Країни з виходом до Чорного моря

Чотири країни формують східноєвропейський чорноморський квадрат: Румунія, Молдова, Бол­гарія та Україна (рис. 1-23). Усі, крім Молдови, мають узбережжя на Чорному морі, але жоден сер­цевинний ареал або столичне місто не лежать на березі.

Румунія має широкий вихід до Чорного моря та довгий кордон на Дунаї (хоча столиця Бухарест не лежить на жодному з них, завдячуючи такому роз­ташуванню своїй ролі у дорумунському князівстві Валахія). Як видно з рисунка 1-1, країна має різноманітну фізичну географію. Багаті на корисні копалини Карпатські гори спускаються до Румунії з північного заходу широкою дугою, а Трансіль­ванські Альпи визначають басейн Нижнього Ду­наю. Уздовж їхніх південних схилів залягають ро­довища (тепер майже вичерпані) нафти і газу, які тривалий час робили Румунію експортером енергії. Серцевинний ареал лежить на рівнинах південно­го сходу; значна угорська меншина Румунії (2 млн, або 9 %, із 22,4 млн населення країни) сконцент­рована на центральній півночі (рис. 1-24).

Економічна географія Румунії залишається жа­люгідною внаслідок, головним чином, політичних незгод і нестабільності, фракційності, корупції та злочинності. Комуністичний режим Чаушеску розтринькував багатства країни на грандіозні про­екти розвитку та урбанізації; західні держави, вба­чаючи у цих програмах прагнення незалежності від Москви, забезпечували позики. Коли режим Чаушеску розвалився і настав час платежів, Ру­мунія експортувала нафту і продовольство, щоб сплатити за рахунками, тоді як самі румуни не ма­ли достатньо палива і харчування. Додамо до цьо­го моральне старіння важкої державної промисло­вості, і стане зрозуміло, чому шлях Румунії до реформ довший, ніж у більшості інших постко­муністичних країн. Приватизація, один із ключів до таких реформ, прогресувала тут також по­вільніше.

Між Румунією та Україною вклинюється мала країна — це Молдова. Цілком континентальна, Молдова була румунською провінцією, захопле­ною Радянським Союзом у 1940 р., який зробив її окремою «республікою» CPCP. Зрозуміло, шо жоден тодішній плановик не передбачав, шо ця територія з теперішніми 4,3 млн людей, аграр­ною економікою і невеличкою столицею Кишине­вом колись стане незалежною країною. Так само не сподівалися на це росіяни (13 % населення) і українці (14 %), які переїхали до Молдови, зосе­редившись між українським кордоном і річкою Ністру (Дністром), шо вони опиняться під мол­довською домінуючою владою. Сепаратистський рух у Придністров'ї після здобуття незалежності не вщухає; тим часом економіка Молдови стрімко падає.

На початку 1990-х років, коли карта Східної Європи перероблялася, здавалося, що Молдова приєднається до Румунії, але молдовани переваж­но проголосували проти такого союзу. Однією з причин була перспектива незалежності та вигід, які вона може принести; іншою — погана ситуація в Румунії на той час.

Найпівденніша країна субрегіону — Болгарія, що межує з Туреччиною, Грецією, Македонією та Сербією. Тут переважає пересічена поверхня, за винятком території на півночі, яку в долині Дунаю Болгарія ділить із Румунією. Балканські гори ство­рюють фізіографічну основу Болгарії і відокрем­люють басейни Дунаю і Маріци. Як показує карта. Болгарія має стратегічне розташування — біля вхо­ду в Чорне море, на нижній течії Дунаю і на клю­чових наземних маршрутах між Європою та Південно-Західною Азією.

Болгарської держави не було на Балканах до 1878 р., доки російські війська вигнали турків з цієї слов’янської території. Болгари, які станов­лять 86 % населення з 8,1 млн людності, ніколи не забувають, хто був їхнім визволителем, і протягом радянського періоду вони були відданими союзни­ками Москви.

Радянський Союз перетворив Болгарію з аг­рарного на індустріальне суспільство за менш ніж півстоліття, колективізуючи сільське господарство і зробивши столицю Софію промисловим цент­ром. Економічна картина яскраво відображає три­валий вплив Москви; Росія і нині є провідним торговельним партнером Болгарії. Але країні не­обхідні економічні реформи, які дуже важко впро­ваджуються. Влада неспроможна досягти консен­сусу з визначальних питань, таких як земельна власність у сільській місцевості та приватизація провідних галузей. У результаті Болгарія зали­шається (як свідчить табл. 1-2) однією з найменш перспективних пострадянських економік Східної Європи.

