Висновки до розділу 3

Окремо дослідивши ретроспективи становлення виборчого законодавства в Україні ми дійшли таких висновків:

1. Аналіз процесу становлення парламентської виборчої системи України в контексті розвитку виборчого законодавства у період з 1989 по 2004 роки свідчить про те, що для вказаного періоду характерною є часта зміна виборчого законодавства, зокрема в частині типу виборчої системи, що безпосередньо впливає на характер функціонування останньої.

депутатів, які треба віднести до новітнього виборчого досвіду (зокрема, Закон про вибори народних депутатів УРСР 1989 року та закони про вибори народних депутатів України прийняті у 1993, 1997, 2001 та 2004 роках), змінював попередньо закріплений тип виборчої системи, внаслідок чого виборча система, яка застосовувалася на парламентських виборах в Україні за досить короткий період здійснила еволюцію від мажоритарної системи абсолютної більшості до пропорційної системи із закритими списками.

2. Аналіз сучасного стану виборчої системи до Верховної Ради України дає підстави стверджувати, що на формування та функціонування останньої впливають три основних чинники: політичний, під яким розуміється тип політичного режиму, внутрішньо-національний, а саме національне електоральне законодавство, та міжнародний, як сукупність міжнародно- правових актів. У результаті дослідження типу політичного режиму було встановлено, що на сучасному етапі в Україні діє змішаний або гібридний демократично-авторитарний політичний режим, який безпосередньо впливає на практичне функціонування виборчої системи. Результатом такого впливу є те, що виборча система переважно виступає інструментом для реалізації політичних амбіцій представників влади та легітимації їх повноважень.

мажоритарних виборчих округах; по-друге, збільшення прохідного бар'єра для політичних партій з 3 до 5 % голосів виборців; по-третє, позбавлення виборчих блоків права брати участь у виборах; по-четверте, впровадження процедури самовисування в одномандатних мажоритарних виборчих округах; по-п'яте, заборони висуватися кандидатам у народні депутати одночасно по мажоритарному округу та за виборчим списком політичної партії. Зазначені особливості складають правову основу сучасної виборчої системи України, тобто визначають її юридичну форму, практична реалізація якої безпосередньо залежить від типу політичного режиму в державі. Окрім національного виборчого законодавства України, яке визначає особливості її виборчої системи, та типу політичного режиму, що надає зазначеним особливостям реального змісту, на формування та функціонування виборчої системи в Україні безпосередній впливає міжнародний чинник.

3. Серед основних проблем, які на сучасному етапі виникають під час формування та функціонування парламентської виборчої системи в Україні, потрібно виокремити відсутність стабільності та систематизації виборчого законодавства.

4. Порівняння основних норм виборчого законодавства держав-членів ЄС та України дає підстави стверджувати, що попри деяку подібність наведених норм, які були зіівставлені за відповідними критеріями, загалом виборче законодавство як окремих держав-членів ЄС так і України має свої особливості. По-перше, на відміну від більшості європейських держав, в Україні тип виборчої системи на рівні Конституції не визначено, що сприяє спрощенню процедури зміни такої системи. У тих державах-членах ЄС, де тип виборчої

системи конституційно не закріплено (Німеччина), завдяки демократичному політичному режиму, що діє в державі, виборче законодавство у частині типу виборчої системи, на відміну від України, залишається незмінним упродовж багатьох років. Змінивши парламентську виборчу систему із пропорційної на змішану, Україна відійшла від поширеної європейської практики законодавчого закріплення та практичного застосування на парламентських виборах пропорційної виборчої системи. По-друге, практика закріплення типу виборчих списків в українському законодавстві (на рівні виборчого закону), подібна до загальноєвропейської практики. Проте, попри досить поширену практику використання закритих партійних списків на парламентських виборах європейськими державами, в Україні застосування такого типу партійних списків, на думку автора цього дослідження, не є доцільним. Щоб змішана виборча система найбільше відповідала міжнародним виборчим стандартам та задовольняла потреби електорату, у її пропорційній складовій мають застосовуватися відкриті виборчі списки, відповідно до яких виборці можуть голосувати за конкретного кандидата у народні депутати України.

виборців. Він застосовується до всіх без винятку політичних партій, що беруть участь у виборах та у жодному випадку не може бути зменшений, що розходиться із практикою деяких держав-членів ЄС (Польща). По-п'яте, як показує досвід розглянутих держав-членів ЄС та України, навіть законодавче закріплення одного й того самого способу розподілу мандатів у зазначених країнах не забезпечує застосування однакової практики такого розподілу. Яскравим прикладом цього є, зокрема, досвід України та ФРН щодо застосування закріпленого в законодавстві обох держав методу Хейра, що безпосередньо впливає на кінцевий результат розподілу депутатських мандатів. По-шосте, більшість конституцій та виборчих законів держав-членів ЄС надають перевагу закріпленню таких принципів міжнародного виборчого права, як: принцип загального та рівного виборчого права; принцип періодичності виборів; принцип вільних виборів; принцип прямих виборів; принципу таємного голосування. Водночас принцип добровільності участі у виборах на рівні виборчого законодавства закріплюється не в усіх державах-членах ЄС.

державах-членах проведення виборів поряд із конституцією регулюється виборчим кодексом (Франція). Проте кодифікація виборчого законодавства не є загальною тенденцією для держав-членів ЄС. Специфікою виборчого законодавства одних держав-членів є докладне закріплення виборчих норм вже на рівні конституції (Іспанія), для інших - характерною особливістю виступає лаконічність конституції, щодо регулювання виборів, натомість присутність докладної регламентації виборчого процесу на рівні виборчого закону, інших законів та підзаконних актів (наприклад актів Міністерства внутрішніх справ тощо). До таких держав, зокрема, належать Данія, Польща, Ірландія, Мальта, Німеччина, Італія, Португалія, Хорватія тощо. Означена тенденція є характерною і для виборчого законодавства України. На відміну від конституцій деяких держав ЄС, Конституція України не містить особливих вимог щодо форми законодавчого акта про вибори, або процедури його прийняття. Також Основний Закон України не містить норм, які б закріплювали тип виборчої системи та розмір виборчого бар'єра.