Віровчення та основні напрями індуїзму

Головним мотивом віровчення, як і в брахманізмі, в інду­їзмі залишається концепція переселення, перевтілення люд­ської душі. Вона ускладнюється міркуваннями про те, що інди­відуальна людська душа Атман (це людське “Я”) весь час хоче з'єднатися з духовним Абсолютом - Брахмою (світовою ду­шею).

Належність людини до тієї чи іншої касти пояснювалося поведінкою людини, в тілі якої, в попередньому перевтіленні, вона перебувала, наскільки вона додержувалася закону (дхар- ми) тієї касти, до якої належала. Після смерті людини діє карма і визначається перевтілення чи в краще - в тіло людини вищої касти, чи в гірше - в тіло людини нижчої касти або в тіло твари­ни чи навіть у якусь річ. Оскільки звинувачення будь-кого в порушенні дхарми в минулому житті довести неможливо, вони все-таки сприймаються як такі, що були, і віруючому не залиша­ється нічого ішного, як ретельно дотримуватися норм поведін­ки, які встановлюються для нього його кастовим станом, щоб сподіватися на краще втілення його душі в майбутньому.

Поява нових професій, утворення нових каст шляхом включення до них цілих племен, зміна умов життя із суспіль­ного на міське, міграції та ряд інших причин привели до вини­кнення великої кількості нових каст.

На відміну від ведизму, в якому не було чіткої ієрархії бо­жеств, в індуїзмі на перший план висувається бог-творець. Особливу роль почали відігравати культи богів Брахми, Віш- ну і Шиви.

Анімістичні уявлення в системі індуїзму були надзвичай­но різноманітні і досить розвинені. У цьому плані індуїзм ви­глядає як релігія універсального одухотворення природи і су­спільства. Він успадкував всіх богів ведичної релігії і брахма­нізму, але вчинив, так би мовити, реконструкцію цього склад­ного політеїстичного пантеону і ще більше ускладнив його, вводячи принцип аватари - перевтілення одних богів в інших. У пантеоні індуїзму, згідно з традицією, нараховується близь­ко трьох мільйонів божеств. Інші індуїсти зводять їх кількість лише до трьох тисяч. А ще інші вважають богами тільки вже названих вище Брахму, Шиву і Вішну.

Брахма вважався творцем і управителем світу, але він, створивши світ, вичерпав свої функції. Індуїстський міф роз­повідає, що Одвічний Дух створив води, кинув у них сім'я, яке перетворилося на велике золоте яйце і сам народився з цього яйця у вигляді творця світу, Брахми, а разом з ним з'явилися зародки і всього світу, всіх живих істот. Таким чином, Брахма тільки реалізував творчі можливості Одвічного Духу, ставши його продовженням. Безпосередніми ж керівниками і упо­рядниками світу в індуїзмі вважають Вішну і Шиву. Таке віру­вання привело до появи двох основних напрямів в індуїзмі - вішнуїзму та шиваїзму.