Разом з джерелами адміністративного права, які мають форму доку­мента, тобто є формалізованими, слід виокремлювати і неформалізо- вані джерела, в яких також можуть міститися норми адміністративного права.

Зазначений вид джерел права взагалі та адміністративного права зо­крема протягом багатьох років не визнавався вітчизняними авторами, проте за сучасних умов розвитку правничої теорії та практики правоза- стосування названі джерела права набувають принципового значення.

Підтвердження наведеної думки можна знайти у Рішенні Конститу­ційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покаран­ня)¹, в якому, зокрема, наголошується, що «верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті переду­сім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законо­давством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспіль­ством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології спра­ведливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Кон­ституції України».

Нині про норми моралі, традиції та звичаї як джерела права згаду­ється переважно у галузях приватного права. Так, наприклад, у ст. 7 Цивільного кодексу України^{[130] [131] встановлюється, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Під звичаєм розуміється правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, проте є усталеним у певній сфері цивільних відносин.}

З викладеного випливає, що і норми адміністративного права можуть міститися у неформалізованих джерелах. Зрозуміло, що за сучасного стану нормативного регулювання діяльності публічної адміністрації для неформалізованих джерел адміністративного права залишається доволі небагато місця, проте це не виключає можливості їх існування.

Для визнання норм моралі, традицій та звичаїв джерелами адміні­стративного права необхідними є такі передумови:

• їх тривала та загальна практика застосування (об'єктивний елемент);

• загальна переконаність у тому, що їх застосування є правомірним (суб'єктивний елемент);

• можливість їх формулювання у вигляді юридичної норми (змістов­на визначеність)¹.

4.5.1.