<<
>>

Віровчення та основні напрями індуїзму

Головним мотивом віровчення, як і в брахманізмі, в інду­їзмі залишається концепція переселення, перевтілення люд­ської душі. Вона ускладнюється міркуваннями про те, що інди­відуальна людська душа Атман (це людське “Я”) весь час хоче з'єднатися з духовним Абсолютом - Брахмою (світовою ду­шею).

Це верховне божество, Брахма, Абсолют, є водночас і безсмертним духом і знаходиться в душі людини, остання - це часточка Абсолюту. Тобто бог живе і поза людиною, і в са­мій людині. Смисл життя людини - в осягненні цього Абсолю­та, в злитті індивідуальної душі з ним. В Бхагаватхі вказується на три шляхи цього з'єднання: шлях добрих справ, шлях лю­бові (бхакті) і шлях знання. На цих шляхах кожна людина му­сить суворо додержувати правил життя своєї касти. Вона має в усьому покладатися на Бога, виконуючи ці правила, і Бог приведе її до себе. В індуїзмі подальший розвиток одержало вчення про перевтілення (переселення) душ, яке зародилося ще в брахманізмі. Це перевтілення душі в тіло новонародже­ного відбувається після смерті. Кінцевою метою перевтілення є його повне припинення - мокша, злиття душі людини Атма- на з Абсолютом.

Належність людини до тієї чи іншої касти пояснювалося поведінкою людини, в тілі якої, в попередньому перевтіленні, вона перебувала, наскільки вона додержувалася закону (дхар- ми) тієї касти, до якої належала. Після смерті людини діє карма і визначається перевтілення чи в краще - в тіло людини вищої касти, чи в гірше - в тіло людини нижчої касти або в тіло твари­ни чи навіть у якусь річ. Оскільки звинувачення будь-кого в порушенні дхарми в минулому житті довести неможливо, вони все-таки сприймаються як такі, що були, і віруючому не залиша­ється нічого ішного, як ретельно дотримуватися норм поведін­ки, які встановлюються для нього його кастовим станом, щоб сподіватися на краще втілення його душі в майбутньому.

Поява нових професій, утворення нових каст шляхом включення до них цілих племен, зміна умов життя із суспіль­ного на міське, міграції та ряд інших причин привели до вини­кнення великої кількості нових каст.

Усучасній Індії їх налі­чується понад 2 тисячі. Непорушними залишились привілеї двох найвищих каст - брахманів і кштаріїв, у інших з'явилися специфічні права і обов'язки. Гострота кастової проблеми ускладнює життя індійського суспільства. Особливо це стосу­ється каст так званих недоторканних - найнижчих шарів сус­пільства. Раніше індуїзм дбав лише про утримання їх під вла­дою традицій і звичаїв, релігійно забезпечував збереження їх низького стану. Це, між іншим, створювало умови для успіш­ного навернення їх в інші релігії. Тепер прогресивні кола індій­ського суспільства намагаються змінити релігійно-правовий статус нижчих каст. Звідси - нові релігійно-догматичні уста­новки в цій галузі, хоч становище в цій справі в цілому істотно не змінилося. Вченням перевтілення душі індуїзм і тепер на­магається вирішити кастову проблему. Індуїзм відновлював­ся поновлення м авторитету давніх богів.

На відміну від ведизму, в якому не було чіткої ієрархії бо­жеств, в індуїзмі на перший план висувається бог-творець. Особливу роль почали відігравати культи богів Брахми, Віш- ну і Шиви.

Анімістичні уявлення в системі індуїзму були надзвичай­но різноманітні і досить розвинені. У цьому плані індуїзм ви­глядає як релігія універсального одухотворення природи і су­спільства. Він успадкував всіх богів ведичної релігії і брахма­нізму, але вчинив, так би мовити, реконструкцію цього склад­ного політеїстичного пантеону і ще більше ускладнив його, вводячи принцип аватари - перевтілення одних богів в інших. У пантеоні індуїзму, згідно з традицією, нараховується близь­ко трьох мільйонів божеств. Інші індуїсти зводять їх кількість лише до трьох тисяч. А ще інші вважають богами тільки вже названих вище Брахму, Шиву і Вішну.

Брахма вважався творцем і управителем світу, але він, створивши світ, вичерпав свої функції. Індуїстський міф роз­повідає, що Одвічний Дух створив води, кинув у них сім'я, яке перетворилося на велике золоте яйце і сам народився з цього яйця у вигляді творця світу, Брахми, а разом з ним з'явилися зародки і всього світу, всіх живих істот. Таким чином, Брахма тільки реалізував творчі можливості Одвічного Духу, ставши його продовженням. Безпосередніми ж керівниками і упо­рядниками світу в індуїзмі вважають Вішну і Шиву. Таке віру­вання привело до появи двох основних напрямів в індуїзмі - вішнуїзму та шиваїзму.

<< | >>
Источник: Історія релігій: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. І. Лубський, М. В. Лубська - [2-ге вид.]. - К.: Центр учбової літератури,2009. - 776 с. 2009

Еще по теме Віровчення та основні напрями індуїзму:

  1. Реформізм і індуїзм
  2. Впорядкування християнського віровчення
  3. Іудейське віровчення
  4. Віровчення зороастризму
  5. 4.5. НАПРЯМИ ЮДАЇЗМУ
  6. Розділ 4 ІНДУЇЗМ
  7. Розділ ІХ. ІНДУЇЗМ
  8. Віровчення ісламу
  9. Соціалізм та його напрями
  10. Напрями, течії ісламу
  11. Християнське віровчення
  12. 4.2. ІНДУЇЗМ ТА ІСЛАМ. ДИНАСТІЯ МОГОЛІВ
  13. Віровчення брахманізму
  14. СУТНІСТЬ, ГОЛОВНІ ОЗНАКИ І НАПРЯМИ СУЧАСНОЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
  15. Основні механізми і функції державного регулювання в ринковій економіці
  16. Основні типи капіталізму
  17. Поняття великої соціальної групи. Класифікація великих соціальних груп (соціально-класові, соціально-демографічні, соціально- етнічні, соціально-професійні та соціально-територіальні). Натовп як велика стихійна гцупа. Основні характеристики та типологія натовпу, соціально-психологічні особливості окремих його різновидів. Етнічні групи. Форми існування етносів та основні етнічні процеси. Поняття етнічної ідентичності та свідомості.
  18. 12.3 Основні ознаки демократії
  19. Основні ідеї української політичної думки ХІХ століття