3.2. ТЕОЛОГІЯ І ОБРЯД

В основі зороастризму лежить проголошена Заратустрою догма, що є тільки один Бог, безконечно добрий і мудрий Агу- ра-Мазда. В основі зороастризму й справді стоїть віра в Єдиного Бога.

• АГУРА-МАЗДА (ОРМУЗД)

Агура-Мазда - Бог, єдиний і вічний, не має обмежень ані в часі, ані у просторі; він - вічний, сильний, добрий, святий. Він - джерело всього доброго, красивого та істинного. Одкровення, яке Заратустра отримав від Агура-Мазди, дається у формі про­позиції. Заратустра опинився перед вибором: він міг прийняти Мазда-Ясну або відкинути її. Саме на цій основі ґрунтується вся моральна і духовна доктрина зороастризму - людина завжди перебуває перед вибором між добром і злом. Обравши благу ві­ру, людина осягає істину і добро; відкинувши її, сама прирікає себе на прокляття. Відповідно, гріх полягає у відмові від вшану­вання Агура-Мазди і дотримування його моральних принципів. Заратустра прийняв Мазда-Ясну, тобто благу віру в Агура-Мазду.

• АМЕША-СПЕНТА

Окрім Агура-Мазди, Авеста описує й інших істот, яких часто прирівнюють до біблійних архангелів. Цими істотами є Амеша- Спента, що дослівно перекладається як «безсмертні святі». Ґати налічують їх шість:

А авестійською: Вогу-Мана, паглаві: Вагман, новоперською: Багман, що означає «Блага думка»,

А авестійською: Аша-Вагішта, паглаві: Ардвагішт, новопер­ською: Урдібігішт, тобто «Справедливість»,

А авестійською: Ксшатра-Ваїрья, паглаві: Шагревар, тобто «Царство», «Влада»,

А авестійською: Спента-Арміїті, паглаві: Спадармад, себто «Відданість»,

А авестійською: Гаурватат, паглаві: Гордад, новоперською: Ксурдад, що означає «Цілісність»,

А авестійською: Амеретат, паглаві: Амурдад, новоперською: Мурдад, себто «Безсмертя».

Значення імен цих духовних сутностей показує, що вони є не окремими божествами, а лишень характеристиками самого Агу- ра-Мазди. Очевидно, що у народній релігійності вони подекуди сприймалися як окремі божества. Проте Заратустра їх осмислю­вав лишень як свиту Агура-Мазди, яка складається з його вира­жень. В Авесті ще відсутня напрацьована богословська термі­нологія. Тому в ній вони звуться інколи створеними істотами, а подекуди синами Агура-Мазди. Слід пам'ятати, що чітке розріз­нення між створенням і народженням Богом сформувалося аж у християнстві завдяки працям кападокійських отців. Зароастрій- ська думка після Заратустри приписувала цим істотам місію по­кровительства над різними елементами творіння. Так, Вогу-Ма- на вважався покровителем тварин, Аша-Вагішта - вогню, Ксша- тра-Ваїрья - металів, Спента-Арміїті - землі, Гаурватат - води, а Амеретат - рослин.

• СПЕНТА-МАЇНЬЯ

Авеста також повідомляє, що Агура-Мазда народив також Спента-Маїнью (Духа святості). Образ цієї духовної сутності притягував багатьох мислителів. Одні вважають його за окре­му істоту, похідну від Агура-Мазди. Інші, натомість, твердять, що він є духом самого Агура-Мазди, до того ж, духом, через якого Бог творить світ, сам залишаючись в абсолютно нематеріаль­ному вимірі.

• АНГРА-МАЇНЬЮ (АРІМАН)

