Маланкарська Сірійська Церква

У середині XVH століття в більшості християн Апосто­ла Фоми в Індії (див. І. Ассірійська Церква Сходу) латиніза­ція Церкви португальцями викликала все зростаюче обурен­ня. Це призвело до того, що 16 січня 1653 року тисячі вірую­чих зібралися в Кунан-Кросса, у місті Маттанчері, і заприся­гли більше ніколи не підкорятися Риму.

В1912 році в громаді відбувся розкол: численна група ві­руючих оголосила себе автокефальною Церквою й відновила древній католикосат Сходу в Індії.

Інші зберегли вірність Сірійському патріархату. Прими­рення обох сторін відбулося в 1958 році, коли Верховний Суд Індії оголосив, що правовий статус має тільки автокефальний католикос й єпископи, що перебувають із ним у спілкуванні. Однак в 1975 році Сірійський патріарх відлучив від спілку­вання й змістив католикоса й призначив іншого, що привело до нового розколу громади. У червні 1996 року Верховний Суд Індії видав постанову, відповідно до якої а) церковне Укла­дення 1934 року обов’язково для обох сторін, б) в Індії існує одна Православна Церква, розділена на дві частини й с) Сірій­ський православний Антіохійський патріарх є духовним пре­дстоятелем всесвітньої Сірійської Церкви, а автокефальний католикос законним главою автокефальної Церкви, відпові­дальним за її громади й майно.

Важко встановити точну чисельність кожної громади, обидві сторони гаряче про це сперечаються. Відповідно до оцінки зовнішніх спостерігачів, біля половини Східних пра­вославних в Індії, загальне число яких становить 2 мільйони віруючих, належить автокефальній Церкві, а інша половина автономної Церкви під заступництвом Сірійського патріар­хату (див.

У штаті Керала є ще дві Церкви, які походять від Малан- барської православної громади. Почасти під впливом англікан­ських місіонерів у цій Церкві в ХІХ столітті виник реформа­торський рух, прихильники якого зрештою сформували Ма- ланбарську Сірійську Церкву Мар Фоми, у значній мірі збері­гшу східну літургічну практику й особливості. ця Церква, чиє єпископське приємство сходить до Сірійської Православної Церкви, схильна до реформістського богослов’я й з 1974 року перебуває в спілкуванні з Англїканською Церквою. У цей час вона нараховує близько 700 000 членів. Наприкінці XVIII сто­ліття прелат-сирієць із Єрусалима присвятив місцевого ченця в єпископи, але той не був визнаний Маланбарським митро­политом. Тоді єпископ перебрався на північ і заснував там у селі Тхожийор громаду своїх послідовників. Сьогодні ця Цер­ква, що одержала назву Маланбарська Незалежна Сірійська Церква Тхожийора, нараховує близько 10 000 віруючих. Збе­рігаючи східну спадщину, Церква має тісні зв'язки із Цер­квою Мар Фоми й англіканською громадою.

У Маланбарської Православної Сірійської Церкви є Пра­вославна Богословська Семінарія в Котгаяме, що була засно­вана на початку XIX столітгя й у якій навчається зараз близь­ко 140 студентів. Недавно тут були відкриті нові факультети, включаючи «Центр Софія» для навчання богослов'ю мирян, як чоловіків, так і жінок, і школа літургічної музики при Котга- ямскому університеті Махатми Ганді. Церква патронує деякі коледжі, школи, лікарні й сирітські притулки.

Церква підтримує й свою чернечу традицію: є чотири чо­ловічих громади, для священиків-целібатів і мирян, що не при­йняли чернечий постриг, десять жіночих монастирів, де чер­ниці присвячують себе праці й молитві.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ІНДІЯ, НЕВЕЛИКА ДІАСПОР А ГЛАВА: ВАСИЛЬ МАР ФОМА МАТФЕЙ ІІ (НАРОДИВСЯ В 1915 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1991 РОЦІ)

ТИТУЛ: КАТОЛИКОС Сходу; КАТОЛИКОС АПОСТОЛЬСЬКОГО ПРЕСТОЛУ Св. ФОМИ І МАЛАНБАРСЬКОГО МИТРОПОЛИТУ

РЕЗИДЕНЦІЯ: КОТТАЯМ, ШТАТ КЕРАЛА (ІНДІЯ) ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 1 000 000