Русинська Католицька Церква

Батьківщина Русинської Католицької Церкви знаходить­ся на заході України в південно-західній частині Карпат. У минулому цю землю називали Карпато-Україною, Карпато- росією, Прикарпаттям, Закарпаттям.

У IX столітті велика частина цієї землі виявилася під вла­дою католицької Угорщини, що набагато пізніше розгорнула місіонерську діяльність серед православного населення, включаючи русинів. Ця діяльність завершилася прийняттям 24 квітня 1646 року в Ужгороді 63 священиків-русинів у Ка­толицьку Церкву. Ужгородська унія охопила православне населення в нинішній східній Словаччині. У 1664 році була укладена унія в Мукачеві, що втягнула православне населен­ня Закарпаття й угорської єпархії Хайдудорог. У 1713 році була укладена третя унія щодо православних у нинішньому повіті Марамуреш (Румунія) до сходу від Мукачева. Через 100 років після Ужгородської унії Православна Церква в цьо­му краї практично зникла.

Здавна питання про те, кому буде підкорятися Русинська Католицька Церква, викликало конфлікти. Незважаючи на бажання русинів-католиків мати власний церковний устрій, русинський єпископ Мукачевский більше сторіччя відігравав ритуальну роль вікарія латинського єпископа Егерського, а русинські священики служили католицьким у латинських приходах. У1771 році проблема була вирішена папою Клеме­нтом XIV, що на прохання імператриці Марії-Терези заснував русинську Мукачевську єпархію, що підкорялася примасу Угорщини.

Після Першої світової війни Закарпаття стало частиною Чехословацької республіки. У Церкви існувало дві єпархії — у Мукачеві та Прешові. У 1920-х роках група русинів-католиків повернулася в Православну Церкву (див.ІІІ.А.14. Православ­на Церква в Чеській та Словацькій республіках), однак етніч­не самовизначення русинів невід’ємно пов'язано з Русинсь­кою Католицькою Церквою.

Наприкінці Другої світової війни Закарпаття, включаю­чи Ужгород та Мукачево, було анексовано Радянським Сою­зом і стало частиною УРСР, але Прешов залишився в Чехос- ловаччині (див. ІУ.Н.8. Словацька Католицька Церква). Неза­баром радянська влада накинулась на Русинську Церкву з жорстокими гоніннями. У1946 році була закрита Ужгородсь­ка семінарія, а в 1949 році Русинська Католицька Церква була поглинена Російською Православною Церквою. Русини в Че- хословаччині були насильно приєднані до православ’я, а ті, хто жили в Польщі в Лемківщині, були в 1947 році депортовані або в Радянський Союз, або в інші частини Польщі. В усіх трьох країнах намагалися викорінити русинів як етнос: їх на­зивали то українцями, то православними.

Розпад комунізму в цьому регіоні мав важливі наслідки для русинів-католиків. Зміни почалися в середині 1980-х ро­ків в Польщі, де русини Лемківщини відкрито заявили про себе, відстоюючи права й офіційне визнання. У листопаді 1989 року помітно скорочена русинська меншість у Чехосло- ваччині, стала домагатися визнання, у першу чергу — у Слова­цької Греко-католицької єпархії Прешова. 16 січня 1991 року Рим підтвердив, що два єпископа і два вікарія, що раніше дія­ли в підпіллі, є офіційними єпископами Русинської Католи­цької Церкви Мукачевської єпархії. До 1997 року в єпархії було 264 приходи і 140 священиків. У 1995 році в Ужгороді знову відкрилася Духовна семінарія.

У русинів-католиків так і залишилася невирішеною проблема їх відносин з численною Українською Католицькою Церквою. Вперше в історії Мукачевська єпархія відкрито існує в одній державі з Українською Католицькою Церквою.

У 1996 році папа Іоанн Павло II заснував апостольсь­кий Екзархат для католиків візантійського обряду в Чеській Республіці і призначив його першим єпископом батька Івана* Лявинця, синкелла Прешовскої Словацької католицької єпархії. Одна з причин виникнення цієї юрисдикції, офіцій­но визнаної приналежному русинському обрядові, — необ­хідність налагодити ситуацію з одруженими латинськими священиками, таємно зарученими при комуністичному ре­жимі. 60 таких священиків були прийняті Церквою, але їм дозволялось лише послужити дияконами в латинському бо­гослужінні. У 1997 році 18 з них були підтверджені єписко­пом Лявинцем як греко-католицькі священики. У Чеській Республіці налічується близько 40 000 католиків східного обряду.

Наприкінці XIX - на початку XX століття багато руси­нів-католиків іммігрували в Північну Америку. У 1929 році через напружені стосунки з латинською ієрархією, що вима­гала від священиків безшлюбності, багато русинів-католиків повернулися в Православну Церкву. У 1982 році із 690 000 русинів, що перебралися в США і їхніх нащадків, 225 000 належали до русинів-католиків, 95 000 — до Карпато- росської Православної єпархії (див. Ш.С.1. Американська Ка- рпаторосська Греко-католицька Єпархія), 250 000—до Пра­вославної Церкви в Америці (див. Ш.А.15), 20 000 відвідува­ли приходи під юрисдикцією Московського патріархату, 100 000 належали різним православним, україно-католиць- ким, румуно-католицьким і протестантським деномінаціям. В даний час русини в США утворюють окрему церковну стру­ктуру з 4 єпархіями, 243 приходами і 170 000 віруючими. Ми- трополичну архієпископію Пітсбурга очолює архієпископ Джадсон Процик. Ця Церква називається візантійсько-като­лицькою.

В інших країнах (Австралія, Великобританія і Канада) русинів-католиків не відрізняють від українських католиків.

Отже, існують три русино-католицькі юрисдикції: 1) Ру­синська Візантійсько-Католицька митрополія в США, митро- польська Церква sui juris, 2) Мукачевська єпархія на Україні, безпосередньо підпорядкована Риму, 3) Апостоличний Екза­рхат у Чеській Республіці. Відносини між ними ще не прояс­нилися. Нижче Мукачевський єпископ зазначений главою Церкви, але в дійсності він не має влади і над двома іншими юрисдикціями. Наведена чисельність - загальне число вірую­чих усіх трьох юрисдикцій.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: УКРАЇНА, США, ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА ГОЛОВА: ЄПИСКОП ІВАН СЕМЕДІЙ

РЕЗИДЕНЦІЯ: УЖГОРОД(УКРАЇНА) ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 533000

АДРЕСА В ІНТЕРНЕТІ: http://WWW.BYZCATH.ORG