Розуміння адміністративного оскарження

Якщо навіть мимохідь поглянути на існуючі відносини між люди­ною і суб'єктами публічної адміністрації, неважко переконатися у тому, наскільки численними й різноманітними є ці відносини.

Таке особливе поєднання публічних і приватних правовідносин обу­мовлюється суттю суб'єктів публічної адміністрації, характеризуючи яких, варто згадати праці Томаса Гоббса «Про громадянина» й «Левіа­фан». Держава - єдина особа, воля якої внаслідок домовленості бага­тьох людей вважається волею усіх. Заснування влади означає знищення усяких прав особистості щодо неї, отже, верховна влада наділена усією повнотою і сумою прав, якими володіли окремі особистості у природно­му стані. Інакше кажучи, верховній владі відкривається безмежна сфе­ра діяльності; вона має право на все: на життя й майно своїх підданих, більш того, на їх совість; верховенство влади виявляється не лише в суді, законодавстві й світському управлінні: їй належить право забороняти шкідливі вчення, наприклад ті, які висловлюються на користь обмежен­ня влади¹.

Тож «проникнення» представників державної влади - суб'єктів пу­блічної адміністрації у більшість суспільних відносин, поширення на їх учасників та об'єкти публічних повноважень ставить під загрозу дотри­мання прав, свобод та інтересів фізичних осіб, які зазнають на собі дію повноважень суб'єктів публічної адміністрації.

Здійснення суб'єктами публічної адміністрації їх адміністратив­но-владних повноважень щодо учасників суспільних відносин як наслі­док обумовлює обмеження, порушення чи невизнання прав, свобод, інтересів цих учасників^{[497] [498].}

Приклад

Як зазначається у аналізі практики застосування адміністративни­ми судами положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» щодо забезпечення реаліза­ції житлових прав мешканців гуртожитків, проведеного Комітетом Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і жит­лово-комунального господарства та регіональної політики 25 квітня 2012 р., під дію Закону України «Про забезпечення реалізації жит­лових прав мешканців гуртожитків» підпадають близько 4 тис. гур­тожитків, в яких проживають майже 0,5 млн громадян. Але цей За­кон повною мірою не виконується, про що свідчить значна кількість звернень і скарг мешканців гуртожитків до Комітету про порушення їхніх житлових прав^[499].

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» виникли нові категорії публіч­но-правових спорів між особами, які мають право на приватизацію житла в гуртожитках, та органами, уповноваженими приймати такі рішення.

Наукою адміністративного права обґрунтовується існування різних способів захисту суб'єктивних прав, свобод, інтересів, а саме:

• адміністративний контроль;

• звернення громадян;

• адміністративна юстиція;

• адміністративне оскарження;

• юридична відповідальність.

Саме адміністративне оскарження можна вважати одним із найзруч­ніших та найоперативніших способів захисту суб'єктивних прав, сво­бод, інтересів; це спосіб ініціювання перевірки законності й обґрунто­ваності адміністративної діяльності суб'єкта публічної адміністрації у її найрізноманітніших проявах.

Отже, адміністративне оскарження - один із способів правового захисту особи у адміністративно-правових відносинах із суб'єктами публічної адміністрації, який становить собою звернення до вищесто­ящого органу або посадової особи щодо незаконності рішень, дій чи бездіяльності підпорядкованого суб'єкта¹.

Адміністративне оскарження - свідома, вольова, цілеспрямована законна поведінка фізичної або юридичної особи, яка полягає у звер­ненні до суб'єкта публічної адміністрації з вимогою захистити її публіч­ні права, свободи, інтереси від незаконної діяльності (бездіяльності) підпорядкованого суб'єкта.

Крім того, адміністративне оскарження вважається одним із класичних інструментів перевірки законності й обґрунтованості адміністративної ді­яльності суб'єкта публічної адміністрації, обмеження проявів її незаконної діяльності. Так, свого часу М.Д. Загряцков писав, що подання, скарга, фор­мальна скарга, адміністративний позов - способи захисту прав та інтере­сів громадян, які напрацьовані теорією і практикою публічного права і які захищають більшою або меншою мірою громадянина від розсуду органів влади^{[500] [501].}

Право кожного оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і служ­бових осіб є важливою гарантією здійснення конституційного принципу відповідальності держави за свою діяльність перед людиною. Втілення такого права громадян у дійсність є величезним надбанням демократії та громадянського суспільства, адже громадяни та адміністрація в такому суспільстві є рівними^[502].

