Розуміння адміністративних повноважень

Зрозуміти адміністративні повноваження можна, зрозумівши, у свою чергу, що це нормативно визначені можливості (права) та зо­бов'язання (обов'язки) суб'єкта публічної адміністрації здійснювати адміністративну діяльність у різноманітних її проявах.

Правильне визначення адміністративно-правових відносин та їх відме­жування від інших публічно-правових відносин, що існують у суспільстві, має принципово важливе значення для виникнення в учасників суспіль­них відносин певного виду прав та обов'язків.

Так, із адміністративно-правових (публічно-правових) відносин можуть виникати, наприклад, адміністративні процесуальні відносини. Як ви­значено Кодексом адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові (адміністратив­но-правові) спори, зокрема (ч. 2 ст. 17 КАС України):

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативних актів чи правових актів інди­відуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проход­ження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їх­ньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, пе­редбачених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи про­цесом референдуму.

Отже, повноваження матимуть характер адміністративних, якщо вони передбачають юридичні можливості й зобов'язання щодо здійс­нення таких видів адміністративної діяльності суб'єктів публічної адмі­ністрації:

• державне та самоврядне управління;

• укладання та виконання адміністративних договорів;

• сервісно-обслуговуюча діяльність (надання адміністративних по­слуг);

• загальноорганізаційна діяльність.

У свою чергу перераховані види адміністративної діяльності залежно від їхнього цільового призначення можуть бути узагальнені у такі групи діяльності публічної адміністрації:

• втручальна діяльність;

• сприяюча діяльність;

• забезпечувальна діяльність.

Отже, повноваження суб'єктів публічної адміністрації щодо здійснен­ня різних видів адміністративної діяльності й визнаватимуться адміні­стративними.

З огляду на різні види 1) мети, 2) завдання, 3) здійснюваної адміні­стративної діяльності суб'єкти публічної адміністрації наділяються різ­ним обсягом адміністративних прав і обов'язків, відтак, повноваження цих суб'єктів можуть відображати юридичні можливості й зобов'язан­ня щодо різних видів діяльності.

Приклад

Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч. 1 ст. 10, ст.ст. 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого само­врядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Кон­ституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб’єк­тами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпо­рядчу. Як суб’єкти владних повноважень органи місцевого самовряду­вання вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин^[263].

Отже, положення ч. 1 ст. 143 Конституції України «вирішують інші пи­тання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції» сто­сується вирішення органами місцевого самоврядування як суб’єктами владних повноважень завдань, визначених законами, зокрема у галузі земельних відносин.

Чітке розуміння природи адміністративних повноважень зумовлює правильне визначення ролі й місця конкретного суб'єкта публічної ад­міністрації у справі забезпечення суспільно-державних потреб.

Приклад

У своєму Рішенні Конституційний Суд України, зокрема, роз’яснив, що положення ч. 1 ст. 143 Конституції України, згідно з якими терито­ріальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місце­вого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень^[264].

Положення п.п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями тери­торіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при ви­рішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень.

Положення п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативних актів чи юридичних актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публіч­но-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Таким чином, існування у суб'єкта публічних повноважень адміні­стративних повноважень передбачає його легітимовану участь у адмі­ністративно-правових відносинах.

Якщо йдеться безпосередньо про суть адміністративних прав та обов'язків, то її можна пояснити так.

Адміністративні права - передбачені нормативними актами про суб'єктів публічної адміністрації можливості цих суб'єктів виконувати у позасудовому порядку публічні завдання шляхом втручальної, сприяю­чої, забезпечувальної або внутрішньоорганізаційної діяльності.

Приклад

Для здійснення своєї мети (цілей) громадське об’єднання має право вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі) (п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України від 22 березня 2012 р. «Про громадські об’єднання»¹).

Вказана норма передбачає можливість (право) громадського об’єд­нання здійснювати сприяючу діяльність.

Можна стверджувати про можливість (право) на сприяючу діяльність, оскільки поширення інформації та пропагування своєї мети (цілей) гро­мадським об’єднанням, сприяє поширенню у суспільстві відомостей про таке об’єднання.

Адміністративні обов'язки - визначені нормативними актами про суб'єктів публічної адміністрації види належної позасудової публічної поведінки цих суб'єктів, що можуть набувати втручального, сприяючо­го, забезпечувального або внутрішньоорганізаційного змісту.

Приклад

Державний службовець зобов’язаний додержуватися правил внутріш­нього службового розпорядку відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату (п. 9 ч. 1 ст. 11 Зако­ну України від 17 листопада 2011 р. «Про державну службу»^{[265] [266]).}

У цьому прикладі має місце обов’язок щодо належної поведінки вну- трішньоорганізаційного змісту, оскільки додержання правил внутріш­нього службового розпорядку є умовою належної організації та функці­онування органу державної влади.

6.3.2.