Віровчення зороастризму

Зороастризм, як і всяка сформована релігія із своїм сакра­льним писанням, має повний комплект анімістичних, міфоло­гічних, фетишистських і магічних уявлень та ідей. З них і фор­мується віровчення й культ.

Розглянемо спочатку віровчення зороастризму. Віро­вчення Зороастра має своїх релігійних попередників у пер­вісних релігійних віруваннях стародавніх індоіранців. Про- тоіндоіранці, які жили в посушливих степах і пустелях, обо­жнювали воду, яку уособлювала богиня Апас. На її честь здій­снювали магічні церемонії - узливання особливої суміші з молока і соку хаоми (галюценогенної рослини). Другим об’є­ктом обожнювання був вогонь у вигляді бога Атара (Агні), якому приносили жертву з ароматичних речовин і жиру, які спалювали. Ці жертви і були атрибутами щоденних богослу­жінь, які називалися “ясна”. Місце, на якому здійснювалися ясна, називалося “паві”, тобто “чисте місце”. Чистими мали бути і всі предмети та посуд, які застосовували під час цере­монії.

Крім названих Апас і Атари, протоіндоіранці поклоняли­ся ще чималій кількості богів, серед яких називали Мітру, Ва­руну і верховне божество Ахура-Мазду.

Протоіндоіранці мали уявлення про душі і загробне жит­тя, справляли поховальні церемонії. Інакше кажучи, вже воло­діли певним комплексом релігійних уявлень.

Заратуштра впорядкував анімістичну систему протоіндо- іранців, виділивши з пантеону богів двох найголовніших. Це Ахура-Мазда (Мазда, Ормуду) і Ахра Манью (Ахріман, Арі- ман). Це вони головні дійові особи зороастрійського космого­нічного вчення. Згідно із зороастризмом, світ безмежний у просторі й часі. У ньому відбувається творча діяльність Аху- ра-Мазди, який панує в світі безмежного світла і добра. Ахра Манью - у світі безмежної темряви і зла.

Ахура-Мазда в безмежному часі створив обмежений час - еон, який триває 12 тисяч років і складається з чотирьох пері­одів. Перший період - це творення світу у вигляді ідей.

У другий період починається перевтілення ідей у речі, з’яв­ляється матеріальний світ, у якому є продукти творення Аху­ра-Мазди і Ахра Манью. “Антидевівський напис Ксеркса” по­відомляє: “Бог великий Аурамазда, котрий створив цю землю, котрий створив добробут для людини, котрий зробив Ксеркса царем...” Ахура-Мазда створив Землю, Місяць, Сонце, зорі, а Ахра Манью - планети, комети і метеори, які не підпорядко­вуються видимому рівномірному рухові небесних тіл. Ахура- Мазда створює благодатні місця для життя людей на землі, Ахра Манью - лихі. Волею Ахри Манью виникають хижі тва­рини, отруйні рослини, стихійні лиха. Ахура-Мазда створює першого бика і першу людину - Гайа Мартан. Ахра Манью домагається їх смерті. Але із сімені бика народжуються корисні тварини, а з сімені першої людини - перше подружжя Машйа і Машйої, які поклали початок людству. Перші два періоди складають еру творіння світу, створення основи - Бундахішн.

Наступні 3 тисячі років - третій період, час боротьби доб­ра і зла.

У зороастрійському віровченні цей період дістав назви ери змішання, коли світ поєднує в собі добро і зло. Саме в цей період Заратуштра одержує одкровення, людство дізнається, що воно разом з добрими богами має перемогти зло і зробити світ таким, яким його замислив Ахура-Маздра, тобто доскона­лим.

Це історія різних правителів та іранського народу у місти­фікований, але досить образній художній формі. З Авести до нас доходять окремі уривки цього викладу. Головна ідея цього викладу: доведення божественної суті верховної влади, необ­хідності влади відповідати цій суті.

Четвертий період - це ті 3 тисячі років, які світ буде існува­ти після Заратуштри. Отже, за зороастрійськими уявленнями людству лишилось жити десь 300-400 років! Під час четверто­го періоду до людства прийдуть через кожну тисячу років три рятівники. Всі вони - сини Заратуштри, їх звуть Саушіантами.

Отже, основою вчення зороастризму про світ є дуалістич­не вчення про два першопочатки світу: добро і зло.

Ця концепція проходить червоною ниткою і в зороастрів- ському розумінні людини, за яким людина - продукт божого творіння, її створив Ахура-Мазда і призначив для добра. Але людина має свободу волі, вона може піддаватися впливові зла і сприймати його. Ахра Манью зовсім не байдужий до люди­ни. Він є покровителем войовничих кочівників, які напада­ють на землеробів. Ахра Манью також опікується дикою фау­ною (гадами, комахами, термітами тощо), які шкодять земле­робству. Тому людина повинна коритися Ахура-Мазді, який є покровителем землеробів, осілого життя, домашніх тварин. Вірний Ахура-Мазді повинен цінувати добро і світло, займа­тися землеробством, знищувати дику фауну.

