Македонська Православна Церква

Віддавна Македонія є важливим геополітичним центром на Балканах, за який вели боротьбу Туреччина, Сербія, Болга­рія й Греція. У часи перебування Македонії під керуванням Османської імперії Православна Церква в Македонії була час­тиною Константинопольського Патріархату.

У жовтні 1958 року в Охриді відбувся Церковний і Наці­ональний собор, що зібрав 220 священиків і мирян, на якому було вирішено відновити древню архієпископську кафедру в Охриді і автономію Македонської Православної Церкви. На Соборі були обрані 3 нових єпископа для трьох нових єпархій Церкви. Це обрання було розцінено як неканонічне, оскільки на ньому був присутній усього один єпископ. Проте нова Цер­ква заявила, що перебуває в канонічній єдності із Сербською Православною Церквою в особі Сербського патріарха. У червні 1959 року Сербський Священний Синод визнав здійснений факт,, і в наступному місяці обрані єпископи були хиротони- совані сербськими православними єпископами. Восени 1966 року Македонська Православна Церква офіційно звер­нулася до Сербського Патріархату із проханням надати їй ав­токефальний статус, але в травні 1967 року собор єпископів Сербської Церкви відкинув це прохання.

У вересні 1967 року Синод Сербської Церкви оголосив Македонську Православну Церкву раскольничиєю релігійною організацією і порвав з її ієрархією всі литургичні й канонічні відносини, хоча й зберіг їх із простими віруючими. Це рішен­ня було підтримано іншими Православними Церквами: жод­на з них не визнала канонічності Македонської Церкви.

Розпад Югославії в 1991 році привів до проголошення незалежної Македонської Республіки, але назва цієї республі­ки заперечується Грецією, і вона не одержала визнання біль­шості країн миру. У грудні 1991 року архієпископ Гаврило по­кинув свій пост предстоятеля Церкви, як думають, через роз­біжності серед ієрархії щодо канонічного статусу Церкви, од­нак його впросили відмовитися від відставки після того, як Священний Синод заявив про солідарність із ним.

У середині 1992 року Сербський патріарх Павло прийн­яв делегацію єпископів Македонської Православної Церкви й обговорив з нею канонічний статус Церкви, але переговори так і не привели до відновлення литургичного спілкування. І якщо нинішній уряд колишньої Югославської Республіки Ма­кедонія рішуче виступає за церковну автокефалію, то Конста­нтинопольський патріарх Варфоломій заявляє, що цей статус не може бути визнаний, оскільки мотиви його вимоги чисто політичні. Вчасно оголошення в 1967 році про автокефалії Македонська Православна Церква нараховувала 334 свяще­ника, що служили в 400 приходах. Чернецтво перебувало в найсильнішим занепаді: в 1992 році в Церкві було всього-на- всього 10 черниць, які жили при громадах Бітоли й Прилепа, тоді ж виникла громада ченців у стародавньому монастирі Св. Наума на озері Охрид. Біля двох третин населення Македонії — православні.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: КОЛИШНЯ ЮГОСЛАВСЬКА РЕСПУ­БЛІКА МАКЕДОНІЯ,

ДІАСПОРА В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ Й АВСТРАЛІЇ

ГЛАВА: АРХІЄПИСКОП МИХАЙЛО (НАРОДИВСЯ В 1912 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1993 РОКУ)

ТИТУЛ: АРХІЄПИСКОП ОХРИДСЬКИЙ І МАКЕДОНСЬКИЙ РЕЗИДЕНЦІЯ: СКОПЛЕ (КОЛИШНЯ ЮГОСЛАВСЬКА РЕСПУБ­ЛІКА МАКЕДОНІЯ)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 1 200 000