Виникнення зороастризму

Іранське нагір'я - це обширні степові простори, бідні на воду і рослинність, обмежені горами, біля яких і виникали життєві центри племен, що з ІІІ тис. до н.е. переходили до осі­лого землеробства і скотарства.

На початку ІІ тис. до н.е. на цю територію проникають індо- іранці, арії. Звідси потім пішла назва цієї країни Іран - “країна аріїв”.

Є припущення, що предками індоіранських племен були протоіндоіранці, народ, який жив у IV тис. до н.е. десь у пів­денноукраїнських степах і на схід від Волги. На початку ІІІ, а може, і на початку ІІ тис. до н.е. вони розділилися на два різно­мовних народи: індоарійців і протоіранців. Перші відійшли на північ Індії і далі, а другі зайняли територію теперішнього пів­нічно-східного Ірану.

Існує інше припущення. Вважають, що прабатьківщиною іранських племен є територія теперішньої Середньої Азії. Роз­поділ індоіранської спільності на індійську та іранську відбув­ся на початку ІІ тис. до н.е., коли пройшла перша хвиля індій­ської міграції через Афганістан і на початку І тис. до н.е., коли хвиля міграції була скерована на Афганістан та Іран.

У І тис. до н.е. там утвердились мідійські та еломітські пле­мена, перші - на півночі, другі - на півдні. У IX-VIII ст. до н.е. вони утворюють велику кількість міст-держав. Тривалий час цей народ був під владою Ассирії.

На початку VII ст. до н.е. на цій території виникає держа­ва Мідія. Вона швидко зміцнюється, навіть разом з Вавилоні- єю в 616-605 рр. до н.е. руйнує Ассирію. Мідія стає світовою державою.

У 550 р. до н.е. Мідія втрачає свої позиції, зазнавши пора­зки у війні з підлеглим їй царством Персидою. Влада в країні стала належати перській династії Ахеменідів. Країна стала на­зиватись Персією. У 558 р. до н.е. в Персії почав царювати Кір ІІ (558-530 рр. до н.е.). Він остаточно об'єднав усі перські пле­мена, повністю звільнився від мідійського панування.

З 522 р. до н.е. царем став Дарій І (522-486 рр. до н.е.), який поширив владу Персії на Фракію і Македонію, на значну частину Північної Індії, але зазнав поразки від скіфів.

Так поступово в VI ст. до н.е. Персія стає світовою держа­вою.

Усе правління династії Ахеменідів було періодом постій­них війн проти повстань підкорених народів. Дарій І вів напо­легливу роботу по внутрішньому впорядкуванню держави. Він створив єдину систему управління імперією, поділивши її на сатрапії із загарбаних країн. У них зберігалися місцеві закони, релігія і культура. У державі Ахеменідів, в умовах релігійної строкатості, існувала досить широка віротерпимість.

Після завоювання нових територій і народів перські царі зберігали традиційні релігії, приносили місцевим богам жерт­ви, брали участь у релігійних церемоніях місцевих храмів, під­тримували місцеве жрецтво. Отже, перська держава була кра­їною з різними релігіями, на які покладалося завдання служи­ти єдиному цареві. Це було незручно і неефективно. Назріва­ла потреба в єдиній релігії і в єдиному богові.

Ще за часів Дарія І почалися греко-перські війни, які три­вали з 500 до 449 рр. до н.е. Вони значно послабили державу Ахеменідів, і в 330 р. до н.е. її завоював Александр Македонсь­кий.

Але повернемося до часів розквіту цієї держави.

Потребу в єдиній релігії, як виявилося, задовольнити було не так уже й важко.

Отже, була потреба в єдиній релігії, яка об’єднувала б цю клаптикову світову державу. Така релігія порібна була і для обґрунтування династичних прав тих членів династії, які до­биралися до престолу. Справа в тому, що коли Дарій став ца­рем, його батько і дід ще були живі, тож права на престол у нього були досить умовні. Його син Ксеркс, у свою чергу, мав династичні проблеми. Він став царем, незважаючи на те, що жив його старший брат Артобазан, який був сином Дарія від першої дружини. Ці обставини призвели до жорстокої боро­тьби за владу, і в цій боротьбі і Дарій, і Ксеркс мали спиратися на релігію. Це теж стимулювало релігійні пошуки.

