Старостильні Православні Церкви

Після Першої світовий воїни деякі Православні Церкви, починаючи з Константинопольського Патріархату, по різних причинах стали переходити з юліанського календаря на гри- горианський (названий на Сході «новим стилем»), що випе­реджає перший на 13 днів.

Коли в 1924 році Священний Синод за підтримкою уря­ду проводив реформу календаря в Грецькій Церкві, вона ви­кликала серед простих кліриків і мирян найсильніший опір. Вони затверджували, що такого роду реформу можна прово­дити тільки після скликання Всесвітнього Собору. Хоча роз­біжності виникли із приводу календаря, опозиція доглянула в прийнятті «нового стилю» один з наслідків впливу що наро­дився екуменізму й неправославних Церков, що, з її точки зору, порушувало чистоту православної віри.

У травні 1935 року 3 єпископи Грецької Церкви поверну­лися до старого календаря й очолили виниклий рух. Незаба­ром вони присвятили ще 4 єпископів, але потім один з ініціа­торів і двоє знову присвячених повернулися в Грецьку Церк­ву. Священний Синод негайно змістив 4 інших «старостиль- них» єпископів, позбавив їхнього єпископського сану й на п'ять років заслав у віддалений монастир. Крім того, Священ­ний Синод призвав уряд або вжити суворих заходів проти опозиції, або погодитися на повернення до юліанського кале­ндаря. Влада,однак, відмовилася від рішучих мір - почасти тому, що ті, хто перебував в опозиції реформам, підтримували монархію, що була тоді слабкою.

Через кілька місяців чотири зміщених єпископи повер­нулися в Афіни.

Супротивники нового календаря відомі як «старостиль- ники», або Істинно Православна Церква Греції.

В 1984 році від Авксентиєвського Синоду відпала група, очолювана митрополитом Пірейським Геронтиєм. У тому ж році Синод митрополита Антонія саморозпустився й при­мкнув до Синоду митрополита Геронтія, тобто до тих, хто за­перечує благодатність таїнств Грецької Церкви. Главою Сино­ду був обраний архієпископ Хрізостом II. До цього часу з єпи- сків-старостильников таїнства Грецької Церкви визнавали тільки митрополит Оропосський і Філейський Купріян і мит­рополит Сардінський Іоанн. В 1985 році вони хиротонисова- ли нових єпископів і знайшли підтримку в старостильників Румунії й Болгарії. В 1994 році архієпископ Оксентій вмер, і до середини 1998 року новий глава його Синоду обраний не був. У цей час Синод, очолюваний архієпископом Хрізосто- мом ІІ, - самий численний серед груп старостильників у Греції. Другий по чисельності синод на чолі з митрополитом Купрія- ном. Число прихильників Синоду, раніше очолюваного архіє­пископом Оксентієм, у Греції помітно скоротилося, але досить велико за її межами, зокрема, у США.

Існує невелика група крайнього толку, так званих «мат- фєївців», що має в Греції близько 40 священиків і сильну чер­нечу традицію в жіночому Введенському монастирі в Кератеа (300 черниць) і чоловічому Преображенському монастирі (60 ченців). Кілька десятків тисяч прихильників цієї групи впе­внені, що вони єдині православні, що залишилися у світі.

Незважаючи на всі ці поділи, грецькі старостильники сприймають себе як єдиний рух. Хоча в Греції, особливо в 1950-і роки, старостильники піддавалися сильним гонінням, сьогодні вони існують цілком вільно. Вони затверджують, що їхньої сотні тисяч, що в них більше 200 священиків в 120 при­ходах, 38 з яких перебувають навколо Афін, і близько 100 мо­настирів. Церкви старостильників можна довідатися по відсу­тності в них електричного висвітлення й ослонів, і по таких особливостях богослужіння, як традиційний візантійський спів і часті цілонічні пильнування.

Подібний рух старостильників виник в Румунії після того, як в 1924 році патріарх Мирон Крістя ввів григорианський календар. На чолі опозиції стояв настоятель молдавського Покровського Скиту ієромонах Гликерії. До 1936 року він по­будував 40 церков, в основному, у Молдавії. Румунський уряд вжив строгих заходів по припиненню руху: перед початком Другої світової війни всі старостильні церкви були закриті. Після війни Глікерий відновив свої зусилля, і більше полови­ни церков було знову відкрите. Комуністи дозволили руху вижити, хоча час від часу й піддавали його гонінням. В 1955 році збіглий на спочинок румунський православний мит­рополит Галактіон Кордун примкнув до старостильників, пос­тавляючи їм священиків. Він самостійно поставив трьох нових єпископів, установивши, таким чином, безперервну ієрархію. Румунські старостильники, на відміну від грецьких, не перетер­піли розколів. Сьогодні, як думають, румунські старостильники нараховують 500 000 віруючих. В 1998 році в цій Церкві було 6 єпископів, 119 священиків, 30 дияконів, 218 ченців, 427 чер­ниць, 110 приходів й 13 більших чернечих громад (6 чоловічих й 7 жіночих). Першоієрарх митрополит Власій (обраний в 1992 році) має резиденцію в Преображенському монастирі в Сло- тьоарі, духовному й адміністративному центрі Церкви.

Старостильна Православна Церква існує й у Болгарії, де патріарх в 1960-х роках ввів новий календар. Болгарських ста- ростильників очолює єпископ Тріадицкий Фотій (народився в 1956 році, хіротонісован в 1993 році), це досить велика гро­мада. До неї ставляться 19 священиків, 3 диякона, 17 приходів, 9 каплиць, один жіночий монастир (25 черниць) і один чолові­чий (20 ченців). Адміністративний центр Церкви - у Софії.

Старостильники Румунії й Болгарії, помірні старостиль- никн Греції, очолювані митрополитом Кіпріаном, і Російська Православна Церква Закордоном перебувають у повному лі- тургічному спілкуванні.