Ангра-Маїнью відомий під різними іменами. Найпоширеніше серед них мовою паглаві - Аріман. Уявлення про Ангра-Маїнью в зороастризмі змінювалися. В усі епохи перської релігії він був уособленням зла, злим духом, демоном, джерелом усього зла. Проте детальніші уявлення про нього не були сталими. В Ґатах, тобто найдревнішій частині Авести, написаній самим Зарату­строю, про Анґра-Маїнью згадується лише один раз (Ясна: 45,2). Тут він зображується як брат-близнюк Спента-Маїньї, який об­рав злий життєвий шлях, і від моменту свого вибору перебуває в постійній боротьбі проти Духа святості. У значно пізніших частинах Авести, зокрема у Вендідад Ангра-Маїнью присвяче­но значно більше уваги, але тут його роль суттєво змінюється. Оскільки в пізніх частинах Авести Агура-Мазда ототожнюється із Спента-Маїнью, то й Ангра-Маїнью стає противником самого Агура-Мазди. Це дало підстави говорити про Ангра-Маїнью як про зле начало світу, майже рівне Агура-Мазді. Саме так уявля­ли собі перську релігію й грецькі філософи. Діоген Лаертський писав: «Арістотель в першій книзі «Про філософію» вважає, що маги більш древні, аніж єгиптяни, що вони визнають два пер- шоначала - доброго демона і злого демона, і що першого звати Зевс і Оромазд, а іншого Аїд і Аріман; з цим погоджуються також Герміпп (в першій книзі «Про магів»), Євдокс (в «Об'їзді Землі») і Теопомп (в сьомій книзі «Історії Филипа)» (1.6).

Як Агура-Мазда виражається через шість добрих духів (агура), так і Ангра-Маїнью породив шість духів (даеви), які виражають різноманітні прояви зла і є протилежностями до добрих духів:

S Акем-Мана (злий помисел) є протилежністю Вагу-Мані (добрій думці),

S Індра (насилля) протистоїть Аша-Вагішті (справедливості), S Саурва (підлість) - це антипод Ксшатра-Ваїрьї (владі),

S Нангхаїтья або Таромаїті (гордість) є протилежністю Спента-Арміїті (відданості),

S Таурві (хвороба) протистоїть Гаурватат (цілісність),

S Зауврі (смерть) є протилежністю Амеретат (безсмертя).

В Авесті подекуди згадуються й інші злі духи, які виражають пристрасті й гріхи людства. Імена даев у більшості співпадають з іменами давніх іранських богів. Заратустра заборонив своїм послідовникам поклонятися даевам та приносити їм жертви.

• СТВОРЕННЯ СВІТУ

Авеста містить оригінальний опис створення світу. В ній ска­зано, що Агура-Мазда сотворив світ зі своєї думки (Ясна: 31,7), що рівноцінно creatio ex nihilo. Агура-Мазда створив світ і всіх добрих, що є в ньому. Темі створення світу в зороастризмі при­свячено немало уваги. Створення відбувалося у два етапи. Спер­шу Агура-Мазда створив нематеріальний світ, який складався із шести добрих духів. Ці Амеша-Спента зображуються в Авесті і як творіння Агура-Мазди, і як вираження його власних сутніс- них атрибутів. Однак в нематеріальному світі відбувся перший гріх - Ангра-Маїнью реалізував свій вільний вибір на користь зла. Саме гріх Арімана й став поштовхом для другого етапу тво­ріння. Після першого гріха почалась боротьба добра і зла. За­для того, щоби вивести цю боротьбу з духовного світу, Ормузд створив матеріальний світ. Створення матеріального світу - це не формування чогось абсолютно нового, а лише втілення вже існуючих в духовному світі іпостасей. Так, з'явилися шість видів матеріального творіння:

тварини (втілення Вогу-Мани), вогонь (втілення Аша-Вагішти), метали (втілення Ксшатра-Ваїрьї), земля (втілення Спента-Арміїті), вода (втілення Гаурватат), рослини (втілення Амеретат).

Матеріальний світ створений як приманка для Ангра-Маїнью і повинен послужити засобом для боротьби зі злом. Створення матеріального світу відбувалося впродовж шести кроків.

Першим був сотворений сіяючий небозвід у формі яйця, на якому розміщено дванадцять сузір'їв (Овна, Тельця, Близнюків, Рака, Лева, Діви, Терезів, Скорпіона, Стрільця, Козерога, Водолія і Риб).

Другою була сотворена вода. Третьою була створена земля. Четвертим творінням були рослини. П'ятим етапом творіння була перша тварина - Бик. Шостим була створена перша людина - Гайомарт (смерт­не життя).