Походження зороастризму становить предмет тривалих наукових суперечок. Одні вчені вважать, що зороастризм ви­ник спочатку на заході Ірану, в Мідії, і звідти поширився на схід. Це - мідійська концепція походження зороастризму. Інші твердять, що зороастризм виник на сході Ірану, в Бактрії (те­пер - Середня Азія). Звідти він поширився на захід, аж до Мідії, де його підтримали жерці з племені магів. Остання точка зору переважає в сучасному сходознавстві.

Так чи інакше, але вже в УІІ-УІ ст. до н.е. у стародавньому Ірані виникло релігійне вчення, яке зв’язують з ім’ям мисли­теля Заратуштри, який начебто одержав це вчення шляхом одкровення. Ця релігія дістала назву зороастризму.

Цю релігію ще називають маздеїзмом - від імені верхов­ного Ахура-Мазди, або ж релігією Авести - від назви її священ­ної книги; прибічників її часто звуть вогнепоклонниками - за підкреслено важливе значення культу вогню. Зороастризм - перша з релігій одкровення, тобто релігій, учення яких одер­жано пророком від єдиного, неповторного Бога.

Зороастризм виникає в умовах жорстокої боротьби пле­мен східного Ірану за традиційну племінну демократію, яку не визнавав ахаменідський захід. Саме тоді у вченні Заратуштри були сформульовані певні демократичні мотиви, а сам зоро­астризм був ідейною основою значних народних рухів.

Зороастризм мав ідеологічно обгрунтувати перехід до зе­млеробства й осілого тваринництва політичним об’єднанням у стабільну державу з міцною владою. Для цього потрібен був якщо не цілковитий монотеїзм, то хоч би стала тенденція до нього.

Зороастризм спочатку рішуче заперечував усі культи всіх народів, стверджуючи лише культ Ахура-Мазди. Але він не міг не увібрати в себе попередню культову традицію. Поступово дозороастрійські божества індоіранських племен знаходять собі місце в зороастрійському культі, дозороастрійська куль­това творчість вливається в зороастрійські культові тексти.

Якщо виникнення зороастризму має відчутні “білі пля­ми”, то його становлення як державної релігії за часів Дарія і Ксеркса більш-менш зрозуміле.

Аналізуючи напис, що зберігся на двох кам’яних табли­цях - “Антидевівський напис Ксеркса”, В.В.Струве висунув припущення, що Ксеркс здійснив релігійну реформу, усунув­ши культи місцевих племінних богів-девів і запровадив зоро­астризм, визнавши єдиним богом Ахура-Мазду. Але це ще не було торжеством зороастризму, бо Дарій і Ксеркс боролися з культом старих богів-девів, але водночас підтримували жер­товні ритуали магів, зблизили їх з новим культом Авести. Про­те вони ще не були цілковитими зороастрійцям. Їх не згадує Авеста, бо редактори Авести, мабуть, відкидали намагання і Дарія, і Ксеркса самим стати посередниками між Ахура-Маз- дою і людством замість Заратуштри. В епоху Ахеменідів на сході Ірану Заратуштра був ще невідомий, релігія Ахеменідів ще не була зороастризмом. В.В.Струве вважає, що релігія ахе- менідів і релігія Зороастра мали лише спільне джерело.

Інший історик стародавнього Ірану, М.А.Дандамаєв, вва­жає, що в ахеменідському Ірані існували три релігії: перського народу, ахеменідських царів і магів.

Дарій І в “Бехістунському надписі” неодноразово, майже в кожному абзаці, згадує, що він одержав своє царювання і свої перемоги від Ахура-Мазди.

Втім ще й досі існує сумнів: чи були перші Ахеменіди (Кір, Дарій, Ксеркс) зороастрійцями чи ні? Мабуть, вони були ак­тивними провідниками в синтезі культур Ірану і Середньої Азії. Про це, зокрема, свідчить младоавестійський календар, у якому назви місяців і днів утворені з імен богів і персонажів зороастрійського пантеону і в якому використані досягнення єгипетської культури в галузі обчислення часу.