Маронітськая Католицька Церква

Історія ліванських маронітів сходить до кінця IV століт­тя, коли навколо Св. Марона зібралася група учнів. Пізніше вони побудували на півшляху з Алеппо в Антіохію монастир. В V столітті монастир рішуче підтримувало христологічне на­вчання Халкідонського Собору.

На початку VIII століття ченці разом із групою своїх по­слідовників перебралися у віддалену область гірського Ліва­ну, де декілька століть проіснували у відносній ізоляції. Саме в цей період вони усвідомили себе особливою Церквою й ста­ли йменувати свого єпископа патріархом Антиохин і всього Сходу.

В XII столітті, коли хрестоносцями було засноване ла­тинське князівство в Антіохії, мароніти ввійшли в контакт із латинської Церквою. В 1182 році мароніти формально підтве­рдили свою єдність із Римом, однак більшість маронітів вва­жає, що вони ніколи й не переривали спілкування з Римською Церквою.

Патріарх Ієремія I Аль-Амшитті (1199—1230) став першим маронітським патріархом, що відвідав Рим, де в 1215 році він брав участь у роботі Латеранского собору. Цей візит поклав початок тісним зв'язкам з Римом і тенденції до латинізації Церкви. В XVI столітті батьківщину маронітів завоювали тур­ки, і почався тривалий період панування Османської імперії.

В 1736 році на горі Ліван був скликаний головний собор цієї Церкви, провівший важливі реформи. На соборі прийня­ли звід канонів Маронітської Церкви, згідно яким Церква впе­рше була розділена на діоцези, були встановлені правила цер­ковного життя, головні з яких збереглися донині. З початку XIX століття західні держави, особливо Франція, сталі підтри­мувати маронітів, що входили до складу Османської імперії. Різанина маронітів, що турки вчинили в 1860 році, викликала збройне вторгнення французів. Після Першої світової війни Ліван і Сирія потрапили під контроль Франції.

Коли в 1944 році Франція надала Лівану повну незалеж­ність, вона спробувала гарантувати безпеку маронітської гро­маді, ввівши конституцію, відповідно до якої президентом Лі­вану повинен бути мароніт.

Починаючи з 1790 року, резиденція маронітського патрі­арха перебуває в Бкирки, в 25 милях від Бейрута. Нині в Цер­кви 10 єпархій, 770 приходів й 7 інші юрисдикції на Близько­му Сході. Маронітська Церква - сама численна у Лівані, до неї входить 37% християн й 17% населення Лівану.

У маронітського патріархату є духовна семінарія в Газире і єпархіальна семінарія в Карм-Садде, біля Тріполі. Вище бого­словські утворення можна одержати в Університеті Св. Духа в Касликі. В 1584 році в Римі був заснований Маронітський Коледж.

Маронітська літургія має западно-сірійське походження, але зазнала впливу від східно-сірійської й латинської тради­цій. Євхаристичний канон Церкви сходить до сірійської літургії Св. Іакова. Літургію служили спочатку по-сірійськи, але після арабської навали стали використовувати арабську мову.

Постійна еміграція маронітів з Лівану привела в останні роки до появи громад у діаспорі.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ЛІВАН, СИРІЯ, КІПР, БРАЗИЛІЯ, США, КАНАДА, АВСТРАЛІЯ

ГЛАВА: ПАТРІАРХ НАСРАЛЛАХ КАРДИНАЛ СФЕИР (НАРОДИ­ВСЯ В 1920 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1986 РОЦІ, КАРДИНАЛ З 1994 РОКУ)

ТИТУЛ: МАРОНІТСЬКИЙ ПАТРІАРХ АНТІОХІЇ РЕЗИДЕНЦІЯ: БКИРКИ (ЛІВАН)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 3 220 000