Авеста

Усі релігії одкровення мають свої священні книги, в яких викладаються основні ідеї віровчення і основні принципи ре­лігійного культу. В зороастризмі такою священною книгою є Авеста.

Авеста виникла в першій половині І тис. до н.е. Таке дату­вання дуже приблизне - адже мова йде про діапазон часу в 500 років! - тоді як датування окремих новозавітних книг ви­значається з точністю до кількох десятиріч.

Тривалий час Авеста зберігалася і передавалась в усній традиції, бо ще в часи Заратуштри його послідовники вважа­ли, що письмо є винаходом злого бога Анхра-Майнью і не ко­ристувалися ним для зберігання думок. Потім, очевидно, з І ст. до н.е. Авеста була вже в записі, зробленому при Аршакі- дах; до нас цей текст не дійшов. Вважають, що найбільш вірогі­дний запис і, мабуть, остаточна редакція Авести була зробле­на в IV ст. до н.е. за часів сасанідського царя Шапсура ІІ (310­379 до н. е.), але він не зберігся. Цей запис при кодифікації тексту було зроблено спеціальним шрифтом з великою кількі­стю знаків, що дало змогу більш точно передати вимову термі­нів. Поряд з цим текстом був текст мовою пехлеві (письмова мова при Сасанідах). Основний запис називався “Авеста” (“ос­нова”, “головний текст”), а другий - “Зенд” (“викладання”, “по­яснення”). Звідси з'явилася в подальшому неточна назва цієї священної книги “Зенд-Авеста” і навіть хибне твердження про зендську мову.

Усі дослідники вважають, що Авеста є продуктом трива­лого ретельного добору різних релігійних гімнів і молитов, ба­гато з яких існували ще в доавестійський період. Це - залишок великої традиції, яка існувала до неї. Текст Авести поступово вдосконалювався, змінювався, доповнювався, він є продуктом творчості багатьох поколінь. Але найвагоміший внесок у його створення зробив, очевидно, всетаки Заратуштра. Дослідни­ки виділили найстародавнішу частину священної книги, яка одержала назву Гат.

Авестійська мова, тобто мова, якою написана Авеста, має два діалекти: гатський, яким написана її найстародавніша час­тина - Гати, і пізньоавестійський - мова так званої Молодшої Авести, яка ніколи не була розмовною, відразу склавшись як мова жрецтва, “мертва” мова, що має виключно релігійно-ку­льтове призначення. Так вона вживається послідовниками зороастризму і тепер.

Найбільш стародавній рукопис Авести датується 1288 р. н. е., усі попередні оригінали і псевдооригінали загинули. Існу­ють тексти Авести тільки авестійською мовою, так звані чисті тексти, і тексти, доповнені перекладами на перську мову та коментарями. Їх звичайно називають “Зенд-Авестами”.

Вперше Авеста була перекладена з авестійської мови фра­нцузькою в 1771 р., а потім і іншими мовами. Перекладу Авес­ти українською мовою немає.

Питання про батьківщину Авести таке ж спірне, як і пи­тання про батьківщину зороастризму в цілому. Останнім ча­сом остаточно утвердилась думка, що нею є Середня Азія.

Основний сюжет Авести - боротьба бога добра Ахура- Мазди з богом зла Ахра Манью (Аріманом). На тлі цієї бороть­би викладається весь віроповчальний комплекс і культові по­ложення зороастризму.

Існує дві редакції Авести. Перша - збірник уривків з різ­них частин повного комплексу, який до нас не дійшов. Цей збірник компілятивний, це, так би мовити, книга для широко­го вжитку. Друга - п'ять книг з цього комплексу, які зберегли­ся, хоч і в далеко неповному вигляді. Вони й дають нам уяв­лення про Авесту, яка колись існувала.

Перша книга Відевдат (Вендідат) - “Закон проти демо- нів-девів” - це звід юридичних і ритуальних положень, які мають літургійне застосування.

Потім іде книга Ясна (“богослужіння”, “поклоніння”, “жер­твоприношення”).

Стародавність Ясни вбачають у тому, що в ній яскраво висловлені ідеали первісної племінної демократії, вихваляється мирна землеробська праця, що свідчить про перехід до земле­робства і осілого скотарства, висловлюється співчуття бідним.

Ясну доповнює книга Віспрат чи Вісперед, що означає - “всі глави, всі головні”. Вона містить 24 розділи, звернені до окремих божествглав. Четверту книгу становлять Яшти - гім­ни, які присвячені окремим богам. Завершується цей комплекс Малою Авестою (Хуртак-Апастак) - виписками з попередніх текстів для широкого використання, тобто щось подібне до молитовника.

Дослідники вбачають в Авесті історію формування зоро­астризму, його розвиток послідовниками Заратуштри, його доповнення віруваннями і обрядами тих племен і народів, се­ред яких ця релігія поширювалася. Політичні, ідеологічні та релігійні особливості минулих історичних епох, безумовно, відбились у змісті Авести, але не настільки, щоб стерти зна­чення Гат, вони таки залишилися визначальною частиною цієї книги.

Разом з тим Авеста містить неабиякий пізнавальний фі­лософський, історичний, географічний та інший матеріал. З Авести можемо багато чого дізнатися про життя іранських і середньоазійських племен, навіть часів розпаду первіснооб­щинного ладу. Це дало підставу історику В.П.Лівшицю виок­ремити в історії таджицького народу період, який він назвав “Суспільством Авести”.

Авеста увібрала в себе багато матеріалів, які дають дуже ва­жливі відомості про народи, серед яких поширювався зороаст­ризм, і про ті часи, коли це відбувалося. Адже науково-історич­не значення Авести важко переоцінити, вона не тільки релігій­на, а й культурна, мовна, історична та філософська пам'ятка.