Україна є найбільш населеною східноєвро­пейською країною (48,9 млн осіб); за площею вона також найбільша держава у цьому географічному світі. Її столиця — Київ — є головним історичним, культурним і політичним центром. Будучи неза­лежною протягом короткого періоду перед загар­банням комуністичною Росією, Україна здобула свій суверенітет у 1991 р. у дуже зміненому стані. Колись країна землеробів, які обробляли свої чу­дові родючі грунти, із радянського періоду Україна вийшла з величезним індустріальним комплексом у своїй східній частині і з великою (17 %) російсь­кою меншиною.

Кордони України також змінилися за ра­дянських часів. У 1954 р. радянський диктатор у нагороду за внесок України в економіку CPCP пе­редав їй цілий Кримський півострів разом із російським населенням. Разом із тим цей «каприз» мав глибші причини. Передусім Крим пов'язаний з Україною історично й економічно. Тому ке­рівництву CPCP було вигідно утримувати його на балансі УРСР. Хоч би як там було, тоді ця пертур­бація здавалася чисто адміністративною деталлю: як Росія, так і Україна були радянськими «рес­публіками».

Ріка Дніпро формує переконливу географічну передумову для розуміння регіонального поділу України (рис. 1-23). На захід від нього лежить аграрна, сільська, переважно греко-католицька Україна; більшу, східну частину займає урбанізо- вана, зрусифікована і російсько-православна Ук­раїна. Економічні напрями цього поділу сформу­валися вже до кінця XlX ст., коли видобуток вугілля на сході України становив близько 90 % усього видобутку царської імперії. Донецький басейн (скорочено Донбас) лежить менш ніж за 320 км від обширних покладів високоякісної залізної руди у Кривому' Розі, тому комуністичні плановики перетворили Східну Україну на радян­ський Pyp важкої промисловості. Поступово Східна Україна стала тісно пов’язаною з Росією: нафта, природний газ і сировина надходили звідти в обмін на великі обсяги експорту кінцевої про­дукції. Такі домовленості створювали залежні відносини, зокрема щодо енергетичного забезпе­чення, що так дорого обходиться Україні сьогодні.

Московська інтервенція в економічну гео­графію України спричинила російську імміграцію в Донецьк, Дніпропетровськ та інші міста донецько- дніпровської системи міст; вона також принесла з собою неефективне управління, корупцію і глибо­ке руйнування довкілля. У 1986 р. Україна стала відома всьому світові, коли у Чорнобилі вибухнула атомна станція радянського зразка, поширюючи важке радіаційне забруднення аж до Польщі та Норвегії.

На відміну від Польщі. Чехії або Угорщини Україна пережила політичну нестабільність і стра­шенний обвал економіки протягом першого деся­тиліття незалежності. Її державний борг величез­ний (деякі країни затримали українські кораблі у своїх портах, щоб забезпечити виплату платежів); економіка відстає; соціальний захист поганий (очікувана тривалість життя практично знизилася).

І все ж Україна має активи, про які інші східноєвропейські країни можуть лише мріяти: вихід до моря та міжнародні морські шляхи; порти (в тому числі Одесу); великомасштабне сільське господарство; досвідчену, освічену і кваліфіковану робочу силу; великий внутрішній ринок; значну кількість корисних копалин. Але залежний статус, диктаторська влада і неефективне управління поки шо перешкоджають Україні використати свій потенціал (див. розділ 2).

Зі своїми 583 млн мешканців у 39 країнах, із одними з найбагатших економік світу, політич­но стабільна і економічно інтегрована Європа ввійшла як суперпотуга у XXI ст. Але європейська політична географія не є стабільною, оскільки деволюційні сили та етнічні конфлікти продов­жують турбувати цей географічний світ. Еко­номічна інтеграція поки що охоплює менше поло­вини країн Європи, і справа дедалі більше усклад­нюється проблемою вступу до ЄЄ маргінальних держав зі сходу. Але Європа завжди була світом революційних змін, і вона залишається такою сьогодні.