СУТНІСТЬ, ГОЛОВНІ ОЗНАКИ І НАПРЯМИ СУЧАСНОЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Зазначений процес певною мірою був притаманний і Радянському Союзу, що за деякими показниками використання науки у виробництві займав передові позиції у світі (наприклад, космонавтика, військова справа).

Патріотизм, наукове честолюбство і проникливий розум вченого спонукали, заставляли його працювати не за страх, а за совість. У червні 1954р. в Радянсь­кому Союзі почала працювати перша в світі атомна електростанція; в 1958р. вийшов у плавання перший атомний криголам, а в жовтні 1957р. світ став свід­ком нового фундаментального явища в науці - у космічному просторі вперше з’явився штучний супутник Землі.

До подібних наукових досягнень наближалися також вчені США й інших цивілізованих держав. Успіхи в науці й техніці (фізика, хімія, електроніка, біо­логія, автоматика) спричинили якісний стрибок у виробництві, різке підвищен­ня ефективності системи «наука-техніка-виробництво», що призвело до якіс­них змін у суспільному житті. Промисловість, транспорт, будівництво, сільське господарство, соціальна й культурна сфери швидко змінювалися. Розпочалася нова фаза суспільного розвитку, яка дістала назву науково-технічної революції.

Науково-технічна революція - це докорінний переворот у системі продук­тивних сил внаслідок злиття наукової й технічної революції в єдиний процес. Він охоплює всі компоненти соціальної системи, суттєво змінює вигляд соціуму, обумовлює його швидкий розвиток.

Прогресивні зміни, проте, мали і приховані негативні наслідки.

Головними напрямами розвитку HTP вважаються такі:

освоєння нових джерел енергії, передусім ядерної. У 1991р. в світі експлуату­валося 397 ядерних реакторів в 26 країнах. До ядерних держав належать США, Росія. Ядерні реактори мають Пакістан і Південна Корея. Чорнобильська ка­тастрофа (всього у світі, за даними МАГАТЕ, сталося 48 серйозних аварій на ядерних електростанціях) примушує людство по-новому оцінити переваги та небезпеку цього могутнього джерела енергії. Вчені шукають нових джерел, роз­мірковують над шляхами ефективнішого використання традиційних - енергії сон­ця, вітру, води, конструюють відповідні технічні системи й намагаються запро­вадити їх у виробництво;

освоєння навколишнього простору. Цей напрям започаткували дослідження К.Ціолковського, політ першого космонавта Ю.Гагаріна, практична наукова діяльність С.Корольова та його КБ, успіхи американських дослідників космосу. Як зазначав А. Александров, «по суті сам факт розвитку космонавтики можна роз­глядати як інтегральний показник могутності продуктивних сил і науково-тех­нічного потенціалу країни, високого ступеня розвитку її народного господарст­ва, а також загальноосвітнього й культурного рівня народу» {Александров А.П. Наука - страж: Статьи и выступления. -M., 1983. - С. 174);

хімізація виробництва. Досягнення хімії почали впроваджуватися у виробниц­тво з середини XIXct., проте їх масове практичне застосування датується 50-60 роками ХХст. Хімізація виробництва дає змогу одержати штучні матеріали, ство­рити високоефективні добрива, медичні препарати, засоби боротьби з шкідни­ками. Все це сприяє кращому використанню природних багатств, підвищенню продуктивності сільськогосподарського виробництва, зміцненню здоров’я лю­дей. Разом з тим бездумне застосування хімічних засобів, недбайливе ставлення до технології їх виробництва й зберігання позначаються на екологічному стані навколишнього середовища, здоров’ї людини;

біологізація виробництва.

створення штучних матеріалів та матеріалів з наперед заданими властивостями; автоматизація виробництва породжується потребами машинної техніки. Су­часне виробництво має справу з надвисокими тисками й температурами, мікро- точностями, великими швидкостями та потужностями. Людина не має змоги керувати ним без певних технічних автоматизованих систем. Автоматизація постає як засіб нового управління виробництвом, завдяки чому людина посту­пово «виходить» із безпосереднього виробничого циклу, виконує функції регу­лятора (програміста, наладчика) замість того, щоб бути його безпосереднім аген­том (елементом, частиною). Автоматизація веде до зміни місця й ролі людини у виробництві, збільшує частку розумової праці, розширює межі творчої свободи особистості, змінює вигляд виробництва і саме тому постає як головний і най- перспективніший напрям науково-технічної революції.