Зручність й швидкість адміністративного оскарження означає:

• спрощену процедуру подання адміністративної скарги;

• спрощений, порівняно із адміністративним судочинством, розгляд адміністративної справи, порушеної за адміністративною скаргою;

• ухвалення рішення щодо вимог скаржника й фактичних обставин, викладених у скарзі, упродовж скорочених строків;

• можливість негайного й безпосереднього подання адміністратив­ної скарги до уповноваженого суб'єкта;

• обов'язкове й беззаперечне виконання рішення суб'єкта публічної адміністрації, який розглядав адміністративну скаргу, підпорядкова­ним суб'єктом чи посадовою особою;

• можливість вільного вибору скаржником форми скарги, яка пода­ється суб'єкту публічної адміністрації¹;

• відносно довільний спосіб викладення змісту скарги;

• простоту у визначенні суб'єкта публічної адміністрації, якому підві­домча скарга.

Адміністративне оскарження адміністративного акту суб'єкта публічної адміністрації (його рішення, дії чи бездіяльності) - спосіб, альтернативний судовому перегляду цих актів, здатний істотно зменшити навантаження на адміністративні суди^{[503] [504].}

Право на адміністративне оскарження є невід'ємним і не може бути обмежене чи скасоване.

Зокрема, у справі про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України Конституційний Суд України зазначив, що заборона звертатися до Центральної виборчої комісії зі скаргами, що стосуються підготовки і проведення виборів Президента України, у день голосування і наступні дні виборчого процесу, розгля­дати Центральній виборчій комісії такі скарги передбачена всупереч приписам ст. 40 Конституції України, згідно з якою усі мають право на­правляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розгля­нути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. За ст.ст. 22, 64 Основного Закону України це право гарантується і не може бути обмежене¹.

Способом адміністративного оскарження завжди є скарга, викладе­на у письмовій чи усній формі, яка:

•містить претензії до суб'єкта публічної адміністрації;

•виникає внаслідок сукупності:

- існуючих адміністративно-правових відносин;

- здійснення у цих відносинах публічних чи приватних повноважень фізичними (юридичними) особами, суб'єктами публічної адміністрації;

- виникнення спору за участю суб'єкта публічної адміністрації;

• містить у собі: 1) описання передумов виникнення й існування фактичних обставин, які зумовили виникнення правового конфлікту (спору) і як наслідок - подання скарги; 2) вимогу про покладання на суб'єкта публічної адміністрації, іншого учасника адміністративно-пра­вових відносин обов'язку:

- ухвалити рішення, вчинити дію;

- утриматися від вчинення рішення, дії, бездіяльності;

• подається у позасудовому порядку чи до 1) уповноваженого суб'єк­та публічної адміністрації, який здійснює загальний контроль за дотри­манням законності - прокуратури^{[506] [507], чи до 2) вищестоящого суб'єкта щодо суб'єкта, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються;}

•має на меті:

- усунути перешкоди у здійсненні суб'єктивних прав, свобод, інтере­сів.

- відновити суб'єктивні публічні права;

- визнати суб'єктивні публічні права;

• результатом розгляду адміністративної скарги може бути рішення про:

-скасування рішення суб'єкта публічної адміністрації, яким створю­ються перешкоди для реалізації, обмежуються чи скасовуються суб'єк­тивні публічні права;

-покладання на суб'єкта публічної адміністрації, іншого учасника адміністративно-правових відносин, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, обов'язку: 1) усунути перешкоди у здійсненні суб'єк­тивних прав, свобод, інтересів; 2) сприяти відновленню суб'єктивних прав, свобод, інтересів; 3) визнати суб'єктивні права, свободи, інтере­си; 4) утриматися від вчинення рішення, дії чи бездіяльності.

Адміністративна скарга - викладення (висловлення) за встановле­ною законом процедурою, формою і змістом будь-яким учасником ад­міністративно-правових відносин претензій, звинувачень до суб'єкта публічної адміністрації та вимоги (вимог) про вчинення цим суб'єктом рішень, дій або утримання від цих рішень, дій чи бездіяльності.

Зміст та здійснення адміністративного оскарження ґрунтуються на загальних та спеціальних принципах, закріплених у джерелах адміні­стративного права.

Однак, як застерігає Комітет міністрів у Рекомендації № R (84) 15 стосовно публічно-правової відповідальності за спричинену шкоду, прийнятій 11 ве­ресня 1984 р. на 375-й нараді заступників міністрів, здійснення права на вчинення позову проти органу державної влади не може обумовлюватися попереднім зверненням до відповідного представника цього органу.

13.2.