Висновки до шостого розділу

Порівняльний аналіз управління технічними, біологічними і соціальними системами показав, що видові форми управління надто далеко розійшлися і продовжують рухатись не у напрямі зближення, а у протилежному, тобто продовжують розходитися.

Наша позиція з цього приводу ґрунтується на головному посиланні концепції розвитку науки, що висунув французький історик науки А. Койре. Більше того, ідея єдності людського знання, що складає основу його концепції, дуже плідна. Вона утримує у собі не реалізовані ще методологічні можливості пояснення історичного розвитку наукового знання. “Наукове знання у дану епоху, згідно з А. Койре, складається не шляхом поступової кумуляції, накопичення окремих його елементів, а виникає внаслідок формування принципово нових понять” [388, c. 97]. Поява наприкінці ХХ і початку ХХІ ст. синергетики і її експансія у галузь суспільствознавства - яскраве тому підтвердження.

Ми пропонуємо розглянути у якості предметів теоретичного аналізу для теорії управління технічними системами - “об’єкт- об’єктні” відносини, для теорії управління біологічними системами - “суб’єкт-об’єктні” відносини, а для теорії управління соціальними системами - “суб’єкт-суб’єктні” відносини. Тільки за цих умов загальна теорія управління технічними, біологічними і соціальними системами цілісно охопить увесь діапазон організаційних відносин і зможе обґрунтувати: на своєму рівні - загальні закони і закономірності; на спеціальному, галузевому рівні - спеціальні закони і закономірності; зрештою, на емпіричному або прикладному рівні - закони і закономірності ситуативні. Аналогом може слугувати структура теоретичного знання соціології.