Китай здійснив сильний вплив, в тому числі і релігійний, на всі країни Азії, що його оточують.

Перехід японців від первіснообщинного ладу до цивілі­зації відбувся в другій половині І тис. до н.е. На межі ІУ-ІІІ ст. до н.е. в Японії з’являються культові предмети з бронзи, а тро­хи згодом - заліза, з якого виробляють знаряддя праці.

У стародавніх японців з виникненням племінного союзу утворилась релігія синто - вчення богів, в основі якого лежало одухотворення природи і культ предків. Численні духи, а се­ред них найбільш впливові, які вважалися богами - Камі, віді­гравали роль керівників світу, а тому і потребували уваги до себе і поклоніння. Камі уособлювалися тваринами, рослина­ми, камінням, явищами природи і душ предків. Усі вони були об’єктами поклоніння, що привело до виникнення специфіч­ного культу - синтоїзму. Релігійні церемонії цього культу скла­далися з очищення - сараї, жертвоприношення - сінсей, мо­литви - норіто і вливань рідин - наораї.

У предковічній японській релігії особливе значення мав культ предків, який вплинув на всю культуру Японії. Відразу в синтоїзмі склалося жрецтво, оскільки синтоїстський культ для його відправлення потребував професійної підготовки.

З того часу, як імператор став верховним жерцем, вироб­ляється жрецька ієрархія. Відправлення культу, яке раніше здійснювали старійшини родів і вожді племен, стає професіо­нальною справою каннусі - хазяїв камі, жерців, які встанови­ли спадковість на своє суспільне становище. У VIII ст. каннусі стають чиновниками департаменту в справах сінто. Тоді ж було проведено “облік” богів, яких виявилось 3132.

Поступово в синтоїзмі божества вишикувалися в ієрархі­чну систему на чолі з богинею Сонця Аматерасу. Вона була оголошена предком нації і особливо імператорської родини. Культ Аматерасу виявився досить стійким і зберігся до нашо­го часу

У VI ст.

В початковому синтоїзмі не було Священного Письма, як не було й ідеї одкровення. Віровчення передавалося і відточу­валося в усній традиції. З V-VI ст. синтоїзм став державною релігією, імператор набрав ролі верховного жерця.

Трохи пізніше, в VΠ-VШ ст., усна традиція була піддана письмовому оформленню, а разом з тим - відбору і редагуван­ню. Так утворилися міфологічно-літописні зводи “Кодзікі” та “Ніхонсекі” - пам'ятки ранньояпонської писемності, які дій­шли до нашого часу.

За первісною японською міфологією, спочатку існували Небо і Земля, потім з'явилися три божества, до них додалися ще два, а потім - ще п'ять парних божеств. Отже, відразу - цілі сонми богів, які уособлювали різні сили природи. З останньої пари богів Ізанагі (він) та Ізанамі (вона) за допомогою списа з наконечником з коштовного каменю, який символізував фа­лос, створили в океані великий острів Оногоро, а потім ряд дрібних. Так виникла Японська країна. Створивши це, Ізанамі від осквернення померла і потрапила в пекло. Ізанагі, відвіду­ючи її, створює з лівого ока Аматерасу - богиню сонця, а з пра­вого - Сузано, бога дощу і бурі. Сузано спустошує країну, від чого Аматерасу зникає в небесній печері і світ поринає в мо­рок. Так тривало доти, доки з допомогою магічних прийомів боги не виманюють її з печери, а Сузано вбиває богиню їжі Цзюнь, з якої виростають хлібні злаки. Так починається життя на землі. Аматерасу, одна з численних богів, керуючи Сонцем, стає головним богом.

Релігійне вчення синтоїзму містить досить оригінальну анімістичну концепцію. Це - безумовний, послідовний полі­теїзм, це - цілий світ камі. Камі - це верховні божества, керів­ники стихій і світів, камі - це локальні божества, компетенція яких знижується навіть до окремих предметів: струмка, каме­ня, дерева, квітки тощо.

Один із засновників японської науки Мотоорі Норінага (1730-1801), коментуючи “Кодзікі”, писав, що серед японсь­ких богів є такі, яких поважають і яких зневажають, сильні і кволі, добрі і злі, люди, звірі, птахи, гори, річки, трава, дерева - усе незвичне викликає побожність і страх, вважається камі, все воно було наділено, в їхній уяві, надприродною силою.

Дослідники зауважують, що синто як релігія не набрала стрункої системи певних поглядів, остаточно опрацьованої системи ритуалів. Вона немовби розраховує на доповнення збоку інших релігій, зокрема буддизму. Цей розрахунок на релігійний синкретизм доповнюється і тією обставиною, що синто компенсує відсутність національного колориту у того ж таки буддизму. Синто - підкреслено національна релігія япо­нців, в неї вірують лише японці, японець не може не бути син- тоїстом. Камі - це тільки японські боги, до неяпонців їм немає ніякого діла. Синтоїзм як вийшов з найстародавніших племін­них культів, культів родини, так і залишився культом нації, культом загальної японської родини.

Такі специфічні особливості синтоїзму зробили його пос­лідовно терпимим і готовим до взаємодії з будь-якою іншою релігією, щоб цим компенсувати свою релігійну незавершеність.