ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ

Різноманітні та подрібнені природні ландшафти разом із різними культурними впливами зумовили складну політичну географію. Як було зазначено раніше, політична географія зосереджується на просторовому вираженні політичної поведінки, і ми познайомилися з кількома її аспектами, коли досліджували наднаніоналізм Західної Європи, балканізанію Східної Європи, ірредентизм Пакис­тану щодо кашмірських мусульман і геополітику Східної Євразії.

Інші політико-географи визначали потужність тих сил, що об'єднували держави (доцентрові си­ли) чи роз'єднували їх (відцентрові сили), аби оцінити шанси держави витримати сепаратизм та­кого типу, який, скажімо, Канада і Шрі-Ланка пе­реживають сьогодні. Навіть тепер, за сучасного рівня добробуту, смужка морської води між краї­нами і далі впливає на перебіг подій. Тайвань ніколи не став би тим, чим є сьогодні, без якихось 160 км (100 миль) водного простору, що відділяє його від материкового Китаю. Відокремлення Сінгапуру від Малайзії було спричинене пере­довсім тим, шо він є островом; якби Сінгапур ле­жав на півострові Малакка, відцентрові сили не переважили б. Отож роль фізичної географії у політичних подіях залишається значною.

Нижче ми звернемо особливу увагу на кордони та форму території держав Південно-Східної Азії, оскільки політична географія цього світу демон­струє майже всі їхні можливі варіанти.

Кордони

Кордони — це найбільш уразливі частини анато­мії держави: так само як люди є «територіальни­ми» щодо своїх індивідуальних рис, так і нації та держави чутливі до своїх територій і кордонів. Приказка, що «добрі паркани роблять добрими сусідів», без сумніву, стосується держав, але, як ми знаємо, кордони між державами не завжди є «доб­рими парканами».

По суті, державні кордони — це угоди між дер- 5 жавами. Ці угоди спочатку виступають як домов­леності. що містять визначення кордону у формі де­тального словесного опису. Далі картографи здійснюють делімітацію словесної форми угоди, наносячи кордон на великомасштабні офіційні карти. І ці карти держави використовують у своїй суспільній історії для спорудження парканів, стін або інших бар'єрів у процесі, званому демаркацією.

Ми можемо класифікувати кордони геогра­фічно. Деякі з них звивисті, пристосовані до річок або гірських вершин (фізико-географічні) або узгоджені зі змінами культурного ландшафту (антропогеографічні). Як показує світова політична карта, багато кордонів є просто прямими лініями, делімітованими без урахування фізичних чи куль­турних аспектів. Ці геометричні кордони можуть завдавати проблем, коли культурний ландшафт змінюється там, де вони існують.

Загалом кордони Південно-Східної Азії були визначені краще, ніж у деяких постколоніальних територіях світу, зокрема Африки, Аравійського півострова чи Туркестану. Колоніальні держави, які укладали початкові угоди, намагалися визначи­ти кордони на відстані від густозаселен их тери­торій, наприклад через внутрішню частину Бор­нео. Втім певні кордони Південно-Східної Азії створюють проблеми; серед них — геометричний кордон між Іріан-Джаєю, частиною Нової Гвінеї, якою управляє Індонезія, і Папуа—Новою Гві­неєю, східною частиною острова.

Навіть на дрібномасштабних картах, викорис­товуваних у цій книзі, ми можемо поділити кордо­ни Південно-Східної Азії на категорії. Порівняння рисунків 11-2 і 11-3 виявляє, шо кордон між Таїландом і М’янмою переважно антропогео- графічний, особливо там, де на карті з’являється назва карен — етнічної меншини М'янми.

ТЕРЕНОВІ НОТАТКИ

«Я стояв но лаоському боці величної ріки Меконґ, яка під час сухого сезону зовсім не виглядало величною.

ТИПИ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ за ПОХОДЖЕННЯМ

РИСУНОК 11-6

Рисунок 11-1 показує, шо велика ділянка в'єт­намсько-лаоського кордону має фізикогеографо- політичний характер, узгоджуючись із горами Чионгшон.

Кордони також можуть бути класифіковані ге­нетично, а саме настільки, наскільки їхня ево­люція стосується культурних ландшафтів, які вони перетинають. Відомий політико-географ Річард Гартшорн запропонував чотирирівневу генетичну класифікацію кордонів. Усі чотири типи кордонів можна спостерігати у Південно-Східній Азії.

