Вішнуїзм

Початок виникнення вішнуїзму відносять до ІІІ-ІУ ст., коли з'явилися пурани - збірники міфологічних сюжетів та ритуальних приписів.

Бог Вішну згадується ще в Ригведі, там він виступає як скромний покровитель землеробства і скотарства, а також чо­ловічої сили для продовження роду.

Перше перевтілення Матсья-аватора пов'язано із всес­вітнім потопом, який мав знищити всіх людей на Землі. Віш- ну, аби врятувати людство, надіслав благочестивому Ману ко­вчег. Зробив він це, перевтілившись у велику рибу, до рогу якої був прив'язаний ковчег. Разом із врятуванням благочес­тивого Ману були врятовані і Веди.

Друге перевтілення Вішну відбулося тоді, коли в боротьбі богів з демонами останні стали брати гору. Боги попросили у Вішну напій безсмертя (амриту). Для цього треба було збити океан так, як збивають молоко для одержання масла.

У третьому перевтіленні Вішну був вепром Варахаром, що врятував Землю, яка потопала в океані - він підняв Землю на своїх іклах.

Четвертого разу Вішну став людиною-левом Нрісінхом, який переміг демона, що нищив богів і якого не могли вбити ні Бог, ні людина, ні тварина. Нрісінх одночасно був трьома ними.

П'яте перевтілення було знову пов'язане з рятуванням світу від демонів.

У шостому перевтіленні Вішну діє вже на землі. Між бра­хманам і кшатріями точилася боротьба за владу. Щоб допомо­гти першим, Вішну перетворився на брахмана Парашураму (“Рама з сокирою”), 21 раз він ставав на прю з кшатріями і на­решті переміг. Далі Вішну перевтілюється у Раму, який пере­міг злого демона-ракшасу Равана (розповідь про подвиги Рами лягла в основу славнозвісної поеми “Рамаяна”).

У восьмому перетворенні Вішну постає в образі Крішни - героя племені удавів. Ця аватара - одна з найпопулярніших, а Крішна став улюбленим персонажем багатьох творів. Культ Крішни набув такої популярності, що його послідовники ви­ділились у самостійну гілку - крішнаїзм.

Дев'ята аватара - в образі Будди - результат включення в індуїзм буддійських уявлень. Десята - у вигляді Калки - відо­бражає уявлення про те, що Вішну в кінці віку Калі з'явиться у вигляді вершника і зруйнує всі нещастя, відновить лад і спра­ведливість на землі.

У пізньому індуїзмі культ Вішну поступово набуває дедалі більшого значення, його образ витісняє не тільки дрібніших богів, а й самого Брахму. Брахма зробив свою справу - створив світ, тепер головна роль належить його охоронцеві - Вішну.

Розвиток вішнуїзму в середині І тис. до н.е. відзначився появою в ньому тенденції до монотеїзму, що знайшло вираз у приниженні авторитету численних нижчих богів. Внаслідок цього виник рух бхакті, ідея якого - особлива любов, довір'я до бога, внутрішня релігійність, яка не потребує старанного дотримання ритуальних положень, а якраз останнє так харак­терне для індуїзму. Можливість звернення до бога без допо­моги жерців і жертв була демократичним проголошенням рів­ності всіх віруючих перед богом. Рух бхакті набрав значного поширення в ХІІ-ХУІІ ст. У XIV ст. було створено священну книгу руху - Бхатіратнавалі. Були й інші сектантські рухи. Так, у ХІІ ст. релігійний діяч Рамануджа (пом. у 1137 р.) став засно­вником секти шрівайшнавів, яка додержувалась бхактійських принципів. Секта існує ще й досі серед численних вішнуїстсь- ких спрямувань. Від вішнуїзму потім відокремилася ще одна впливова течія індуїзму, яка набрала особливої популярності в наші часи - крішнаїзм, який вшановує Вішну в образі обож­нюваного героя народного епосу - Крішни.

Вішнуїзм відігав значну роль у розвитку індійської релі­гійної думки, майже тисячу років він вів лінію поєднання бра­хманізму з релігійною традицією доведичних культів, які про­довжували існування після злиття дравідської і більш ранньої культури з арійською.