Боротьба добра і зла неодмінно завершиться перемогою добра. Тоді все людство об'єднається, виникне єдина держава з єдиною мовою. Оскільки людина має безсмертну душу, то при участі в боротьбі на боці Ахура-Мазди її душа осягне рай­ське блаженство від загробного світу Сраоша, а ті, хто підтри­мує Ахра Манью, будуть піддані очищенню вогнем у пеклі.

Який же характер анімістичного пантеону зороастризму: пантеїстичний чи монотеїстичний? На це є різні точки зору.

Дослідники помітили, що в Гатах Заратуштри біля Ахура- Мазди нема ніяких інших богів.

Але насправді зороастризм ще весь у полоні політеїзму, хоч і проводить досить послідовну концепцію ієрархії богів. Проголошуючи Ахура-Мазду верховним богом, він не визнає його єдиним - поруч з ним весь час діє Ахра Манью. Ахура- Мазда веде невпинну боротьбу з Ахра Манью. Він могутній, але не всемогутній, він сам не може знищити зло і його джере­ло - Ахра Манью і потребує в цій справі допомоги богів і лю­дей. Таким чином, зороастризм уникає суперечності між усе­могутністю бога і наявністю зла, яке він не знищує, супереч­ності, яку не можуть розв’язати послідовно монотеїстичний іслам і християнство, яке намагається бути монотеїстичним.

Разом з Ахура-Маздою зороастризм визнає й багатьох другорядних богів. Насамперед це Амеша Спента (“безсмертні святі”) - шість еманацій і помічників Ахури-Мазди, яких він створив за допомогою Спента Манью (“духа святості”).

Амеша Спента входять до почту Ахура-Мазди, підкрес­люючи його благі якості. Кожен з Амеша Спента керує певною частиною божественного господарства Ахура-Мазди, до яко­го входять:

Воху Мана (Вогу Мано, Баман) - “блага думка, розум, гла­ва і страж живого творіння Ахура-Мазди”;

Аша-Вахішта (Аша Вагіста, Арцібегешт) - “істина, велика святість, геній вогню”;

Армайта (Спента Арматі, Спендармат) - “святий спокій, божественне благочестя, богиня землі”;

Хшатра Вар’я (Кматра Вайр’я, Шахревар) - “бажана, дос­конала влада, володар металів”;

Хаурватат (Гаурватаг, Кордат) - “цілісність, добробут, здо­ров’я”;

Амертат (Амеретат, Амердит) - “безсмертя”.

Разом з Ахура-Маздою вони утворюють “Сімку єдиноісну- ючих”, сім верховних духів, які протегують сімці благих тво­рінь: людині, худобі, вогню, землі, небу, воді і рослинам.

Але це ще не все. Зороастрійський пантеон має числен­них функціональних богів.

Численні яшти (гімни) в Авесті присвячені окремим бо­гам: яшт 5-й - богині вод і родючості Арві-Сурі, яшт 14-й - богу війни і перемоги Вертрагне, яшт 17-й - богині доброї долі і щастя Аші, яшт 19-й - божеству землі - Заму, найдовший гімн “Міхр-яшт” присвячений богу Мітрі. Пантеону богів, яких очолює Ахура-Мазда, відповідає пантеон девів, які є військом Ахра Манью. Так, богові Воху Манах протистоїть дев Ака- Мацах (Зла думка), богові правди Аша - дев брехні Друг. Се­ред девів зла: Араска - заздрість, Зарван - старість, Варена - хтивість, Азі - жадоба, Айшма - гнівливість. Девам допомага­ють їату (ворожбити) і паріна (пері), що шкодять природі та людині, нові і корпани - ворожі зороастризму князі та жерці, ашемаугі - зловчителі, шкідливі істоти храфетра - змії, жаби, комахи тощо. Ось такий величезний злий світ протистоїть Ахура-Мазді, тож не дивно, що він потребує допомоги в бо­ротьбі з цим.

В зороастризмі є свій символ віри. Він міститься в Авесті. Його текст такий: “Визнаю себе шанувальником Мазди, пос­лідовником Зороастра. Зрікаюся демонів-девів, приймаю віру Ахури. Вклоняюся Амеша Спенті, молюся Амеша Спенті. Аху- ра-Мазді, доброму, всеблагому, належить усе благе”. Далі йде визнання дуалізму світу, вимога зрікатися зла і боротися з ним, визнавати авторитет Ахура-Мазди в усьому, суворо додержу­ватися зороастрійських моральних вимог. Такий характер має віровчення зороастризму.