Висновки до п'ятого розділу

Структурно-функціональний аналіз надає можливість зіставити морфологію системи управління з її функціональними можливостями. Тут може бути декілька ситуацій. Дві з них ми відносимо до типових.

Отже, зробимо головні висновки з викладеного вище матеріалу. По-перше, система соціального управління після фази функціонування переходить у фазу розвитку, що має здійснюватись як у позитивному алгоритмі, так і у негативному. Морфогенез системи соціального управління на цьому етапі отримує завершення, оскільки формується гомеостат - орган у горизонті третьої природи, що оперує логічними одиницями або смислами.

По-друге, у випадку позитивного варіанту система еволюціонує у режимі гомеорезу, що розвивається за принципом стійкої нерівноваги і, як наслідок, вона збагачує себе підсистемою зворотного зв’язку і переходить у режим саморегуляції [4; 22; 198; 247; 417]. Парадокс у цій сфері полягає у тому, що гомеорез, дійсно, “несе” вперед наявні соціальні системи, але гомеоклаз - є рушійною силою, що породжує якісно нові форми організації соціального життя.

По-третє, якщо реалізується негативний алгоритм, що називається гомеоклазом, то система сходить з соціальної арени. Принципом життєдіяльності соціальної системи є наростання ентропії. Негативний алгоритм має дві фази: латентну і відкриту. При переході від першої до другої система біфуркує і обирає новий горизонт розвитку.

По-четверте, наш аналіз довів, що влада дійсно є соціальним інститутом, оскільки явище має усі необхідні ознаки інституалізації, і він пройшов низку етапів, а саме: у соціальному організмі країни цілком природнім шляхом визріла потреба в наявності спільних організованих дій з наведення порядку у взаємовідносинах; формування загальних цілей діяльності; поява соціальних норм і правил у ході стихійної соціальної взаємодії у чотирьох основних сферах суспільства: економічній, соціальній, політичній та ідеологічній; поява процедур, що пов’язані з нормами і правилами прийняття рішень; інституалізація норм і правил, процедур, тобто їх прийняття та використання; встановлення системи санкцій для підтримки норм і правил, диференційованість їх використання в окремих випадках; створення системи статусів і ролей, що охоплюють усіх без винятку членів соціального процесу.

Цього переліку характеристик цілком достатньо, щоб визнати існування інституту влади як самостійного і незалежного, що у соціальному житті обслуговує специфічний вид діяльності людей.

По-п’яте, формуються суперечності, які рухають систему соціального управління до удосконалення структури і функцій. На початковому етапі провідною суперечністю було розділення влади, власності і управління. І це є питання не лише культури, але і розподілу праці, прав і обов’язків між різними суб’єктами, що несуть самостійну відповідальність за виживання суспільства і конструювання його перспектив. При цьому, як ми вважаємо, влада неминуче поступиться управлінню домінуючою роллю в постіндустріальному типі соціальної організації, оскільки може бути змінений і сам принцип її утворення. Тому на завершальному етапі соціальна цілісність може підтримуватися і новим синкретизмом, синкретизмом організації і самоорганізації, управління і самоврядування.