Відчуження публічного майна

Публічне майно, хоча й має особливий режим використання й не пе­ребуває у цивільному обороті так, як інше майно, визначене цивіль­ним законодавством¹, проте за особливих обставин, передбачених законодавством, воно може бути відчужене.

Кабінетом Міністрів України у 2010 р. затверджено перелік автомобілів військової частини А 0515, які можуть бути відчужені, згідно з додатком. Військовій частині А 0515 слід було здійснити відчуження зазначених у пе­реліку автомобілів відповідно до Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1919^{[486] [487].}

Потреба відчуження публічного майна обумовлюється економічною доцільністю та раціональними міркуваннями. Так, публічне майно може бути відчужено за таких умов:

• 1) надалі воно не може належно використовуватися як інструмент здійснення публічною адміністрацією своїх повноважень, або 2) воно не забезпечує необхідних умов для повноцінного існування суб'єкта публічної адміністрації й здійснення ним повноважень, або 3) воно не здатне забезпечити задоволення щоденних побутових чи інших по­треб людей чи юридичних осіб;

• більш ефективно воно буде використовуватися приватними особа­ми у приватних інтересах;

• це принесе суб'єктові публічної адміністрації фінансову, економіч­ну, соціальну або іншу вигоду;

• економічно вигідніше його позбутися, аніж продовжувати вико­ристовувати надалі;

• на публічне майно може бути звернуто стягнення як на об'єкт, ко­трий становить собою цінність, й ним може бути компенсовано шкоду, задоволено законні позовні й інші вимоги фізичних осіб до суб'єктів публічної адміністрації.

Приклад

Так, Міністерством юстиції України було встановлено, що у відді­лі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м.

Згідно з листом Головного управління Державного казначейства України від 18 березня 2003 р. № 13-04/586-2525, який надій­шов до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, списання коштів за відповідним рішенням суду на користь працівників бюджетної установи, які мають право на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, здійснюється Держав­ним казначейством України з єдиного казначейського рахунку і в ме­жах бюджетних асигнувань, встановлених для утримання цієї бюджет­ної установи^{[488] [489].}

Таким чином, судові рішення про стягнення коштів з Міністерства фі­нансів України на користь суддів виконуватимуться Головним управлін­ням Державного казначейства України за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, передбачених на поточний рік^[490].

Відчуження публічного майна характеризується тим, що:

• відбувається зміна режиму загального, обмеженого чи закритого використання публічного майна за рішенням уповноваженого суб'єкта публічної адміністрації;

• таке відчуження здійснюється за спеціальними процедурами:

- приватизація^[491];

- відчуження публічного майна за рішенням суду;

- передача права власності на майно юридичним чи фізичним осо­бам через аукціон¹;

•змінюється право власності на таке майно;

• змінюється суб'єкт, який здійснює розпорядження, управління та­ким майном;

•змінюється цільове призначення й використання майна;

• відчуження публічного майна може здійснюватися як добровіль­но - за рішенням суб'єкта публічної адміністрації, у віданні якого це майно перебуває, так і у примусовому порядку - наприклад, за рішен­ням суду.

Втім, відчуження публічного майна не може бути абсолютним, тобто таким, що застосовується щодо усіх без винятку видів такого майна.

Держава у деяких випадках заінтересована у цілісності публічного майна, його невідчужуваності, забезпеченні збереження його власти­востей, а тому може приймати рішення про заборону відчуження пев­них категорій публічного майна. Така заінтересованість може обумов­люватися:

•суспільною цінністю публічного майна;

•культурно-історичною цінністю публічного майна;

•рекреаційною цінністю публічного майна;

•потребою здійснення державою своїх функцій;

•потребою забезпечення національної безпеки.

В Україні, зокрема, ухвалено такі закони, якими встановлюються за­борони на відчуження публічного майна:

• Закон України від 14 січня 2011 р. «Про заборону приватизації, відчуження, передачі в заставу та внесення до статутних капіталів господарських товариств усіх форм власності пакета акцій, що нале­жить державі у статутному капіталі Закритого акціонерного товариства «Одеська кіностудія»^{[492] [493];}

• Закон України від 15 січня 2009 р. «Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна»^[494];

• Закон України від 22 лютого 2007 р. «Про мораторій на відчужен­ня майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України»¹;

• Закон України від 29 листопада 2001 р. «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»^{[495] [496].}

Запитання і завдання

1.Поясність призначення публічного майна.

2. Які ознаки свідчать про те, що майно - публічне?

3. Вкажіть основні види публічного майна й критерії утворення таких видів.

4. Охарактеризуйте повноваження суб'єктів публічної адміністрації та приватних осіб.

Додаткова література

1. Постанова Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим у справі № 121/5663/12, 2-а/0121/458/2012 [Електронний ре­сурс] - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/25754949

2. Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: Монографія. - Вид. 2-ге, стер. - Чернівці: Рута. 2006. - 264 с.

3. Рішення Конституційного Суду України від 10 грудня 2009 р. № 31- рп/2009 у справі за конституційним зверненням приватного підприєм­ства «Автосервіс» щодо офіційного тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статті 777 Цивільного кодексу України (справа про переважне право наймача на придбання військового майна) // Офіцій­ний вісник України. - 2009. - № 98. - Ст. 28.

4. Закон України від 17 травня 2012 р. «Про морські порти України» // Офіційний вісник України. - 2012. - № 45. - Ст. 16.

5. Смокович М.І. Визначення юрисдикції адміністративних судів та розмежування судових юрисдикцій: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 304 с.