Агура-Мазда вклав у Бика і Гайомарта сім'я, щоби з них мог­ли вийти тварини і люди. Якщо шість елементів матеріального світу відповідають шести Амеша-Спента, то найвище творіння - людина - є вираженням у світі самого Агура-Мазди, його обра­зом. Світ привабив Ангра-Маїнью. Він напав на світ у вигляді змія, та не зупинив своєї боротьби, допоки не осквернив усе тво­ріння. Аріман не володіє творчою силою; він не може творити, але може шкодити творінню. Результатом його діяльності стало виникнення злих істот, які шкодять людям: змій, гризунів, скор­піонів тощо. Відтоді триває вічна боротьба добра і зла. Ареною боротьби цих сил є світ. У цій боротьбі беруть участь і люди, які володіють свободою вибору. Ангра-Маїнью вбив Бика і довів до смерті Гайомарта. Перед їхньою смертю, їхнє сім'я вилилося на землю, і з нього народилося все різноманіття тварин і люди. По­стать Гайомарда овіяна міфами. Його важко назвати людиною в прямому розумінні. Він - радше прообраз людини, напівбог. Він не згрішив і не піддався Ангра-Маїнью. Сорок років після смерті Гайомарда з його сім'я народилася перша пара людей - Машія і Машіана, які стали батьками всього людства. Саме їм Агура-Маз­да передав моральний заповіт зороастризму - добра думка, до­бре слово, добра справа - на якому основується весь моральний закон іранської релігії.

• ЙЇМА

В історії людства в зороастрійській інтерпретації особливе місце займає постать Йїми, або Дшамшид чи Дшам. Йїма був пер­шою людиною, до якої звернувся Агура-Мазда та запропонував йому навернутися до істинної віри. Йому Агура-Мазда передав місію царювати над світом. Правління Йїми трактується зоро- астійцями як золотий вік людства. Саме за цей час кількість лю­дей і тварин зросло настільки, що їм усім забракло місця; щоби всіх розмістити, Йїма збільшив Землю. Заратустра писав у Ґатах, що Йїма згрішив. У чому саме полягав гріх Йїми, сказати немож­ливо, оскільки описи Авести з цього приводу дуже нечіткі. Агу- ра-Мазда сповістив Йїму про те, що на Землі наступить похоло­дання і живим істотам загрожує винищення.

• ПОСМЕРТНА ДОЛЯ ЛЮДИНИ

Боротьба Ормузда і Арімана є основною темою зороастризму. Агура-Мазда створив добрий світ та людину. Він не нав'язує себе людству, а лише пропонує істинну віру. Як перед людиною, так і перед духами стоїть вільний вибір між добром і злом. Ангра-Маї- нью обрав зло. Тепер він поширює це зло по світі, оскверняє тво­ріння. Кожна людина повинна обрати свій життєвий шлях: віри­ти в Агура-Мазду та діяти згідно принципу «добрі думки, добрі слова, добрі діла», або піддатися спокусам Ангра-Маїнью та чи­нити зло. Після смерті, за віруваннями зороастрійців, відбува­ється суд. Душі померлих проходять по мості Чінват, який веде з цього світу до Раю. Якщо людина прожила життя добре, віря­чи в Агура-Мазду та наслідуючи приписи Заратустри, то Чінват стає для неї широким і вона успішно проходить до «Дому пісні» (Раю). Якщо ж земне життя померлого було морально злим, то Чінват стає для нього вузьким і душа падає з нього та потрапляє у «Дім зла» (пекло). Поняття посмертного судного моста присут­нє і в ісламі, де його називають Сират. Важливе місце у визначен­ні посмертної долі померлого займає його совість - Даена. Ко­жен померлий зустрінеться зі своєю Даеною після смерті. Перед праведним вона постане молодою дівчиною, яка проведе його до Раю; а перед грішником - у вигляді старої й потворної жінки, яка скине його до пекла. Дозороастрійські іранці згадували про фраваші, духів померлих предків, які виконували цю ж роль, що й зороастрійська Даена. Однак Заратустра уникав культу фрава­ші. Постать Даени унікальна. Померлого судить не Бог, і не духи, а власна совість. Зустріч із Даеною - це зустріч зі самим собою, зустріч зі своїм внутрішнім світом, до якого людина не може за­глянути впродовж земного життя.

• САОШЬЯНТ

В кінці світу переможе добро. Затяжна боротьба добра і зла не є вічною. Агура-Мазда дає кожному можливість і час визна­читись із своїм вибором. Весь цей час Ангра-Маїнью намагаєть­ся зашкодити творінню, осквернити його. Проте в кінці віків відбудеться відновлення світу. Зороастрійці вірять, що кінець боротьби добра і зла ознаменується пришестям Саошьянта, тобто спасителя, месії, приходу якого вони очікують. Це ім'я з’являється в молодшій Авесті. Його прихід стане останнім ета­пом боротьби. Саошьянт знищить усе зло, яке приніс у світ Ан- гра-Маїнью, і зокрема, найгірше з усього зла - смерть. В момент його приходу воскреснуть усі померлі для останнього суду. Ви­бір кожної людини буде оцінений. Люди пройдуть крізь роз­плавлений метал; праведники відчуватимуть його наче тепле молоко, а грішників він спалить.

