарод­них договорів щодо інтеграції України до Європи. Одним із ос­новних документів є Програма інтеграції України до Європей­ського Союзу від 14.09.01р. № 1072.

5. Центральною ланкою і координатором міжнародної природо­охоронної взаємодії є ЮНЕП. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) заснована 27-ю сесією Генеральної Асамб­леї в 1972 році на основі рекомендацій Конференції ООН з про­блем навколишнього середовища для забезпечення урядами і міжнародними співтовариствами заходів, спрямованих на захист і поліпшення навколишнього середовища.

6. У 1982 році сесія ООН прийняла документ історичної ваги — «Всесвітню хартію природи».

7. Україною підписано та ратифіковано Монреальський прото­кол про речовини, що руйнують озоновий шар в 1988 році. На цей час до Монреальського протоколу приєдналося 176 держав, тим самим підтверджуючи свої наміри вжити необхідних за­ходів для захисту озонового шару шляхом припинення вироб­ництва та використання ОРР.

8. Міжнародна угода (протокол) в Кіото розроблена в 1997 році і передбачає, що головні забруднювачі атмосфери планети — найрозвиненіші країни — повинні до 2012 року значно скоро­тити викиди в повітря шести типів газів, зокрема вуглекис­лого, які стали причиною виникнення так званого «парнико­вого ефекту».

9. В 2004р Україною ратифікована Рамкової конвенції про охоро­ну та сталий розвиток Карпат.

10. Базельська конвенція про контроль за транскордонним пере­везенням небезпечних відходів, їх видаленням була прийнята в 1989 році 116 державами, набула чинності в 1992 році, коли 20 держав ратифікували її або приєдналися до неї.

11. Стратегія «Сталого розвитку» викладена в «Порядку денному на ХХІ ст.», ухваленому на міжнародній екологічній конферен­ції в Ріо-де-Жанейро в 1992р.

12. »Саміт Земля 2002» було проведено в Йоханесбурзі в 2002р.

Питання до самоперевірки

1. В чому Ви вбачаєте мїжнародне екологічне співробітництво України?

2. Назвіть та прокоментуйте пріоритетні заходи в галузі між­народної практики охорони навколишнього середовища і раці­онального природокористування.

3. Як Ви розумієте міжнародну інтеграцію в галузі охорони навко­лишнього середовища і раціонального природокористування?

4. В чому полягає інтеграція, екологічної політики?

5. В чому полягає інтеграція екологічного управління?

6. Коли почала формулюватись екологічна політика в ЄС?

7. В якій Директиві ЄС встановлюються обов’язкові загальні принципи екологічної виробничої діяльності?

8. В чому полягає екологічний аспект інтеграції України до Європейського союзу?

9. Які Ви знаєте основні документи міжнародного екологічного законодавства?

10. Назвіть основні положення Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар.

11. Назвіть основні положення міжнародної угоди в Кіото.

12. Охарактеризуйте основні заходи рамкової конвенції про охо­рону та сталий розвиток Карпат.

13. Назвіть основні положення Базельської конвенції.

14. В чому полягає необхідність екологічної інтеграції та комуні­кації в виробництві, реалізації і споживанні продуктів харчу­вання та товарів широкого вжитку?

15. В чому Ви вбачаєте нові форми міжнародного екологічного співробітництва?

Рекомендовані теми для написання рефератів

1.

2. Еколого-економічні вигоди України, пов'язані з ратифікацією Кіотського протоколу.

3. Еколого-економічний аспект виконання Монреальського про­токолу Україною.

4. Нові форми участі України в міжнародному екологічному спів­робітництві.

5. Надзвичайні ситуації Карпатських регіонів України в світлі рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.

6. Індикатори сталого розвитку в Україні.

Література для поглибленого вивчення теми

1. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 38-39. С.770-816.

2. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. У 2 книгах / Відповід. ред. В.І. Андрейцев. K.:. Юрінком Інтер, 1997. Кн.1. 704 с; Кн. 2. 576 с.

3. Розвиток екологічної політики та системи управління охоро­ною довкілля України / Міжнародний Банк Реконструкції та Розвитку. 1999. C17-19. cA.26-A.28.

4. Положення про державний моніторинг навколишнього приро­дного середовища. Затверджено постановою Кабінету Мініс­трів України від 23 вересня 1993.

5. Розробка інтегрованих показників стану навколишнього сере­довища та механізмів їх впровадження в національні плани дій щодо охорони природи / Під ред. Б. М. Данилишина. K..: Рада по вивченню продуктивних сил НАН України, 1998. С. 59.

6. Preliminary Draft of a European Protocol on Water and Health. Prepared by the drafting group in pursuance of the conclusions of the intergovernmental meeting held in Budapest on 11-12 Febr. 1998.

7. Commission Proposal for a Council Directive Establishing a Framework for European Community Water Policy. Consultation draft (4/12/96), 88 pp.

8. Federal Law 9, 433 January 8, 1997 Establishes the National Water Resource Policy. Brazil EM ACAO, Ministerio do Meio Ambiente dos Recursos Hidricos e da Amazonia Legal, Secretaria dos Recursos Hidricos, 27 pp.

9. Water Management in France. Decentralisation and Sustainable Development. AGENCE DE LEAU SEINE NORMANDIE, France, 1997, 12 pp.

10. Environmental Management and Institutions in OECD Countries: Lessons from Experience. Magda Lovei and Charles Weiss, Jr. Report for Mediterranean Environmental Technical Assistance Program (METAP), January 1997, 56pp.

11. The Netherlands National Environmental Policy Plan 2. The Hague, The Netherland: Ministry ofHousing, 1994, 242pp., Summary 40pp.

12. Europe's Environment: The Second Assessment. Luxembourg: European Environment Agency, 1998, 43 pp.

13. Лозанський В. Р. Екологічне управління в розвинутих країнах світу в порівнянні з Україною / УкрНДІЕП, Харків, 2000. 68 с.