<<
>>

Європейська історія двох-трьох останніх десятиліть XIX й до середини ХХст. характеризується небаченою насиченістю таких подій, що порушили загальний плин суспільного життя й привели як до революційної зміни його способу в одних країнах, так і до його еволюцій­ної трансформації у нову якість - у других.

У ході соці­алістичних переворотів на політичній карті світу з’яви­лися держави небаченої історією до цього часу соці­альної організації - соціалістичної. Блок цих країн ут­ворив своєрідну систему - соціалістичний табір, що протипоставив себе усьому іншому світові як якісно «найкращий» і «людяніший» спосіб життя, як «поча­ток дійсної історії людства».

Форпостом соціалізму вважався Радянський Союз - держава, що утворила­ся внаслідок революційного перевороту в Росії у 1917 році.

Щоправда, сприйняття цієї події у світі було да­леко неоднозначним: знедолені соціальні верстви вбачали в ній чи не найбільший гарант звільнення від соціального гніту і експлуатації, єдино можли­вий шлях до свободи; панівні ж верстви - навпаки, післяжовтневу трансформацію Росії і Європи розці­нювали не інакше, як загрозу цивілізаційному ро­звитку людства, суспільному поступу. Єдиними вони були хіба що в тому, що ідейне джерело, корінь соці­альних змін (трактованих як «початок дійсної історії» одними й «шлях до тоталітаризму» - други­ми) вбачали в марксистсько-ленінській теорії. Від­повідно деякі теоретики звеличували геній Маркса- Леніна й пропагували їх вчення як найвищий злет суспільної думки людства, інші - засуджували його як найбільш обгрунтовану філософську оману, най­істотнішу похибку людського розуму. Наприкінці ХІХст. сформувалися, а до середини ХХст. розквіт­ли оригінальні соціально-філософські течії, школи, напрями, які сьогодні вважаються головними. Нові теоретики намагалися сформувати нове бачення со­ціального на відмінних від класиків засадах. Ні геге­лівське, ні марксистське пояснення проблеми не ви­черпували: перше обумовлювало відкат теорії до містики, друге - логікою залізної необхідності, де людській особистості залишалась роль виконавця її однозначної настанови. Нових філософів не влаш­товували гегелівська трактовка «хитрості розуму» й стадійності саморозвитку абсолютної ідеї, марксист­ська формаційна концепція історії, положення про класову боротьбу як її рушійну силу, про всесвітньо-історичну місію пролетарі­ату, необхідність його диктатури й комунізм як завершальну фазу суспільно- історичного розвитку.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме Європейська історія двох-трьох останніх десятиліть XIX й до середини ХХст. характеризується небаченою насиченістю таких подій, що порушили загальний плин суспільного життя й привели як до революційної зміни його способу в одних країнах, так і до його еволюцій­ної трансформації у нову якість - у других.:

  1. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА ТА ЙОГО СТРУКТУРА
  2. Характеристика інституту правового статусу людини та громадянина у Європейському Союзі та його джерела
  3. Китай здійснив сильний вплив, в тому числі і релігійний, на всі країни Азії, що його оточують.
  4. Процес політичної соціалізації характеризується протистоянням двох основних тенденцій:
  5. Розвиток психології з епохи Відродження до середини XIX ст.
  6. Світ Північної Америки складається з двох країн — Сполучених Штатів і Канади, які багато в чому подібні.
  7. Розвиток психологічних знань із середини XIX ст. до другої половини XX ст.
  8. У даному дослідженні нами викладена концепція полевого існування соціального світу на рівні країни у формі родового соціального організму, що створила позитивний дискурс для розбудови його власних елементів до яких нами віднесені видові та найпростіші соціальні мікроорганізми.
  9. За багатьма ознаками нашу епоху можна назвати переломною історичною епохою, коли особливо гостро постають питання пошуку джерел та нових суспільних форм соціально-політичного та економічного розвитку, його гармонізації із соціальними відносинами та навколишнім природнім середовищем.
  10. Найбільш яскравий спосіб вираження людської діяльності — вчинок з усім багатством його суспільно-особистісної суперечливості,— з одного боку, включає до свого змісту особливості історичного рівня культури людини з іншого — сам визначає цю культуру, будучи виявом суб'єкта історичної діяльності.
  11. Життя людини, усі суспільні процеси та соціальні відносини так чи інакше пов'язані з політикою, яка є складним та водночас надзвичайно цікавим явищем.
  12. Як показує рисунок 1-12, Східна (Центрально- Східна) Європа не лише за площею є найбільшим регіоном у Європейському світі: вона також охоп­лює більшу кількість країн (17), ніж будь-який інший європейський регіон.
  13. Авторитарний політичний режим, його особливості.
  14. МАҐРІБ ТА ЙОГО СУСІДИ
  15. Влада як явище суспільного життя
  16. Мислення та його фізіологічні основи