Основна місія Саошьянта полягатиме в принесенні відновлю- вальної жертви. Ідея такої жертви відома іранським культам з доісторичних часів. У дозороастрійській релігії жертва віднов­лення приносилась щороку під час святкування Нового року. Вважалося, що світ занечищується людськими гріхами і потре­бує регулярного очищення. В зороастризмі жертва відновлення стає місією Саошьянта. Він в кінці віків принесе в жертву бика Гатайота, а з його жиру зробить напиток безсмертя, який дасть людям. Так люди отримають вічне життя.

Отож, зороастризм - монотеїстична релігія, яка постулює ві­ру в Єдиного Бога Агура-Мазду (Ормузд). Він - вічний Творець усього доброго та люблячий Отець людства. Ормузд виражаєть­ся через свої атрибути, які персоніфікуються. Їх у зороастризмі називають Амеша-Спента. Один із духів - Ангра-Маїнью (Арі- ман) - повстав проти Ормузда: він осквернив усе творіння та дав початок злим істотам. Відтоді триває вічна боротьба між добром і злом, Ормуздом і Аріманом. Полем цієї битви є людина, перед якою стоїть необхідність зробити власний вибір між добром і злом. Вічна боротьба завершиться з приходом Саошьянта, який рятує людство і все творіння від осквернення Арімана. В той час відбудеться останній суд, при якому всі пройдуть через розплав­лений метал, який видаватиметься для праведників наче тепле молоко, а грішників спалить. Після смерті кожна людина пройде індивідуальний суд: вона рухатиметься через міст Чінват, який для праведників буде широким, так що вони зможуть його про­йти, а для грішників він буде надто вузький, так що вони впа­дуть із нього в пекло. Після смерті кожну людину зустріне її со­вість - Даена, яка буде молодою і красивою для праведників, та старою і жахливою для грішників.

• СВЯЩЕНИКИ

В зороастризмі присутня строга єрархія мирян і духовенства. Священики цієї релігії поділяються за чіткими рівнями:

Найнижчим ступенем єрархії є бегдин, тобто мирянин, який пройшов ініціацію. Для того, щоби стати бегдином, потрібно пройти обряд ініціації Седре-Пуші, дотримуватися доброї дум­ки, доброго слова, доброго вчинку, не менше року п'ять разів в день молиться традиційні молитви, бути одруженим із зоро- астрійкою, батьки якої теж зороастрійці. Ступені священства в зороастризмі передаються по спадковості. Якщо бегдином може стати кожен зороастрієць, то священиком - тільки той, хто народився у родині священиків.

Найнижчим ступенем священства є гербад. Ним може стати чоловік, який походить із родини священиків і пройшов від­повідне навчання. Гербад є помічником священиків вищого єрархічного ступеня. Щоби перейти на вищий ступінь єрар- хії, гербад повинен перебувати на своєму рівні 5-15 років, у залежності від місцевих традицій. Цей ступінь є наче ста­жуванням для подальшого переходу до вищих ступенів свя­щенства.

Зороастрійським священиком в повному сенсі є мобед (міД. Ним може стати гербад після визначеного терміну служіння на своєму рівні. Обряд поставлення мобеда здійснюють три дастури у присутності не менше дев'яти бегдинів. Мобеди мають право здійснювати всі зороастрійські обряди у храмах вогню, які стосуються мирян.

У провінції, яка складається з кількох храмів, мобеди з-поміж себе обирають дастура, тобто священнослужителя вищого рівня.

Якщо в якійсь місцевості є кілька дастурів, то вони обирають з-поміж себе священнослужителя вищого рівня - сар-мобеда.

На чолі зороастрійської конфесії стоїть мобедан-мобед (мобед мобедів).

В залежності від конфесійних традицій у різних общинах мо­жуть існувати й інші проміжні єрархічні ступені.

• СВЯЩЕННИЙ ВОГОНЬ

В зороастризмі вкоренилося переконання, що з усього ма­теріального творіння не оскверненим злими діями Ангра-Ма- їнью залишився тільки вогонь. Тому центральною віссю зоро- астрійського культу є священний вогонь (аташ). Для збереження і підтримки священного вогню будуються храми. Священики зобов'язані підтримувати вогонь і слідкувати за ним. У деяких храмах вогонь не згасає вже століттями. В залежності від вели­чини спільноти віруючих, священні вогні, і відповідно храми, ді­ляться на три рівні.

