Віровчення брахманізму

Написання текстів Брахмана звичайно відносять до VIZI­VI ст. до н. е. і вважають їх найяскравішими зразками давньо­індійської прози. У Брахмані містяться міфи і перекази, які мають ведичне коріння.

Брахманізм - це нова, вища ступінь релігійної свідомості, оскільки він є новим кроком в опануванні людським розумом суті дійсності, має певний онтологічний і гносеологічний зміст. Як і ведична релігія, це культ природи і обожнення соціальних порядків. Про це свідчить пантеон брахманістських богів. Їх очолює тріада богів - трімурті. На чолі їх - Брахма, творець Всесвіту. Поруч з ним - добротворний бог-охоронець Вішну і грізний бог Шива. Ці боги мають багато різних імен, пов'яза­них з їх властивостями і атрибутами або з їхніми подвигами.

Боги трімурті в минулому були племінними богами, вони потрапили у ведичний, а потім брахманістський пантеон по мірі утворення ієрархії богів. Вони антропоморфні, мають жі­нок, дітей, родичів. Наприклад, жінка Шіви - богиня Калі (Ду- рга), це племінна богиня-матір, вона уособлює народження і смерть, нагороджує і карає. Діти Шиви - бог Ганеша, людина з головою слона, це бог мудрості і добробуту, успіху і розвитку; бог Сканда - бог війни, захисник від ворогів і злих духів.

Особливо слід зупинитися на брахманістському розумінні Вішну.

Вішну уособлює вічну благодійну природу, що доброзич­ливо ставиться до людини. Як бог-охоронець, він дбає про долю людства і в будь-який час може прийти йому на допомогу. У його образі закладено індійське розуміння рятівника, месії людства. Вішну здійснює свої рятівничі функції шляхом уті­лення в конкретну людину, тварину, явище чи річ природи і таким шляхом стає людині в пригоді в потрібний час.

До пантеону брахманізму входять також і численні пле­мінні боги, боги окремих місцевостей, сіл і навіть родин. Саме цим богам надається найбільш активна роль у боротьбі із зли­ми духами, демонами.

Анімістичні погляди у брахманізмі досягають високого розвитку: уся природа одухотворена, всюди існують духи і душі. Душа людини вічна. Після смерті людини вона не вми­рає, а перевтілюється в іншу людину чи тварину, навіть у пре­дмети природи. Таке перевтілення зветься сансарою. Перевті­лення людських душ відбувається як наслідок оцінювання людського життя, це нагорода чи відплата за добро чи зло в житті - карма. Для кожної людини є своя карма, це означає неминучість, збіг невідворотних причин. Ця карма має свій характер, свої правила для кожної варни, бо Брахма встано­вив для них дхарми - норми, закони життя. Виконання чи нехтування дхарми і є проявом карми.

У брахманізмі одержує застосування традиційна релігійна ідея потойбічної відплати. Після смерті людини бог Яма старан­но оцінює життя людини. Якщо людина вела праведне життя, душа її переселяється в тіло більш “благородної” людини, а якщо грішила - в тіло “нижчої”, а то й тварини чи комахи. За найбільш праведне життя людина може досягти мокші, тобто спасіння, або “звільнення”. Досягнення цього “звільнення” іменується нірва­ною. Досягнути нірвани, вчили ранні буддисти, можуть лише монахи, хоч прагнути до неї повинен кожен віруючий.