Імперіалізм

Імперіалізм (від лат. ітрегіит - влада, панування) у його пізнішому значенні розуміється як історична ситуація поділу сфер влади на землі між великими імперіями або як характерис­тика політики великих імперій, спрямованої на захоплення вла­ди над усією землею.

Відповідно до положень цього віровчення, байдужий до людини природний порядок змушує людину боротися з усіма за знаходження приємного. Проте ризик програти в цій бо­ротьбі занадто великий, щоб присвячувати цьому все життя. Тому, якщо людина хоче уникнути поразки в боротьбі за приє­мне, вона має належати до групи людей, чиї організовані зусил­ля постійно спрямовані на досягнення приємного й ефектив­ного і протистоять аналогічним зусиллям суперників. Якщо така група існує, людина має примкнути до неї; якщо такої гру­пи немає, вона має її створити.

Втіленнями імперіалістичного ідеалу є легендарні батьки- фундатори могутніх імперій, які збирали свої команди з нуля і дали їхньому розвиткові імпульс на багато поколінь вперед. Фо­рмула імперіалізму дозволяє відступ від цього ідеалу аж до скро­мної посильної участі в діяльності імперії на своєму, нехай і не найзначнішому і найпомітнішому для інших, місці. По суті усі державні діячі (за найрідшим винятком) поділяються на два типи. Погані політики - це індивідуалісти, що прикриваються ідеями турботи про себе і готові зрадити будь-якій ідеї заради особис­тих інтересів; добрі політики - це імперіалісти, що піклуються насамперед про егоїстичні інтереси нації, а вже потім про себе. Насамперед лідер імперії мусить піклуватися про головну запо­руку успіхів у своїй імперії - її єдність.

Зберігання і зміцнення єдності імперії може бути забезпе­чене загальним сенсом існування, що потребує такої єдності.

У XIX ст. історія людства увійшла в ту фазу, коли розви­ток імперій призвів до поділу між ними усього світу. Відтоді вони, хоча і провели багато воєн за переділ світу (включаючи дві світові війни), увесь час шукають прийнятну форму посту­пки. Проте очевидно, що така поступка може бути тільки тим­часовим перемир’ям, якщо тільки усі до єдиного “добрі політи­ки” не зникнуть з землі.

З погляду імперіалістів усі інші групи людей також є імпері­ями. Так, євреї з погляду імперіалізму являють собою не етнос і не релігійну спільність, але імперію, що паразитує на інших імпе­ріях. Основою організації імперії може бути не тільки територія, етнос, рід, але й ідея. Імперії можуть бути відкритими і таємни­ми; відкриті імперії (Німеччина, Росія, Америка і т. п.) побою­ються проникнення у свій організм таємних імперій, що не ма­ють чітких меж, і тому намагаються тримати на очах мафіозі, ма- сонів, комуністів, гомосексуалістів та ін., які з імперіалістичної точки зору, об'єднані загальною ознакою в єдину силу, підтри­мують один одного і протистоять відкритим імперіям або пара­зитують на них.

Крім того, можна виділити закриті та внутрішньо спра­ведливі імперії, що не прагнуть до постійного розширення, але розподіляють справедливо завойоване усередині себе, і відкритті та внутрішньо несправедливі імперії, що жертвують внутрішнім порядком заради безупинного нарощування своєї сили.

Імперіалістичне віровчення може бути виражене такою формулою: людське життя визначається панівним у світі зако­ном причинності і/або світовими стихіями, тому людина має на­магатися належати до групи людей, що безупинно розширює свої завоювання приємного.