Демографічна ситуація в сучасній Україні та її вплив на політичні відносини

СИТУАЦІЯ - за чисельністю населення Україна займає 5 місце в Європі після Німеччини, Італії, Великобританії та Франції.

Водночас впродовж останніх 30 років середньорічні темпи приросту населення в державі систематично скорочувались.

Починаючи з 1991 року спостерігається процес природного скорочення населення. Лише з 1996 по 2008 рік наявне населення України зменшилося з 51,3 млн. до 46,4 млн. осіб.

Станом на 1 січня 2009 року в Україні проживало 46, 1 млн. осіб, з них 24,8 - жінки, 21,2 - чоловіки. За віковим складом 15,2% становлять особи, молодші за працездатний вік (чоловіки - 16-59 років, жінки - 16­54 років включно), 60,6% - працездатного віку та 24,2% - старші за працездатний вік.

Кількість населення в розрізі регіонів України виглядає так:

Україна відрізняється досить високою щільністю населення. В цілому по державі вона становила 76 осіб на квадратний кілометр, на Чернігівщині цей показник найнижчий - 39, а в Донецькій області найвищий - 183. Співвідношення міського і сільського населення в Україні становить 68,5% до 31,5%. Найбільшими містами є:

Київ - 2765,5 тис. жителів;

Харків - 1456 тис.;

Дніпропетровськ - 1017,5 тис.;

Одеса - 1008,6 тис.;

Донецьк - 974,6 тис.;

Запоріжжя - 781,6 тис.;

Львів - 734,5 тис.;

Кривий Ріг - 675,6 тис.;

Миколаїв - 504,3 тис.;

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ПРИРОДНИХ ЗМІН НАСЕЛЕННЯ - статистичні порівняння з іншими країнами свідчать, що за основними показниками природних змін населення — народжуваності, смертності, природного приросту - Україна стоїть не тільки після країн Заходу, але й республік колишнього СРСР. За рівнем народжуваності (9,6%) вона посідає передостаннє місце серед них та країн Європи, за смертністю населення (15,4%) - друге місце серед країн континенту, за рівнем дитячої смертності (14,4 дитини на 1000 новонароджених) її показники входять у першу сумну десятку показників для європейських країн, за очікуваною тривалістю життя (67 років) - 109 місце у світі, коли ще у 1994 році посідала 87.

Частка осіб похилого віку в Україні становить понад 20%, а в селах - понад 33%. Відсоток осіб непрацездатного віку, що збільшується, зростання безробіття вимагають уваги до системи захисту населення, прогресу в області охорони здоров'я і т. п. Утім, необхідні соціальні програми в останнє десятиліття не отримували належної підтримки.

Вже протягом 20 років в Україні забезпечується лише проста репродукція населення, особливо у місті, де середня цифра народжуваних дітей на одну сім’ю становить 1,2-1,9 дитини, при потребі 2,2.

Низька народжуваність обумовлена насамперед:

а) високим рівнем зайнятості жінок суспільною працею;

б) відставанням у розвитку соціальної інфраструктури;

в) падінням життєвого рівня;

Цікаво, що кількість шлюбів і розлучень в Україні залишається практично незмінною впродовж багатьох років. У 2008 році в розрахунку на 1000 жителів країни було зареєстровано 7 шлюбів і 3,6 розлучення (у 1990 році - відповідно 9,3 і 3,7, у 2005 році - 7,1 і 3,9, у

2007 році - 9 і 3,8).

Головною причиною природного скорочення населення в Україні залишається невпинне падіння народжуваності: з 13,3% у 1998 році до 7,8% у 1999 році. При цьому смертність немовлят становить 12,6%, при світовому еталоні - 8%. Перед нами негативний приклад демографічного регулювання. Відомо, що немало країн горді довголіттям своїх громадян (до слова, категорія людей, старших 50 років, становить нині 17% населення світу - понад 1 млрд. чоловік). В Україні людей похилого віку понад 25%. Але більшість людей похилого віку страждає тими чи іншими хронічними недугами. За даними ВОЗ, середній рівень хронічної захворюваності людей, старших 60 років, становить близько 80%.

СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ - постійне спостереження за показниками здоров’я населення України свідчить про його постійне погіршення. Кількість вперше встановлених випадків захворювань у

2008 році становила понад 70 тис. у розрахунку на 100 тис. населення і, порівняно із минулими роками, демонструє тенденцію до зростання. Найчастіше реєструються хвороби органів дихання, системи кровообігу, травми, отруєння. Дедалі більшого розповсюдження набувають стани та хвороби, що зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Впродовж 2008 року кількість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, що перебували на обліку в медичних закладах, збільшилася на 10 тис. або на 12,2% і склала на початок 2009 року 91,8 тис. осіб.

І світовий, і український досвід свідчить, що з погляду еволюційної екології людини якість людей за критеріями здоров'я дуже низька і продовжує знижуватися.

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ.

Перший з них пов'язаний зі стратегією планування, у рамках якої з різним ступенем жорсткості регулюються кількісні показники дітонароджуваності (приклад Китаю, Індії). Його ефективність очевидна, однак, це суперечить основним нормам демократичної держави, правам людини, волі її вибору.

Другий шлях виходить із уявлень, згідно з якими економічне зростання автоматично приведе до зниження демографічних показників, як це притаманне розвинутому світу. На жаль, цей варіант не може бути прийнятий через його довготривалість і, особливо, через його неекологічність. Адже існуючий індустріальний тип виробництва є ресурсовитратним і екологоруйнівним. Якщо його візьмуть на озброєння слаборозвинуті країни і спробують досягти існуючого нині рівня виробництва і статків в індустріальне розвинутих країнах, то киснева оболонка планети, не кажучи вже про вичерпність ресурсів, буде спалена за наступні півстоліття.

Третій шлях конкретизує попередній: розвинутий світ повинен сприяти економічному прогресу “третього світу” через розповсюдження і запровадження нових ресурсо- і енергоємних, біосумісних технологій. Шлях цей досить прогресивний, але поки що дорогий для втілення.

На початок ХХІ тисячоліття стало зрозумілим, людство не може розраховувати на автоматичну регуляцію світових демографічних процесів. Чекання демографічної стабільності “природним шляхом” загрожує безпеці цивілізації.