Румунська Католицька Церква

На початку XI століття Трансільванія, нині одна з голов­них (поряд з Валахією і Молдавією) провінцій Румунії, стала частиною Угорщини. На цій території жило чимало угорців і німців латинського віросповідання, більшість населення скла­дали православні.

У 1687 році австрійський імператор Леопольд I вигнав турків із Трансільванії й анексував цю територію на користь імперії. Його політика була спрямована на те, щоб навернути місцевих православних у католицтво. У 1693 році в Трансіль­ванії почали місіонерську діяльність єзуїти. Їхні зусилля, підк­ріплені відмовою у наданні громадянських прав православним, а також поширенням протестантизму, що викликало тривогу в православних священиків, привели до того, що в 1698 році православний митрополит Трансільванський Панас погодив­ся на унію з Римом. Він зібрав Синод, що підписав 4 вересня 1700 року формальну угоду.

Спочатку унія поширювалася на православних румунів цієї області. Але в 1744 році православний чернець Віссаріон очолив народне повстання, з якого почався масовий рух за повернення в православ’я. Незважаючи на всі зусилля уряду нав'язати унію з Римом, навіть використовуючи військову силу, опір був настільки сильним, що імператриця Марія-Те- реза неохоче погодилася в 1759 році на призначення єписко­па Румунської Православної Церкви в Трансільванії. У кінце­вому рахунку, біля половини трансільванських румунів пове­рнулося в православ’я.

Новій візантійсько-католицькій громаді, що одержала назву Греко-католицька Церква, було нелегко одержати релі­гійні і цивільні права, обіцяні їм при укладанні унії. Єпископ Іон Иночентьє Мику-Клайн, настоятель Церкви з 1729 по 1751 роки, рішуче боровся за права Церкви і всіх румунів, що проживали в імперії. Він помер у вигнанні в Римі.

Румунські греко-католицькі єпархії були підлеглі латин­ському угорському примасові Зстергома, але в 1853 році папа Пій IX заснував для греко-католиків Трансільванії окрему митрополичну провінцію. Єпархія Фегераш-Альба Юлія ста­ла митрополією з трьома підлеглими єпархіями. З 1737 року єпископи Фегераша перемістилися в Блаж, що став адмініст­ративним і культурним центром Церкви.

Наприкінці Першої світової війни Трансільванія була приєднана до Румунії, і греко-католики уперше опинились в країні з переважно православним населенням. До1940 року в Церкви було 5 єпархій, понад 1 500 священиків (90% з них одружені) і біля мільйона віруючих. Головні духовні семінарії знаходилися в Блажі, Ораді, Марі і Герлі. У1936 році відкрив­ся Папський Румунський коледж у Римі.

Прихід в Румунії до влади комуністів після Другої світо­вої війни виявився справжнім нещастям для Румунської Гре- ко-Католицької Церкви. Під натиском уряду 1 жовтня 1948 року 36 греко-католицьких священиків зібралися в Клуж- Напоці і висловились за скасування унії з Римом і за возз’єд­нання з Румунською православною Церквою. 21 жовтня унія була офіційно скасована на церемонії в Альба-Юлії. 1 грудня 1948 року уряд видав указ про розпуск Греко-католицької Церкви і передачу більшої частини її майна Православній Церкві. У ніч з 29 на 30 грудня були арештовані 6 греко-като- лицьких єпископів, 5 з яких згодом померли у в’язниці. У1964 році єпископа Клуж-Герли Юлиу Хоссу випустили з в’язниці, помістивши під домашній арешт у монастир, де в 1971 році він помер. У 1973 році папа Павло VI публічно зая­вив про те, що в 1969 році він присудив Хоссу титул кардинала.

Після повалення в грудні 1989 року режиму Чаушеску доля греко-католицької Церкви в Румунії різко змінилася. 2 січня 1990 року був відмінений указ 1948 року про розпуск Церкви. Греко-католики знову стали молитися відкрито. Три таємно посвячених єпископи залишили підпілля. 14 березня 1990 року папа Іоанн Павло II відновив ієрархію Церкви, при­значивши єпископів усіх 5 єпархій.

На жаль, відновлення Греко-католицької Церкви супро­воджувалось зіткненнями з Румунською Православною Цер­квою з питань повернення церковних будинків. Католики на­стоювали на тому, що все церковне майно по справедливості має бути повернуте їм, тоді як православні думали, що при ро­зподілі майна слід взяти до уваги насущні потреби іншої гро­мади. До середини 1998 року конфлікт так і не був вирішений. Греко-католики стверджують, що одержали назад всього лише 97 із 2 588 церков, що їм належали, в основному, у районі Ба- нат, православний митрополит якого Микола з належним ро­зумінням ставиться до повернення майна греко-католикам.

У Церкви є духовні семінарії в Клуже, Бая-Марі і Ораді; у Блаже, Клуже і Ораді планується відкриття богословських інститутів. У серпні 1997 року останки єпископа Іона Иноче- нтье Мику-Клайна були повернуті в Румунію і віддані землі в Блаже. У 1998 році в Римі почалася підготовка до канонізації греко-католицьких єпископів, що загинули в часи комуністи­чних гонінь. У Румунії ця Церква іменує себе «Румунська Це­рква, об'єднана з Римом».

Помісні собори Румунської Католицької Церкви прово­дилися в Блаже 5-14 травня 1872 року, 30 травня - 6 червня 1882 року і 13-26 вересня 1900 року. Собори оприлюднили церковний статут і канони і були схвалені Римом. З 17 по 21 березня 1997 року в Блаже проходила перша сесія IV Помі- сного Собору Церкви. Цей собор буде засідати п'ять разів про­тягом чотирьох років аж до 2 000 року.

Чисельність Румунської Греко-католицької Церкви — тема, що гаряче обговорюється. Самі греко-католики офіційно називають цифру, що перевищує мільйон (вона наводиться нижче), згадується і про 3 мільйони. Проведений в Румунії в 1992 році перепис населення дав цифру в 228 377 чоловік, що греко-католики рішуче відкидають.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: РУМУНІЯ, США, КАНАДА

ГОЛОВА: МИТРОПОЛИТ ЛУЧІАН МУРЕШАН (НАРОДИВСЯ В 1931 РОЦІ, ПРИЗНАЧЕНИЙ В 1994 РОЦІ)

ТИТУЛ: АРХІЄПИСКОП ФЕГЕРАША І АЛЬБА-ЮЛІЇ

РЕЗИДЕНЦІЯ: БЛАЖ (РУМУНІЯ)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 1 120 000