Мусульманські релігійно-політичні рухи

Будучи основою світосприйняття і мислення народів бага­тьох країн, визначаючи принципи політичного устрою і держав­ного правління, іслам став джерелом різноманітних національ­них і транснаціональних релігійно-політичних рухів, які відчут­но впливають на міжнародний клімат.

Ісламський фундаменталізм. Основними його рисами є радикальне та войовниче неприйняття принципів, форм, мети будь-якої модернізації ісламу, неухильне відстоювання іслам­ських традицій, протидія процесам загальної відкритості мис­лення, діяльності, протиставлення їм абсолютної перекона­ності у власній непогрішимості, непорушності сповідуваних ідеалів, засудження будь-яких альтернатив, відсторонення від решти суспільства.

Сучасний ісламський фундаменталізм постає як катего­рична й непримирима вимога радикальної ісламізації суспіль­ства на всіх рівнях - політичному, економічному, духовно-ку­льтурному.

Розрізняють три категорії ісламських фундаменталістсь- ких течій:

1. Радикальний фундаменталізм. Його представники вико­ристовують військові методи боротьби проти існуючої влади, насильство, терор та ін. Об’єктами їхньої боротьби є не тільки уряди, а й іноземні журналісти, дипломати.

2. Поміркований фундаменталізм. Вплив його прибічників найбільший у сільській місцевості. Багато уваги приділяє роботі шкіл, лікарень, благодійництву, прагнучи проілюструвати й змо- делювати ісламський дух та етику.

3. Легальний фундаменталізм. Представники його намага­ються легально увійти в парламент, місцеві органи влади, здійс­нити соціальну реформу, втілюючи в життя ісламський ідеал у межах чинного законодавства. У Лівані в 1992 р. вони здобули перемогу на парламентських виборах, ймовірна була перемога і в Алжирі, але там вибори було відмінено.

Насправді розбіжність між цими рухами помітна не завжди. Інколи вони вдаються до різних методів з метою ефективного реагування на ситуації, в яких опиняються.

Ісламський екстремізм. Йому властива схильність до край­ніх поглядів і надзвичайних дій у політиці та ідеологічному про­тиборстві, нетолерантність, несприйняття й неприйняття інших думок, позицій та уподобань, релігійна нетерпимість до норм, принципів та цінностей неісламського суспільства.

Ідеологи його стверджують, що сучасні мусульманські суспільства втратили свій ісламський характер і насправді є суспільствами джахілії[†]. Таке оцінювання поєднується з різкою критикою правлячих режимів та їхньої політики. В основі її - ставлення до політиків як до невірних. Деякі представники екстремізму невірними вважають усіх людей, крім членів їхньої групи, інші ж стверджують, що, попри помилковість переконань, більшість населення можна вважати мусульманами.

Прихильники ісламського екстремізму наголошують на не­обхідності негайних радикальних дій, у тому числі насильства, заради встановлення “ісламського порядку”, можливого тільки внаслідок приходу до влади “істинних” мусульман. Відповідність таких дій законодавству для них несуттєва, оскільки головними вважаються лише норми шаріату в їхній інтерпретації.

Сучасний ісламський екстремізм є і релігійним, і політич­ним - релігійно-політично орієнтованим. Ґрунтуючись на ре­лігії, він ставить перед собою політичну мету, активно діючи саме на політичній арені.

Ісламський тероризм. Це - одна з форм релігійно-політич­ної боротьби, в тому числі насильницькими методами, через де­стабілізацію суспільства, державно-політичного ладу в країні.

Релігійна основа його виявляється в індивідуальній моти­вації, фанатизмі членів угруповань. Вона визнає акції, спрямо­вані на самогубство, а загибель під час джихаду - прямою доро­гою в рай. Тому більшість терористів не тільки готові, а й праг­нуть загинути в такий спосіб, вбачаючи в терористичному акті не стільки засіб досягнення мети, скільки своє особисте спасін­ня в релігійному сенсі.

На початку ХХІ ст. його кваліфіковано як одну з глобаль­них проблем людства.

Теми для рефератів

1. Особистість пророка Мухаммеда.

2. Ідейно-історичні умови виникнення ісламу.

3. Світогляд Корану.

4. Мусульманська філософія.

5. Суфізм. Суфійські ордени.

6. Основні напрямки в ісламі.

7. Сучасна соціально-політична доктрина ісламу.

8. Мусульманські свята і обряди.

9. Іслам в Україні.

Література.

Абу Аля Аль-Маудурі. Принципи ісламу. - Львів, 1995.

Бертольд В.В. Ислам и культура мусульманства. - М., 1992. Грюнбаум Г.Э. Классический ислам. - М., 1988.

Джадалла М.А. Течения в исламе: принципы возникнове­ния и роль в общественно-политической жизни. - М., 1992.

Еремеев Д.Е. Ислам: образ жизни и стиль мышления. - М., 1990.

Ислам. Энциклопедический словарь. - М., 1991.

Коран В.И. Священные книги мусульман как историко-ли­тературный памятник. - К., 1992.

Мец А. Мусульманский ренессанс. - М., 1993.

Панова В.Ф., Вахтин Ю.Б. и др. Жизнь Мухаммеда. - М., 1990.

Пиотровский М.Б. Коранические сказания. - М., 1991.

Рукайя М. Ислам. - М., 1999.

Савичева Е.М. Арабский халифат. Возникновение и расп­ространение ислама. - М., 1996.

Сандбаев Т.С. Ислам. - М., 1993.