Річард Гартшорн стверджував, що деякі кордо­ни були визначені та делімітовані ше перед роз­витком теперішнього суспільного ландшафту. На рисунку 11-6 (верхня ліва карта) кордон між Ма­лайзією та Індонезією на острові Борнео є прикла-

6 дом першого типу кордону — первинного кордону. Більша частина цього кордону проходить через за­селені тропічні ліси, і сучасні розриви у заселенні можуть бути позначені навіть на дрібномасш­табній карті світу (рис. 1-9).

Другий тип кордонів постає тоді, коли куль­турний ландшафт поділеної території ше перебу­ває у процесі формування та взаємопристосуван-

7 ня. Такий пізніший кордон у Південно-Східній Азії представлений у правій верхній частині рисунка 11-6. Кордон між В’єтнамом і Китаєм є результа­том тривалого процесу пристосування та мо­дифікації. який ще не завершився.

До третього типу належать кордони, свавільно накреслені через однорідний культурний ланд­шафт.

Четвертим типом кордонів є реліктовий кордон. 9 Це кордон, який не функціонує, але його наслідки даються взнаки у культурному ландшафті. Кордон

РИСУНОК 1 1 -7

між колишніми Північним та Південним В'єтна­мом (рис. 11-6, нижня права карта) являє собою класичний приклад: колись демаркований воєн­ними засобами, він має реліктовий статус від 1976 р. — після об’єднання В'єтнаму внаслідок Індокитайської війни (1964—1975 рр.).

Кордони держав Південно-Східної Азії мають колоніальне підгрунтя, і воно продовжує впливати на перебіг подій у постколоніальні часи. Візьміть хоча б один приклад: протока Джохор, котра відокремлює головний острів Сінгапуру від півост­рова Малакка (див. рис. 11-11). Цей фізико-гео­графічний кордон, мабуть, дуже посприяв політичному відокремленню Сінгапуру від Феде­рації Малайзія. Без нього Малайзія, можливо, на­полягала б на перегляді цього питання. Але прото­ка Джохор демаркувала Сінгапур і не залишила жодного сумніву щодо його кордонів.

Територіальна морфологія держав

Визначають і делімітують кордони самі держави; вони також створюють мозаїку часто взаємопере- плетених територій, які надають окремим країнам їхню форму, також відому як морфологія.

Політико-географи визначили п’ять домінант­них територіальних конфігурацій держав, які ми враховували у попередніх розділах, але до цього часу не катетеризували. Усі ці форми, крім однієї, репрезентовані у Південно-Східній Азії (рис. 11-7):

11 • Компактні держави мають форму території між

круглою та прямокутною, без особливих зви­вин. Вони охоплюють максимальну площу те­риторії в межах мінімальної протяжності кор­дону. Приклад у Південно-Східній Азії — Кам­боджа.

12 • Подовжені держави мають значну, зазвичай

компактну, територію, від якої простягається порівняно вузький коридор півострова, що мо­же бути як суходільним, так і прибережним. Приклади у Південно-Східній Азії — Таїланд, М’янма.

13 • Видовжені держави мають такі територіальні

розміри, у яких довжина щонайменше у шість разів більша від середньої ширини. Держави такої форми, як правило, містять кілька при­родних або культурних зон. Приклад у Півден­но-Східній Азії — В’єтнам.

14 • Фрагментовані держави складаються з двох або

більше територіальних одиниць, відокремлених чужоземною територією або водами. Субтипа­ми є «материк—материк», «материк—острів», «острів—острів». Приклади у Південно-Східній Азії — Малайзія, Індонезія, Філіппіни.

• Перфоровані держави повністю оточують терп- 15 торію інших держав так, що ті мають у них «отвір». У Південно-Східній Азії прикладів не­має; найпоказовішим сучасним випадком є Південноафриканська Республіка, перфорована Лесото розміром із Бельгію.

У подальшому викладі ми часто матимемо на­году звертатися до цієї географічної властивості держав Південно-Східної Азії. Для такого порівня­но малого світу з невеликою кількістю держав, як Південно-Східна Азія, вона демонструє значне розмаїття державно-територіальної морфології. Коли ми пов'яжемо цю властивість з іншими гео­графічними аспектами (такими як відносне поло­ження), то отримаємо адекватне бачення регіо­нальної системи.

Одне застереження: територіальна морфологія держав не визначає їхньої життєспроможності, згуртованості, єдності тощо, проте може впливати на них. Наприклад, компактність Камбоджі не поліпшила її роз’єднувальної політичної географії. Але, як ми виявимо пізніше, форма території дер­жави створює умови для її провідної ролі у ще не сформованій політичній та економічній географії Південно-Східної Азії.