<<
>>

Завданням цього розділу є перевірити, наскільки наші знання і уявлення про управління біологічними системами відповідають рівню знань про технічні і соціальні системи,і чи можна їх згодом буде порівняти між собою.

Алгоритм перевірки той самий, що був застосований нами до управління технічними системами. Ми виходимо з того, що “біологічна система” - це “цілісна система компонентів, які виконують певну функцію в живих системах.

До біологічних систем відносяться складні системи різного рівня організації: біологічні макромолекули, субклітинні органели, клітини, органи, організми, популяції” [59]. При цьому така система володіє, як випливає з навчальної літератури з природознавства, низкою атрибутивних властивостей [227].

Під біосферою розуміється, за В. Вернадським, увесь простір (оболонка Землі), де існує або будь-коли існувало життя, тобто, де зустрічаються живі організми або продукти їх життєдіяльності. Він не лише конкретизував і окреслив межі життя у біосфері, але, найголовніше, усебічно розкрив роль живих організмів в процесах планетарного масштабу. Він показав, що в природі не існує потужнішої геологічної сили, яка утворює середовище, ніж живі організми і продукти їх життєдіяльності [100, с. 18]. Ми ж розглядаємо біосферу через місце і роль особистості людини в управлінні і відносини у природній ланці “людина - природне середовище - Космос”. Інші приклади, які ми будемо наводити з теорії біосистем, використовуються тільки для ілюстрації того, що людина - невід’ємна частина біоту живого. Більш детально цей сегмент подано у монографії автора “Філософія управління біологічними системами” [54].

4.1.

<< | >>
Источник: Філософський модус загальної теорії управління: монографія /Ю.В. Бех; Мін-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. - К. : Вид­ео НПУ імені М. П. Драгоманова,2013. - 476 с.. 2013

Еще по теме Завданням цього розділу є перевірити, наскільки наші знання і уявлення про управління біологічними системами відповідають рівню знань про технічні і соціальні системи,і чи можна їх згодом буде порівняти між собою.:

  1. Завданням цього розділу є формалізувати ті ж головні ознаки, що відтворені вище для управління технічними і біологічними системами, тепер уже в горизонті управління соціальними системами.
  2. Завданням цього розділу є перевірка алгоритму аналізу філософських засад управління технічними системами за запропонованим алгоритмом, а саме:
  3. Трансформація уявлень про предмет психології. Історичне формування предмета психології: від вчення про душу до науки про психіку.
  4. Морфологічні характеристики управління біологічними системами
  5. Парадигмальний пошук загальної теорії та практика управління біологічними системами
  6. Функціональне різноманіття підходів і методів управління технічними, біологічними і соціальними системами
  7. Суперечності і тенденції сучасного етапу теоретичного оформлення загальної теорії управління технічними, біологічними і соціальними системами
  8. Світоглядно-ідеологічне протистояння у сфері управління технічними, біологічними і соціальними системами
  9. Ідеологія та світоглядно-методологічна призма аналізу філософського дискурсу управління технічними, біологічними і соціальними системами
  10. Головне завдання функціонального аналізу полягає в тому, щоб визначити сутність та соціальну спрямованість системи цінностей фірми. Знання законів збереження й розвитку тих чи інших об’єктів стає поясненням їх сутності лише при виявленні функції цих законів у рамках відповідних систем.
  11. Розвиток системи управління соціальними системами у парадигмі філософії управління
  12. Завданням цього розділу є порівняльний аналіз складових обраного нами алгоритму дослідження.
  13. § 6. Договори між батьками про сплату аліментів на дитину
  14. Морфологічні розбіжності характеристик систем управління технічними, біологічнимиі соціальними системами
  15. Етапи історичного розвитку психології: початкові уявлення про психіку
  16. Д.БЕЛЛ ПРО СОЦІАЛЬНІ МЕЖІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
  17. Трансформація уявлень про предмет соціології: від вивчення суспільства в людині до дослідження людини в суспільстві.