Шах Аташ Варахрам (Цар Вогонь-Переможець) є найвищим ступенем священного вогню. Для його запалення збирають 16 вогнів із різних домівок і храмів, очищують їх молитвами та з'єднують воєдино в момент освячення. Біля такого вогню служать дастури.

Аташ Адуран (Вогонь вогнів) може бути запаленим тільки в населеному пункті, в якому мешкає не менше тисячі людей, та не менше десяти родин є правовірними зороастрійцями. Щоби його запалити, до храму зносять чотири вогні з домі­вок священика, воїна, селянина і ремісника, очищують його молитвами та з'єднують воєдино.

В усіх інших общинах запалюється Аташ Дадгах (Законний Вогонь).

• ЯСНА

Серед основних зороастрійських богослужінь особливе місце займає Ясна. Це - обряд, який відбувається під час святкувань основних свят. Ясну можуть сповняти не менше двох мобедів, серед яких головного називають зутом або зоатаром, а його по­мічника - распі або раетвішкаром. Під час Ясни священики чи­тають авестійську книгу Ясна, славлять Агура-Мазду та будують богослужіння так, щоби воно відображало всю історію спасіння від створення світу до кінця віків. Під час молитов священики го­тують священний напій парахаома, частину якого виливають у вогонь, а іншою частиною причащають людей. Парахаома є сим­волом того напою, яким причащатиме людей Саошьянт, даруючи їм воскресіння. У дні менш важливих свят відбувається богослу­жіння, схоже на зменшену Ясну. Його герби називають Джашн- гані, а парси - Джашан. Однак в цьому обряді немає парахаоми.

• ІНДИВІДУАЛЬНІ ОБРЯДИ

Важливе місце займає обряд прийняття зороастризму, який герби називають Седре-Пуші, а парси - Наджот. Під час цього обряду кандидат читає символ віри, відповідні молитви. Мобед одягає на нього седре (білу сорочку) та кошті (пояс). Обряд за­звичай здійснюється над п’ятнадцятирічною дитиною. При­йняття віри зобов’язує зороастрійця до п’ятиразової молитви впродовж дня. Як і в кожній релігії, зороастризм має обряди шлюбу, висвячення священиків, очищення речей, якщо вони осквернені. Особливим обрядом є похорон. Зороастрійці жод­ним чином не вшановують тіла покійників, оскільки смерть для них є тимчасовою перемогою Ангра-Маїньї. Труп осквернений смертю, а тому він не може доторкатися до жодного творіння Агура-Мазди, щоби його не осквернити. Його не можна спалю­вати, щоби не занечистити вогонь; не можна хоронити в могилі, щоби не занечистити землю; не можна викидати у воду, щоби не занечистити воду. Для поховання зороастрійці будували ве­жі мовчання, які не мали стелі. Там труп підвішували так, щоби птахи і собаки могли його з’їсти, але щоби не змогли винести ве­ликі куски тіла і розкидати їх по землі. Сьогодні мусульманський уряд забороняє такі поховання. Тому зороастрійці хоронять сво­їх померлих у бетонних могилах. При повному нехтуванні тіла померлого, зороастрійці дбають про посмертну долю його душі. Щоби вимолити їм прощення гріхів, зороастрійці проводять по­минальні богослужіння. Обов'язок поминань батьків лежить на їхніх дітях впродовж тридцяти років після смерті покійника.

Отже, зороастрійське священство налічує декілька єрархіч- них ступенів: бегдин (ініційований мирянин), гербад (храмовий помічник), мобед (священик звичайного єрархічного рівня), дастур (старший священик округи), сар-мобед (священик, який очолює округ масового поселення зороастрійців) та мобедан- мобед (найвищий ступінь зороастрійського священства). Храми також поділяються на єрархічні ступені. Найбільш шанованими хамами є ті, де зберігається Шах Аташ Варахрам (Цар Вогонь- Переможець), в місцях менших зосереджень зороастрійців вста­новлюється Аташ Адуран (Вогонь вогнів), а по всіх інших місце­востях, де є така потреба - Аташ Дадгах (Законний Вогонь). Цен­тральним богослужінням зороастрійців є Ясна, яка відбувається у дні великих святкувань, а в інші дні звершується її зменшена форма - Джашн-гані або Джашан.