Трансформація уявлень про предмет соціології: від вивчення суспільства в людині до дослідження людини в суспільстві.

Вперше поняття «соціологія» введено в науку в 30-х роках ХІХ ст. французьким вченим Огюстом Контом, який ототожнював соціологію з суспільствознавством і вважав, що соціологія повинна ґрунтуватись на позитивних фактах і будуватись на прикладах природничих науках.

Предмет соціології - це відтворення соціальної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих з практичної точки зору закономірних зв’язків і відносин. Це найбільш значущі властивості, сторони, характеристики, особливості об’єкта, які підлягають безпосередньому вивченню або пізнання яких особливо важливе для вирішення певної проблеми (теоретичної або практичної).

Оскільки соціальна реальність постійно змінюється, то предмет соціології також не може бути стабільним. Його розвиток залежить від двох вирішальних факторів: прогресу самого наукового знання і мінливих потреб суспільства, соціального запиту. Отже, предмет соціології має історичний характер і може змінюватися згідно з завданнями, які вирішують наука, суспільство в цілому. Саме потреби практики висувають на кожному етапі життя суспільства нові вимоги до предметної сфери соціології. Якщо з другої половини XIX ст. предметне поле соціології обмежувалось вивченням суспільства у національних кордонах, то наприкінці XX ст. у світі дедалі більшої сили набирають взаємопов’язані процеси переходу до нового типу суспільства - постіндустріального, а також глобальних трансформацій. Глобалізація й спричинила розширення предметного поля соціології від одного суспільства до людства загалом, до світової мегаспільноти, яка формується.

Існують два підходи до трактування предмета соціології: макросоціологічний та мікросоціологічний. Суть першого полягає у трактуванні предмета соціології як науки про цілісність і системність суспільства та у вирізненні таких головних аспектів предметної галузі, як соціальна структура, культура, соціальні інститути всезагального характеру, глобальні соціальні процеси і зміни. Мікросоціологічний підхід акцентує увагу на сфері людської поведінки та свідомості, ставить у центр уваги людину в її повсякденному житті, в усьому багатстві її зв’язків та взаємодій з іншими людьми. Тут на першому плані - поняття соціальної поведінки індивіда, її механізми включно з міжособистісною взаємодією, мотивацією, стимулами. Отже, відмінність між цими підходами полягає в тому, що головними постатями в них є або суспільство загалом, або людина. Поєднати ці підходи й уникнути крайнощів кожного дозволяє поняття «соціальна спільнота» як основна категорія та ядро предмета соціології. Це поняття враховує й всезагальні форми соціальної організації, й індивідуальну складову соціального - людину-особистість.

1.1.6.